АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-18935
Головуючий у1-й інстанції - Козлов Р.Ю.
Доповідач - Пікуль А.А.
21 жовтня 2010 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Желепи О.В.
Прокопчук Н.О.
при секретарі Голубенко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Петропавлівсько-Борщагівської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, головного лікаря Петропавлівсько-Борщагівської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, ОСОБА_5, Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2010 року за недоведеністю відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Петропавлівсько-Борщагівської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, головного лікаря Петропавлівсько-Борщагівської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, ОСОБА_5, Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Не погодившись з рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильну оцінку доказів, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду скасувати (а.с.142).
В суд апеляційної інстанції позивачка не з'явилась, про місце та час апеляційного розгляду повідомлена належним чином, про що свідчить завірене штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотне повідомлення про вручення судової повістки 05 жовтня 2010 року особисто ОСОБА_4 ( а.с. 160).
ОСОБА_6, який з'явився судове засідання з наміром представляти інтереси позивачки, не надав суду встановлених процесуальним законом (ст. 42 ЦПК) документів на підтвердження його повноваження як представника на ведення цивільної справи у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника відповідачів, ОСОБА_7, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
02 квітня 2007 року ОСОБА_4 прийнята на роботу на посаду лікаря-терапевта Петропавлівсько-Борщагівської амбулаторії на період декретної відпустки лікаря ОСОБА_8
04 січня 2010 року ОСОБА_4 звернулась до головного лікаря амбулаторії, ОСОБА_5., із заявою про звільнення за власним бажанням з 05 січня 2010 року.
Наказом головного лікаря від 04 січня 2010 року №15 позивачку звільнено з роботи з 05 січня 2010 року на підставі ст. 38 КЗпП України.
Доказів, якї б свідчили про відсутність волевиявлення ОСОБА_4 звільнитися з роботи за власним бажанням суду не надано.
Трудовий договір з позивачкою розірваний у строк, про який вона просила у заяві про звільнення - 05 січня 2010 року, тому положення ч.2 ст.38 КЗпП не можуть регулювати правовідносини, що виникли між сторонами.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності заявлених позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права до спірних правовідносин застосовані правильно.
Посилання апеляційної скарги на те, що суд прийшов до неправильних висновків, які не відповідають обставинам справи, допустив неправильну оцінку доказів, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення.
У мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом повно та послідовно дана оцінка всім наданим сторонами доказам, наведені мотиви, з яких суд взяв до уваги або відхилив той чи інший доказ. Судом першої інстанції ретельно перевірені доводи позивачки про те, що керівництво амбулаторії примусило її подати заяву про розірвання трудового договору. В ході перевірки досліджені всі надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв'язку, висновок суду про недоведеність факту примусу з боку керівництва подати заяву про звільнення відповідає обставинам справи і доводами апеляційної скарги не спростовується.
Письмовими доказами по справі підтверджена та обставина, що 04 січня 2010 року ОСОБА_4 звернулась до головного лікаря амбулаторії, ОСОБА_5., із заявою про звільнення за власним бажанням з 05 січня 2010 року і наказом головного лікаря від 04 січня 2010 року №15 була звільнена у строк, про який просила, - з 05 січня 2010 року.
Згідно з вимогами трудового законодавства день звільнення є останнім робочим днем. За загальним правилом п'ятиденного робочого тижня (доказів протилежного суду не надано) 6, 8, 11 січня 2010 року були робочими днями.
Той факт, що ОСОБА_4, будучи звільненою з роботи 05 січня 2010 року, вже після свого звільнення, 12 січня 2010 року, з'явилась на попередній роботі з наміром продовжувати роботу на посаді лікаря-терапевта Петропавлівсько-Борщагівської амбулаторії, може бути лише підставою для прийняття на роботу та укладення з нею нового трудового договору, підстав для застосування у цьому випадку ч.2 ст. 38 КЗпП України немає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст. 303, 307, 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: