АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-19998
Головуючий у1-й інстанції - Супрун Г.Б.
Доповідач - Пікуль А.А.
16 грудня 2010 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Вербової І.М.
Невідомої Т.О.
при секретарі Голубенко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору частково недійсним
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2010 року за безпідставністю відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про визнання частково недійсним кредитного договору № 014/9408/74/67722 від 08 лютого 2008 року - в частині пунктів 1.1.1, 1.1.2.2, 1.3.1, 1.3.2, 7.2, 16.3 та п.2 Договору.
Не погодившись з рішенням суду позивач через свого представника, ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд ( а.с.41-42).
У суді апеляційної інстанції представник позивача, ОСОБА_4, підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, після відкладення розгляду справи для повторного виклику у судове засідання представника відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» сторони у судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про місце та час апеляційного розгляду, про що свідчать наявні у розпорядженні суду розписки ( а.с. ..). Суд ухвалив розглядати справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
08 лютого 2008 року між сторонами укладений кредитний договір № 014/9408/74/67722 на суму 186 200 доларів США строком на 20 років, відповідно до умов якого відповідач повинен сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13% річних, виконувати інші грошові зобов'язання, передбачені кредитним договором.
Кошти у розмірі 186 200 доларів США ОСОБА_5 від Банку отримані.
У відповідності до п.15.7 Договору позичальник підтвердив, що перед укладанням договору він повідомлений у письмовій формі про всі умови споживчого кредитування у «Райфайзен Банк Аваль» та сукупну орієнтовну вартість кредиту відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банком інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ від 10 травня 2007 року.
Виходячи з наведених обставин суд прийшов до висновку, що правових підстав для визнання оспорюваних пунктів кредитного договору № 014/9408/74/67722 недійсними немає, а тому права позивача, як боржника за кредитним договором, не можуть вважатись порушеними.
Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду щодо підстав для відмови в задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ч.1 ст.3 ЦК України).
Валюта кредиту погоджена сторонами і саме позичальник, ОСОБА_5, отримав від Банку кошти у розмірі 186 200 доларів США, доказів того, що відкрите акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» не мало повноважень на здійснення кредитування фізичних осіб у іноземній валюті позивач суду не надав.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини.
В даному конкретному випадку оспорюваний ОСОБА_5 договір укладений 08 лютого 2008 року з дотриманням процедури, визначеної ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилами надання банком інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ від 10 травня 2007 року.
У договорі чітко і однозначно визначено: суму кредиту; валюту кредиту; цільове використання кредиту; спосіб забезпечення виконання зобов'язань позичальника; відсоткова ставка; сукупна вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення; інші умови надання кредиту, з якими позичальник погодився і підтвердив свою згоду підписом на кожній сторінці договору і графіку погашення кредиту та інших платежів (а.с.5-12).
Підстав вважати встановлену п.п. 1.1.2.2, 1.3.1 комісію за надання кредиту у розмірі 1.5% розміру заборгованості платежем за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку, немає.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: