Справа № 22-17471/2010 Головуючий у 1-й інстанції - Катющенко В.П.
Доповідач - Олійник А.С.
9 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого - судді Олійник А.С.,
суддів: Головачова Я.В., Шахової О.В.,
при секретарі: Пересунько Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дарницького відділення №5397 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дарницького відділення №5397
на заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 29 червня 2010 року,
У січні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 суму прострочення сплати чергового платежу, відсотків, суму нарахованої пені на прострочений платіж, суму нарахованої пені на прострочення сплати відсотків, суму заборгованості за кредитом у розмірі 58866 грн. 14 коп. та судові витрати
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 19 квітня 2006 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір на купівлю транспортного засобу. Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_1 надала згоду на передачу набутого у шлюбі транспортного засобу - автомобіля марки DAEWOO, модель NEXIA 1,5 GL, реєстраційний номер НОМЕР_1 у заставу банку.
Відповідно до довідки ЖЕО від 19 червня 2009 року ОСОБА_4 був знятий з реєстраційного обліку 15 травня 2008 року у зв'язку із смертю.
Під час розгляду справи в якості співвідповідачів було залучено ОСОБА_2 (сина померлого ОСОБА_4) та ОСОБА_3 (батька померлого ОСОБА_4.). (а.с. 139-140, 141-142).
Під час розгляду справу позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 58 866 грн. 14 коп. та судові витрати, а всього: 59 994 грн. 80 коп. (а. с. 182-183).
Заочним рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.191-192).
В апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Дарницького відділення №5397 (далі - ВАТ «Державний ощадний банк України») просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду. В апеляційній скарзі зазначено, що при ухваленні заочного рішення суд не врахував, що станом на 29 червня 2010 року відповідачі не відмовлялись від прийняття спадщини, тому відповідно до положень ч.3 ст.1218 ЦК України вважаються такими, що прийняли її. Нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 належало ОСОБА_4, а також йому належав автомобіль DAEWOO NEXIA, д.н. НОМЕР_1 Таким чином, є рухоме та нерухоме майно, яке успадкується спадкоємцями за законом (а.с. 194-196).
В апеляційній інстанції представники позивача Василюк Н.І., Шевченко Т.В. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_7 заперечила доводи апеляційної скарги, просить її відхилити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та представника ОСОБА_1, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 квітня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 укладено договір № 918 про надання кредиту на придбання транспортного засобу в розмірі 57 300 грн. (а.с. 10-11).
19 квітня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 також укладено договір застави №2224, відповідно до якого з метою забезпечення виконання зобов'язання у заставу передано транспортний засіб DAEWOO NEXIA 1.5 GL, 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_3, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с. 15-16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується актовим записом про смерть (а.с.47).
Згідно ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Відповідно до ч.2 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Із матеріалів справи вбачається, що на час відкриття спадщини із ОСОБА_4 постійно проживала його дружина ОСОБА_1 та повнолітній син ОСОБА_2, що підтверджується довідкою форми № 3 від 16 червня 2010 року (а.с.169).
Згідно із інформацією адресного бюро м.Києва, співвідповідач ОСОБА_3 по м.Києву та Київській області зареєстрованим не значиться (а.с. 168). Інших доказів на спростування цієї обставини позивач суду не надав та не довів факт постійного проживання ОСОБА_3 із спадкодавцем, а отже і прийняття ним спадщини.
Відповідно до повідомлення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, станом на 1 березня 2010 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 у м.Києві не зареєстровано (а.с. 59).
Як вбачається із відповіді Десятої Київської державної нотаріальної контори від 22 липня 2009 року, спадкова справа після померлого ОСОБА_4 не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с.32).
До спадкового майна належить автомобіль DAEWOO NEXIA 1.5 GL, 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_3, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини проживали з ОСОБА_4, то вони прийняли спадщину - вказаний автомобіль.
Судом встановлено, що вказаний автомобіль, який перебуває у заставі, 23 березня 2010 року передано установі банку на зберігання (а.с.173).
Доводи апеляційної скарги про те що, відповідно до п.2.3. договору застави право вибору задоволення вимог заставодержателя належить заставодержателю, тобто позивачу, є необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір застави (а.с. 15).
Ст. 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За договором застави від 19 квітня 2006 року змістом вимоги заставодержателя є звернення стягнення на транспортний засіб.
Положення п.2.3. договору застави про вибір способу задоволення вимог заставодержателя вказує на те, що з аставодержателю надано право вибору поведінки у випадку невиконання боржником основного зобов'язання, щодо можливості задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, а саме: шляхом звернення стягнення на транспортний засіб на підставі рішення суду чим виконавчого напису нотаріуса або в позасудовому порядку ( п.2.2. договору застави).
Відповідно до п.2.5 договору застави транспортного засобу, заставодержатель (банківська установа) має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання достроково звернути стягнення на транспортний засіб , незалежно від настання строку повного виконання основного зобов'язання в разі смерті заставодавця.
Таким чином, заставодержатель - банк має право задовольнити свої вимоги, відповідно до договору застави, а не шляхом пред'явлення вимог до спадкоємців про їх задоволення за рахунок належного їм спадкового майна - автомобіля.
Доводи про наявне у відповідачів рухоме та нерухоме майно, яке успадкується ними за законом, є необґрунтованими, оскільки ст.1268 ЦК України передбачено пред'явлення вимог кредитора до спадкоємців, які прийняли спадщину, а не до тих, які можуть у майбутньому її прийняти.
Ухвалюючи рішення й відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 не прийняли спадщини, свідоцтва про право на спадщину не отримували, а відповідач ОСОБА_3 на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 не проживав разом із спадкодавцем та із заявою про прийняття спадщини не звертався, а тому не можуть бути відповідальними за борги спадкодавця. Крім того, згідно договору застави банк має право звернути стягнення на автомобіль.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, заочне рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дарницького відділення №5397 відхилити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 29 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий: Судді: