Справа № 385/111/26
Провадження № 2-з/385/2/26
27.01.2026 року м. Гайворон
Суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Венгрин М. В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мелєзгінова Ю. В. про забезпечення позову до подання позовної заяви,
встановив:
заявниця, через свого представника - адвоката Мелєзгінова Ю. В., звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб - автомобіль Ford Focus, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 .
В обґрунтування покликалась на те, що з 1981 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 . За час шлюбу ними як подружжям було придбано будинок в с. Чемерпіль, автомобіль Ford Focus, 2011 року випуску, мікроавтобус Ford Dukato. На даний час вона перебуває за кордоном та їй стало відомо, що ОСОБА_2 звернувся в Гайворонський районний суд з позовом до неї про розірвання шлюбу, а також, що він має намір продати даний автомобіль. В телефонному режимі ОСОБА_2 їй підтвердив, що має намір продати автомобіль та отримав аванс від покупців. Вона з ОСОБА_2 не досягли згоди щодо розподілу спільно набутого майна та планує звернутись з позовом про поділ майна подружжя до суду. Таким чином продаж автомобіля, що входить до спільного майна подружжя, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, спричинити низку судових справ до нових, по суті добросовісних набувачів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Пунктом 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Суд вважав за можливе провести розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Згідно п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та(або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
За даною нормою закону однією з причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain tag of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).
При розгляді питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача, на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Згідно роз'яснень в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Верховний Суд України в даній Постанові зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.
Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, забезпечення ефективного судового захисту та можливості реального поновлення прав у разі прийняття судом рішення про задоволення позову.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Матеріалами заяви підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 15.02.1981. Слід вказати, що в провадженні Гайворонського районного суду Кіровоградської області знаходиться цивільна справа № 385/43/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в якій судом відкрито провадження, про що стверджує заявниця та що підтверджено відомостями на сайті судової влади.
З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_2 з 12.07.2011 є власником автомобіля Ford Focus, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Суд враховує положення ст. 60 СК України, за якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В заяві ОСОБА_1 вказує, що має намір звернутись з позовом про поділ майна подружжя, та вона з чоловіком не досягли домовленості щодо мирного розподілу майна.
Враховуючи наведене,суд дійшов висновку,що існує достатньо обґрунтована імовірність того, що ОСОБА_2 може вжити заходів щодо відчуження автомобіля, що, може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у даній справі, тому існує об'єктивна необхідність вжиття заходів забезпечення позову на підставі заяви ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, враховуючи вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, баланс інтересів сторін, суд приходить до висновку, що вимоги про забезпечення позову підлягають задоволенню частково, шляхом заборони відчуження транспортного засобу, оскільки наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову саме у вигляді заборони відчуження автомобіля, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду - оскільки заявницею, на думку суду, наведені обґрунтовані підстави вважати, що автомобіль може бути відчужений.
При цьому суд враховує, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта рухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо рухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів сторін та збереження рухомого майна обґрунтованою може бути визнана заборона відчуження такого рухомого майна без позбавлення власника та інших осіб права користування ним.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право власника розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року, справа № 643/12369/19, провадження № 61-21685св19.
Таким чином суд вважає правильним заяву задоволити частково.
Щодо заходів зустрічного забезпечення позову, суд враховує таке.
Згідно ч. 8 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Зважаючи на характер вжитих заходів забезпечення позову, беручи до уваги, що зустрічне забезпечення позову є правом суду, а не обов'язком, суд не вбачає необхідності застосовувати таке.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 3 ст. 152 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 157 ЦПК України, примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись ст. 149-151, 153, 154 ЦПК України, -
постановив:
заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити частково.
Заборонити відчуження автомобіля Ford Focus, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , що зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до заміни заходу забезпечення позов іншим видом забезпечення позову або до його скасування у встановленому законом порядку.
Стягувач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Копію ухвали для виконання направити до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24, info_vin@hsc.gov.ua), для відома учасникам справи.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: /підпис/ Михайло ВЕНГРИН
Згідно з оригіналом
Суддя Гайворонського
районного суду М.В. Венгрин