АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-24714
Головуючий у1-й інстанції - Савицький О.А.
Доповідач - Пікуль А.А.
21 жовтня 2010 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
Прокопчук Н.О.
при секретарі Голубенко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Служби безпеки України, товариства з обмеженою відповідальністю «Стабіл», третя особа: Державне казначейство України, про визнання договору недійсним, відшкодування збитків
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Служби безпеки України, товариства з обмеженою відповідальністю «Стабіл», третя особа: Державне казначейство України, про визнання договору недійсним, відшкодування збитків у розмірі 6 861 891 грн. 60 коп.
Не погодившись з рішенням суду позивачка через свого представника, ОСОБА_4, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильну оцінку доказів, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким визнати недійсним договір № 19/3-30-ж17 пайової участі у будівництві від 10 лютого 2005 року, укладений між ТОВ «Стабіл» так Службою безпеки України; стягнути зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_5 збитки у зв'язку із вчиненням недійсного правочину у розмірі 659 230 грн. 60 коп.; понесені позивачкою судові витрати віднести за рахунок відповідачів солідарно ( а.с. 230-234).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
10 лютого 2005 року між Службою безпеки України та ТОВ «Стабіл» був укладений договір № 19/3-30-ж17 пайової участі у будівництві житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по вул. Єреванській, № 14-16-18-а у Солом'янському районі м. Києва.
На підставі указаного договору 02 квітня 2007 року між ТОВ «Стабіл» та ОСОБА_5 був укладений попередній договір №54 купівлі-продажу квартири, за яким позивачка сплатила 462 285 грн. 60 коп.
02 жовтня 2007 року попередній договір №54 сторони розірвали і уклали письмову угоду, якою передбачалося повернення ОСОБА_5 сплаченої суми коштів.
Оскільки ТОВ «Стабіл» взяті на себе за угодою зобов'язання не виконало, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2010 року з ТОВ «Стабіл» на користь ОСОБА_5 стягнуто 462 285 грн. 60 коп. в рахунок повернення коштів, внесених за попереднім договором, та 195 215 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, а всього: 659 230 грн. 60 коп., тобто суму, заявлену ОСОБА_5 в рамках даного позову як збитки, котрі підлягають стягненню зі Служби безпеки України після визнання договору недійсним.
Оспорюваним договором № 19/3-30-ж17 пайової участі у будівництві житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по вул.. Єреванській, № 14-16-18-а у Солом'янському районі м. Києва від 10 лютого 2005 року, укладеним між Службою безпеки України та ТОВ «Стабіл», права, свободи чи інтереси ОСОБА_5 не порушені.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав для відмови в задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
За правилом ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа (особа, права та законні інтереси якої порушені вчиненням такого правочину) заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В даному конкретному випадку ОСОБА_5 оспорює договір № 19/3-30-ж17 пайової участі у будівництві житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по вул.. Єреванській, № 14-16-18-а у Солом'янському районі м. Києва, укладений 10 лютого 2005 року між Службою безпеки України та ТОВ «Стабіл». Тобто сама ОСОБА_5 не є стороною у оспорюваному договорі.
Підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до ч.1 ст. 213 ЦК ОСОБА_5 зазначає його невідповідність вимогам закону.
Підставою для подання позову про визнання недійсним договору, укладеного іншими особами (Службою безпеки України та ТОВ «Стабіл») без її участі, ОСОБА_5 зазначила наступне.
Якби оспорюваний договір не був укладений, то ОСОБА_5 не уклала б договір з ТОВ «Стабіл», зберегла б свої кошти та не зазнала б значних моральних і душевних страждань (позовна заява; а.с.7).
За правилом ст. 236 ЦК правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином дійсність правочину перевіряється на момент його укладення.
Отже в разі, якщо особа зазначає, що її права та законні інтереси порушені вчиненням такого правочину, то вони мають бути порушені саме на момент його вчинення діями осіб, які вчинили оспорюваний правочин без дотримання прав та законних інтересів цієї особи, в нашому випадку, ОСОБА_5
Вчинення згодом третьою особою (не стороною оспорюваного правочину) на власний розсуд дій, зокрема, укладення іншого правочину зі стороною оспорюваного правочину, яка діє на його підставі, не може вважатись порушенням прав та законних інтересів цієї (третьої) особи під час укладення оспорюваного правочину, хоча б це і призвело до негативних наслідків для цієї ( третьої) особи внаслідок укладення іншого правочину чи в процесі його виконання.
Таким чином, підстав для спростування висновків суду першої інстанції в тій частині, що оспорюваним договором № 19/3-30-ж17 права, свободи чи інтереси ОСОБА_5 не порушені, а тому підстави для задоволення заявленого нею позову про визнання договору недійсним відсутні, немає.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими ними доказами, висновки суду щодо обґрунтованості заявленого позову відповідають обставинам справи, доводами апеляційної скарги не спростовуються, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст. 303, 307, 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: