№22- 11086 головуючий в 1-й інстанції Мельник В.В.
доповідач Остапчук Д.А.
21 грудня 2010 року Колегія суддів Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого Остапчука Д.О.
суддів: Барановської Л.В., Побірченко Т.І.
при секретарі Ражевій В.В.
у відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянула апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про перенесення незаконно побудованих гаражів та усунення перешкод у користуванні власністю -
У лютому 2009 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зазначеним позовом в якому, посилаючись на те, що відповідачі на належній їй на праві власності земельній ділянці, самовільно спорудили гаражі, просила зобов'язати відповідачів власними силами та засобами перенести вказані гаражі із належної їй ділянки, та привести цю ділянку у придатний для використання стан.
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 14 жовтня 2009 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва, власними силами і засобами знести самовільно споруджені ними гаражі, звільнити земельну ділянку від сміття, що залишиться внаслідок знесення гаражів та засипати гаражні котловани і підвали землею.
В решті позову ОСОБА_7 відмовлено.
У поданих апеляційних скаргах ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, та представник ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, оскаржуване рішення вважають незаконним, просять його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у позові.
Зазначають, що суд, частково задовольняючи позов та зобов'язуючи їх знести належні їм гаражі, не звернув уваги на те, що зайнята ними земельна ділянка під будівництво гаражів, не є такою, що самовільно зайнята, а відтак і побудовані на ній гаражі не підлягають знесенню.
Перевіривши обґрунтованість та законність, оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов та, зобов'язуючи відповідачів знести побудовані ними гаражі на спірній земельній ділянці, суд виходив з того, що вказана земельна ділянка є власністю позивачки, а відтак її право на використання цієї ділянки підлягає захисту.
Такі висновки відповідають встановленим фактам, та ґрунтуються на законі.
Відповідно до п. а ст. 9 та п. 12 Розділу X Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні селищні, сільські та міські ради.
Статтею 40 Земельного Кодексу України, передбачено, що громадянам за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування можуть передаватись безоплатно у власність або надаватись в оренду земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, гаражного будівництва в межах норм визначених п. «г» ч. 1 ст.121 ЗК України.
Громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, в містах - не більше 0,10 га.
У судовому засіданні встановлено, що 14 січня 2005 року ОСОБА_7 звернулась до Київського міського Голови з проханням виділити їй земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку у місті Києві.
12 травня 2005 року Київським міським центром земельного кадастру та приватизації землі було виготовлено кадастрову справу №А-6224 про відведення ОСОБА_7 земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на вул.. Бориславській 55 у Солом'янському районі міста Києва.
Рішенням Київської міської ради №842/842 від 11 грудня 2008 року ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, а 19 лютого 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ОСОБА_7 видано державний акт серії ЯЖ №006801 на право приватної власності на зазначену земельну ділянку.
Як вбачається із матеріалів справи, на відведеній ОСОБА_7 земельній ділянці ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_2., ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 без відповідних дозволів та дотримання встановленого порядку, побудували сім цегляних гаражів.
З наданих у розпорядження суду документів вбачається, що на час розгляду даної справи у суді жоден з відповідачів не довів своє право на використання спірної земельної ділянки під будівництво цих гаражів.
Іншим обставинам, які свідчать про використання спірної земельної ділянки відповідачами, суд дав належну оцінку, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що право власності ОСОБА_7 на цю ділянку, яке ніким не спростоване, підлягає захисту.
За таких обставин, суд обґрунтовано вирішив про звільнення спірної земельної ділянки за рахунок відповідачів, та приведення її у придатний для використання стан.
В той же час, суд обґрунтовано відмовив у позові до ОСОБА_9, оскільки встановлено, що відповідач ОСОБА_9 на час розгляду справи своїми силами та засобами переніс свій гараж із земельної ділянки по АДРЕСА_1 у місті Києві, усунувши таким чином перешкоди у здійсненні права приватної власності ОСОБА_7.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.301,302,305,307,308,317,218 ЦПК України, колегія
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: