Справа № 136/2210/25
провадження № 2/136/867/25
(заочне)
20 січня 2026 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Присяжного О.І.,
за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
Стислий виклад позицій учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - позивач) звернулося до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 09.06.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит № 71888251, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в кредит у розмірі 9 000,00 грн., строк позики - 30 днів (з 09.06.2025 по 08.07.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,5 % які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 350,00 грн.). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.
Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор «33848», що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 71888251 від 09.06.2025 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в за посередництвом АТ «ТАСКОМБАНК» в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 74 від 03 серпня 2020 р., так як переказ коштів з банківського рахунку Кредитодавця на банківську картку/електронний платіжний засіб фізичної особи технічно неможливий (платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему). Наведене вище, підтверджується Довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» про успішне проведення платіжної операції № 204fb7f0-be35-437e-b912-952072daac43 про переказ коштів в розмірі 9 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Враховуючи викладені вище умови кредитного договору № 71888251 від 09.06.2025 р. та додаткової угоди, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають - 1 386 грн., заборгованість останнього за договором кредиту складає 14 605,92 грн. зокрема: 7 614,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 350,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 1 350,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 4 291,92 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
В подальшому, кредитодавцем/первісним кредитором відступлено право вимоги за вказаним вище кредитним договором, зокрема: ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту № 71888251 від 09.06.2025.
Так, згідно п.2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимог № 16/10/25-02 від 16.10.2025 - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 в тому числі до відповідача в сумі 14 605,92 грн. з яких: 7 614,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 350,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1 350,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 4 291,92 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основної суми боргу за кредитним договором, заборгованості за процентами та інших нарахувань - не виконав ні перед кредитодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за кредитним договором № 71888251 на підставі договору факторингу, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.
Окрім того позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 25.11.2025 було прийнято до розгляду позов та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, даною ухвалою задоволено клопотання позивача та витребувано від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ), за період з 09.06.2025 року до 12.06.2025 року, а також запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.
17.12.2025 від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла запитувана судом інформація.
Відповідач повідомлявся про день та час розгляду справи шляхом направлення ухвали суду та судових повісток за зареєстрованою адресою місця проживання. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та відмітки відділення Укрпошти від 03.12.2025 судові документи вручено. При цьому згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та відмітки відділення Укрпошти від 31.12.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою», у зв'язку із чим конверт із вкладенням повернуто суду, однак згідно положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судові документи для ОСОБА_1 вважаються врученими.
Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, та витребуваних судом від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від учасників справи на адресу суду не надходили.
25.12.2025 від представника позивача - адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла заява про розгляд цивільної справи у відсутності представника позивача, проти постановлення заочного рішення у даній справі не заперечує. Відповідач, повторно не з'явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання в установленому законом порядку. Клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи у його відсутність до суду не направив. У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст.ст. 279, 280 ЦПК України, про що було постановлено ухвалу 20.01.2026.
Ураховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 09.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71888251 (зворотна сторона а.с.10-а.с.17), відповідно до п. 2.1. якого Кредитодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від суми кредиту та Комісію за надання кредиту.
Відповідно до умов Договору надання коштів у кредит № 71888251 від 09.06.2025 сума кредиту становить 9 000,00 гривень (п. 2.2.1.); строк кредитування - 30 днів (п. 2.2.2), процентна ставка/день 0,500 % (фіксована) (п. 2.2.3), комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 350,00 грн. (п. 2.2.4). Орієнтовна загальна вартість позики - 11 700,00 грн.
Договір укладений у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразового ідентифікатора згідно Закону України «Про електронну комерцію» (п. 5 Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту № 71888251 від 09.06.2025).
У додатку № 1 до Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71888251 від 09.06.2025 сторони узгодили Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором споживчий кредит: Дата видачі кредиту/дата платежу - 09.06.2025/08.07.2025; кількість днів у розрахунковому періоді - 30, сума кредиту за договором - 9 000,00 грн.; проценти за користування кредитом - 1 350,00 грн.; комісія за надання кредиту 1 350,00 грн.; загальна вартість кредиту - 11 700,00 грн. (а.с.18).
Судом встановлено, що Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71888251 від 09.06.2025 та Додаток №1 до нього підписані ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису, одноразового ідентифікатора «33848».
Довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 71888251, був ідентифікований ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за допомогою одноразового ідентифікатора «33848» відправленого 09.06.2025 о 17:09:34 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).
Відповідно до квитанції АТ «ТАСКОМБАНК» 09.06.2025 о 17:10:21 через термінал ТЕ1374, назва торгової точки CMV, банк-еквайзер: АТ «ТАСКОМБАНК» на картку НОМЕР_1 , через сайт: www.mycredit.ua, здійснено платіж на сумі 9 000 грн., RRN: 516014804191 (а.с.20).
Згідно інформації наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у листі № БТ/Е-21567 від 16.12.2025, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку НОМЕР_1 (а.с.53). Окрім того судом встановлено, що згідно інформації зазначеної у Додатку 1 до листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (рух коштів по картці) на картку, яка належить ОСОБА_1 НОМЕР_1 , 09.06.2025 о 17:10:23 було зараховано 9 000,00 грн. (а.с.55).
16.10.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу № 16/10/25, у відповідності до п. 1.1. якого, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язується відступити ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» зобов'язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (зворотна сторона а.с.20-а.с.24).
Пунктом 2.1.3. Договору факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно платіжних інструкцій № 579939281.1 від 20.10.2025 та № 579939281.1 від 20.10.2025 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перерахувало ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» 6 806 227,99 грн., як плату за укладеним Договором факторингу № 16/10/25 (зворотна сторона а.с 26- а.с.27).
На підставі Договору факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025, реєстру прав вимог № 16/10/25 від 16.10.2025 (а.с. 25-26) «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71888251 від 09.06.2025 до відповідача в сумі 14 605,92 грн., з яких: 7 614,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 350,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 4 291,92 грн. - сума заборгованості за відсотками за понадстрокове користування кредитом та 1 350,00 грн. - комісія.
Частиною першою та третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договору факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71888251 від 09.06.2025, надані на підтвердження вказаних обставин докази відповідають вимогам щодо належності та допустимості, договір є дійсним, а відповідачем вказаних обставин не спростовано та іншого не доведено, як і не надано доказів сплати грошових коштів за кредитним договором первісному кредитору, що не позбавляє його обов'язку погашення заборгованості за взятими на себе зобов'язаннями.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав договір, який є предметом цього судового розгляду електронним підписом одноразовим ідентифікатором «33848» з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак було дотримано презумпцію правомірності договору, отож права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення такого договору, підлягають виконанню.
На спростування вказаних обставин відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.
Згідно з вимогами статтей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписами абзацу другого частин першої статті 1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із розрахунком заборгованості № 71888251 станом на 09.06.2025 сума заборгованості ОСОБА_1 не погашена, залишок заборгованості, з урахуванням сплачених відповідачем 14.07.2025 грошових коштів у розмірі 1 386,00 грн. складає - 14 605,92 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 7 614,00 грн., заборгованості за процентами у розмірі 1 350,00 грн., заборгованості за комісією у розмірі 1 350,00 грн. та заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4 291,92 грн. (зворотна сторона а.с.8-а.с.9).
Водночас, відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.
Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов'язань є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, що додані до матеріалів справи, а тому право позивача є порушеним та підлягає судовому захисту в частині стягнення заборгованості за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71888251 від 09.06.2025 у загальному розмірі 10 314 (десять тисяч триста чотирнадцять) гривень 00 коп., з яких: 7 614 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (9 000,00 грн. отриманих 09.06.2025 у кредит за мінусом 1 386,00 грн. сплачених відповідачем 14.07.2025), 1 350,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом протягом 30 днів та 1 350,00 грн. - заборгованість за комісією.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом судом зазначається наступне.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 361/4563/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 176/3645/14-ц.
На думку суду, оскільки строки користування кредитними коштами згідно Договору про надання коштів в кредит (з комісією за надання кредиту) № 71888251 від 09.06.2025 чітко обумовленні його умовами, а відтак відсотки повинні бути сплачені виключно за передбачений п.2.2.2 цього Договору строк.
За таких обставин, суд задовольняє позов частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 579943089.1 від 14.11.2025 в сумі 2 422,40 грн. (а.с. 1) який відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог (10 314,00 грн. з 14 605,92 грн., що становить 70,62%), а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.*70,62% задоволених позовних вимог, що становить 1 710 (одна тисяча сімсот десять) гривень 70 коп.
Окрім того, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 про надання правничої допомоги укладеного між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом Ткаченко Юлія Олегівна (зворотна сторона а.с.27-а.с.31); акт приймання передачі справ на надання правничої допомоги (а.с.32-33); витяг з Акту №7ФП приймання наданої правничої допомоги від 24.10.2025 за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, за яким загальна сума винагороди складає 4 500,00 грн. (зворотна сторона а.с. 31); платіжну інструкцію 579939290.1 від 27.10.2025 на суму 108 000,00 грн., призначення платежу: Оплата згідно акту № 7ФП приймання наданої правничої допомоги від 24.10.2025 за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 (зворотна сторона а.с.33).
Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно ч.ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні «East/WestAllianceLimited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Суд, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, а також те, що відповідач не оспорює розмір витрат на правничу допомогу, вважає, що по даній справі витрати на правничу допомогу є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору у заявленому позивачем розмірі, а саме 4 500,00 грн., які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог: 4 500,00 грн.*70,62% задоволених позовних вимог, що становить 3 177 (три тисячі сто сімдесят сім) гривень 90 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 280-289 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71888251 від 09.06.2025, у розмірі 10 314 (десять тисяч триста чотирнадцять) гривень 00 коп., яка складається з: 7 614,00 грн. - заборгованості за основною сумою боргу, 1 350,00 грн. - заборгованості за відсотками та 1 350,00 грн. - заборгованості за комісією.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 710 (одна тисяча сімсот десять) гривень 70 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 177 (три тисячі сто сімдесят сім) гривень 90 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»
(вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, Київська область, ЄДРПОУ: 43311346);
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2026.
Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ