03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-а
Справа № 22-28016 Головуючий у 1 інстанції- Бужак Н.П.
2010 рік Доповідач- Ратнікова В.М.
02 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого - Ратнікової В.М.
суддів - Горелкіної Н.А.
Шахової О.В.
при секретарі- Погас О.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору, стягнення вартості товару та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з”явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 05 травня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Розірвано договір поставки меблів №180 від 28 вересня 2008 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 11026,20 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн., а всього 11 276 грн. 20 коп. ( одинадцять тисяч двісті сімдесят шість грн. 26 коп) та на користь держави судовий збір в розмірі 110,26 грн.
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
В своїй апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду 1-ї інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Зазначала, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, при ухваленні рішення судом не було враховано, що між нею та позивачем була досягнута домовленість про те, що він передає їй меблі на реалізацію, а після продажу товару вона повертає позивачу його вартість з відрахуванням 15 % від вартості. Не було враховано також судом, що товар на замовлення позивача був виготовлений за індивідуальним замовленням і, як річ, що має індивідуальні ознаки, він є незамінним.
В судовому засіданні ОСОБА_3 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечував, зазначаючи, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з»явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з слідуючих підстав.
Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що 28 вересня 2008 року між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір поставки меблів № 180.
Відповідно до умов п.1.1 договору, відповідач взяв на себе зобов"язання поставити меблі, а покупець прийняти та оплатити меблі.
Згідно умов п.2.1 та 2.2 договору, покупець оплачує 50 %; загальної вартості замовлення меблів при підписанні договору. Загальна вартість меблів 18190 грн. Кінцева оплата здійснюється покупцем в п'ятиденний термін після надходження меблів на склад постачальника.
26 вересня 2008 року сторони оформили замовлення на поставку м"яких меблів, що є додатком до договору поставки меблів від 27 вересня 2008 року, в якому зазначено найменування меблів, їх вартість, знижка.
24.10.2008 року меблі позивачу були доставлені та останнім прийняті, проведено оплату решту суми відповідно до умов договору.
05.11.2008 року позивач подав на ім"я директора ФОП ОСОБА_3 заяву в якій зазначив, що меблі йому не підходять, а тому хоче повернути їх та отримати сплачені ним кошти з відрахуванням 15 % вартості замовлення, зазначених в умовах договору.
В судовому засіданні в суді 1-ї інстанції сторони підтвердили, що меблі позивач повернув відповідачу, проте до теперішнього часу вони не реалізовані і гроші за меблі відповідачка позивачу не повернула.
Задовольняючи частково позовні вимоги, розриваючи договір поставки меблів №180 від 28 вересня 2008 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та стягуючи з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 11026,20 грн., суд 1-ї інстанції посилався на те, що п.1 укладеного між сторонами договору поставки меблів передбачено, що якщо покупець відмовляється від замовлених меблів на протязі 14 днів після їх прийому, постачальник повертає йому сплачену за меблі суму з відрахуванням 15 % вартості замовлення. Позивач відмовився від поставлених меблів в установлені в договорі строки, відповідач прийняла у нього меблі, проте кошти за них не повернула. Всього позивач сплатив відповідачу за меблі 12 972 грн., 15 % від даної суми становить 1945,80 грн. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача всього 11026 грн. 20 коп.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об»єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.
Споживач має право на обмін товару належної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі. Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару.
При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем проводяться, виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші сплачені споживачем за товар, повертаються у день розірвання договору, а в разі неможливості їх повернути в день розірвання договору, в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом 7 днів.
З досліджених судом доказів достовірно встановлено, що меблі позивачем було повернуто відповідачу 23.03.2009 року, проте , до теперішнього часу, гроші за меблі відповідно до ст. 9 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідачка позивачу не повернула, чим порушила умови договору та вимоги закону, а тому, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь вартості меблів з відрахування 15 % від вартості замовлення, як передбачено п. 1.3 договору поставки меблів № 180 від 27.09.2008 року. .
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що товар було не повернуто відповідачу, а здано позивачем на реалізацію за домовленістю і кошти мають бути повернуті позивачу лише після реалізації товару, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на умовах договору поставки, укладеного між сторонами та на вимогах Закону України « Про захист прав спожи- вачів», оскільки, ні умови договору, ні норми Закону не передбачають здачу товару на реалізацію та отримання коштів за придбаний непродовольчий товар належної якості, якщо він не задовольнив споживача за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням, лише після реалізації зазначеного товару відповідачем.
Не можна вважати також обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що меблі були виготовлені позивачу по індивідуальному замовленню і тому є незамінними, оскільки, згідно договору поставки та замовлення на поставку меблів, позивач замовив у відповідача, а відповідач зобов»язався поставити йому диван наявної у відповідача моделі « Капрі» та два крісла великих МФ Шик, позивачем лише була вибрана тканина на диван та крісла, тобто, зазначені меблі не є індивідуальним замовленням.
Законним та обгрунтованим є рішення суду 1-ї інстанції в частині відмови ОСОБА_4 в задоволенні його позовних вимог до відповідача про відшкодування моральної шкоди, оскільки, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Позивач не надав суду доказів, які б свідчили, що внаслідок поставки меблів відповідачем, йому була спричинена моральна шкода, заподіяна небезпечною для життя і здоров"я продукцією.
Укладеним між сторонами договором відшкодування моральної шкоди, завданої неналежним виконанням обов»язків по договору, не передбачено.
Судові витрати стягнуті судом відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України.
Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 05 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: