АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-20321
Головуючий у1-й інстанції - Зінченко С.В.
Доповідач - Пікуль А.А.
11 листопада 2010 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
Вербової І.М.
при секретарі Голубенко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: орган опіки і піклування Святошинської районної ум. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення заборгованості по аліментам
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 травня 2010 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: орган опіки і піклування Святошинської районної ум. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення заборгованості по аліментам.
Суд позбавив ОСОБА_4 батьківських прав щодо дочки, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_5 заборгованість по аліментам у розмірі 37 595 грн. 11 коп.
Судові витрати по справі у розмірі 458 грн. 50 коп. віднесені за рахунок відповідача.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильну оцінку доказів, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника відповідача, ОСОБА_7, пояснення позивачки, ОСОБА_5, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 липня 1999 року по 13 травня 2003 року, від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_4, батько дитини, залишив матір дитини на восьмому місяці вагітності, у серпні 2000 року, і з того часу долею дружини та новонародженої дитини не цікавився. На протязі майже дев'яти років батько без поважних причин не піклувався про дитину, не приймав участі у її вихованні, ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків.
Доказів своєї участі у вихованні дитини ОСОБА_4 суду не надав.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав доведені.
Висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо дочки, ОСОБА_6, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводів щодо неправильності судового рішення в цій частині апеляційна скарга відповідача не містить. В ході апеляційного розгляду його представник, ОСОБА_7, також не навела доводів на спростування висновків суду в цій частині, підтвердила встановлені судом факти щодо ухилення ОСОБА_4 (ще до народження дитини і до цього часу) від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та забезпеченню нормального життя і розвитку дочки. ОСОБА_7 залишила питання законності цієї частини рішення на розсуд суду, зазначивши, що батько ОСОБА_6 за вироком суду буде знаходитися у місцях позбавлення волі фактично до повноліття дочки.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування цієї частини рішення немає.
При вирішенні позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментам суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментам по виконавчому листу №2-2922 від 14 травня 2001 року Ленінградського районного суду м. Києва про стягнення із ОСОБА_4 на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі ? частини усіх видів доходів щомісячно, отриманої на запит суду від ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, заборгованість ОСОБА_4 по аліментам на час розгляду цієї справи становить 37 595 грн. 11 коп.
Ця заборгованість підлягає стягненню, оскільки з червня 2006 року відповідач припинив сплату аліментів, але має матеріальну можливість погасити заборгованість.
Однак такі висновки суду базуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, що, враховуючи положення ст. 309 ЦПК, дає суду апеляційної інстанції підстави для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового, виходячи з наступного.
Порядок стягнення аліментів визначається законом - ст. 194-197, 274 СК України та статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, якщо боржник не працює і не одержує доходів, стягнення звертається на майно боржника.
Розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.
За наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментах вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.( ч.2-3, ч.7 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»)
Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувались у зв'язку з розшуком платника аліментів, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття. ( ч.2, 4 ст.194 СК України).
Виходячи з наведених положень сімейного законодавства та Закону України «Про виконавче провадження» сам факт наявності у ОСОБА_4 заборгованості по аліментам на час розгляду цієї справи у розмірі 37 595 грн. 11 коп., розмір якої не оспорюється у порядку, встановленому законом, не може бути прийнятий судом в якості підстав для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду. Права стягувача аліментів, в даному випадку права ОСОБА_5, є захищеними в силу закону, оскільки за правилом ч.2, 4 ст.194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.
За таких обставин у суду немає підстав вважати право ОСОБА_5 на отримання заборгованості по аліментам у порядку, визначеному ч.2, 4 ст.194 СК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», порушеним, а тому правові підстави для задоволення цієї частини позовних вимог відсутні.
За правилом ст.88 ЦПК ОСОБА_5 присуджуються з відповідача понесені нею судові витрати про пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 45 грн. 50 коп. ( 8.50 грн. судового збору + 37грн. витрат на ІТЗ розгляду справи).
Керуючись ст. 194-195 СК України, ч.2-3, ч.7 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.303, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 травня 2010 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментам та вирішення питання розподілу судових витрат скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментам відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 45 грн. 50 коп. на відшкодування судових витрат.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: