Справа № 22-11045/10 Головуючий у 1-й інстанції - Чередниченко Н.П.
Доповідач - Олійник А.С.
21 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого - судді Олійник А.С.,
суддів - Головачова Я.В., Шахової О.В.,
при секретарі - Пересунько Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації, прокуратура Голосїївського району м.Києва про встановлення порядку участі у вихованні дитини, усунення перешкод у здійсненні виховання дитини, зобов'язання вчинити певні дії
та
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: орган опіки та піклування Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації, прокуратура Голосіївського району м.Києва про позбавлення батьківських прав
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 28 квітня 2010 року
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду, просив зобов'язати ОСОБА_2. не чинити перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та його вихованні. Визначити такі способи його участі у вихованні сина ОСОБА_5: двічі на місяць у суботу та неділю син залишається із батьком за його місцем проживання, при цьому батько забирає сина у п'ятницю зі школи та у понеділок вранці заводить до школи; на літні канікули син залишається із батьком не менше 45 днів, протягом яких батько зобов'язаний забезпечити його харчування, проживання та оздоровлення; на зимові канікули син залишається із батьком не менше 14 днів; батько має право відвідувати сина у школі, брати участь у батьківських зборах, відвідувати сина у художніх гуртках, секціях тощо; батько має право спілкуватися з сином в телефонному режимі в будь-який час, за умови, що спілкування не заважає навчанню та відпочинку сина.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що останні чотири місяці відповідач перешкоджає йому спілкуватися із сином, в тому числі і по телефону, не дозволяє забирати його на вихідні дні, налаштовує сина проти нього (а.с. 3-4).
У грудні 2009 року ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов, просила позбавити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Змінити прізвище сина з ОСОБА_5 на ОСОБА_5. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач у добровільному порядку не сплачує аліменти. Вихованням дитини займається лише вона та її чоловік ОСОБА_3. Відповідач не турбується про фізичний та духовний розвиток дитини. Дитина не сприймає відповідача як батька, про його існування не згадує, а батьком вважає її чоловіка ОСОБА_3 (а.с. 109-110).
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 28 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні з ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_1 та у його вихованні. Визначено такі способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином: двічі на місяць у суботу та неділю (за попередньою домовленістю, з матір'ю з приводу визначення дати) у вихованні сина ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_1; двічі на місяць у суботу та неділю (за попередньою домовленістю з матір'ю з приводу визначення дати) за місцем проживання ОСОБА_1, при цьому позивач забирає дитину зі школи в п'ятницю та в неділю до 16 години повертає дитину за місцем його постійного проживання, батько має право відвідувати дитину за місцем його навчання, брати участь у батьківських зборах, із відвідуванням сина у художніх гуртках та секціях тощо; ОСОБА_1 має право спілкуватися з ОСОБА_5 в телефонному режимі, в будь-який час, за умови, що дане спілкування не заважатиме навчанню та відпочинку хлопчика. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с. 210-214).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначено, що суд не врахував надані докази, а позивач став виявляти турботу про свого сина через місяць після звернення до суду. У справі відсутні прямі докази того, що ОСОБА_1 намагався брати участь у вихованні сина, а ОСОБА_2 йому в цьому перешкоджала. Суд взяв до уваги лише докази, які обґрунтовують позовні вимоги ОСОБА_1, і не взяв до уваги докази, які підтверджують його шкідливу поведінку щодо дитини. Під час розгляду справи суд не забезпечив рівності сторін, повного та всебічного розгляду справи (а.с. 233-236).
Апеляційна скарга ОСОБА_1 (а.с. 264-265) ухвалою від 19 липня 2010 року визнана неподаною та повернута особі, яка її подала (а.с. 283).
У судовому засіданні в апеляційній інстанції ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник заперечили доводи апеляційної скарги, просили її відхилити.
Представники органу опіки та піклування та прокуратури заперечили доводи апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно зі ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Судом встановлено, що сторони 15 червня 2001 року до 31 березня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
22 листопада 2008 року ОСОБА_2. уклала шлюб з ОСОБА_3 (а.с. 11).
Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір'ю та її чоловіком ОСОБА_3
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25 лютого 2010 року № 139 надано дозвіл ОСОБА_2 змінити прізвище сину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитині було змінено прізвище на ОСОБА_5 (а.с. 180, 181).
Задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має рівні права на участь у вихованні сина та врахував конфліктну ситуацію між сторонами, вік дитини та стан її здоров'я, а також той факт, що дитина називає батьком іншу особу, з якою постійно проживає.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що біологічний батько дитини намагається спілкуватися з дитиною, проводити спільно час, надавати фінансову та моральну підтримку, а крім того, позовні вимоги є недоведеними.
Розглядаючи спір суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, позбавлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Наданий органом опіки та піклування висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 не містить конкретні пропозиції щодо розв'язання спору, а вказаний орган передав вирішення цього питання на розсуд суду (а.с. 120-121).
Крім того, орган опіки та піклування не надав висновок щодо участі ОСОБА_1 у вихованні дитини.
На запит апеляційного суду орган опіки та піклування надав два висновки щодо розв'язання спору (а.с. 300 - 304).
Орган опіки та піклування вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є недоцільним.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про відмову у зустрічному позові з таких підстав.
Підстави позбавлення батьківських прав визначено ст. 164 СК України.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей ( п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність зустрічних позовних вимог.
Позов ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 пред'явлено після подання позову ОСОБА_1 про встановлення порядку участі у вихованні дитини, усунення перешкод у здійсненні виховання дитини, зобов'язання вчинити певні дії. Подання первісного позову свідчить про бажання батька брати участь у вихованні та утриманні дитини.
Матеріалами справи не підтверджено ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини. На обґрунтування позову про позбавлення батьківських прав сторони не надали достатні докази.
Матеріали справи підтверджують бажання ОСОБА_1 спілкуватися з сином ОСОБА_5 та брати участь у його вихованні (а.с. 15, 25-53, 69). Надані ОСОБА_2 письмові докази (а.с. 48-59) не підтверджують негативний вплив ОСОБА_1 на виховання сина ОСОБА_5
У суді першої інстанції відповідно до ст.ст. 57, 184 ЦПК України сторони не були допитані як свідки, а тому їх пояснення не є доказом у справі.
Повністю погодитися з висновком суду першої інстанції щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини не можна з таких підстав.
Резолютивна частина рішення суду в цій частині викладена нечітко, нелогічно, без врахування правил граматики.
Крім того, судом не мотивовано необхідність встановлення рішенням суду право батька відвідувати дитину за місцем його навчання, брати участь у батьківських зборах, відвідуванням сина у художніх гуртках та секціях тощо, спілкуватися з ним у телефонному режимі, в будь-який час, за умови, що дане спілкування не заважатиме навчанню та відпочинку хлопчика.
Як вбачається із досліджених судом доказів, ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами створення ОСОБА_2 йому перешкод в його участі у батьківських зборах, у відвідуванні сина у художніх гуртках та секціях тощо, у спілкуванні з сином у телефонному режимі.
Крім того, визначення таких способів участі ОСОБА_1 у вихованні сина, як спілкування з ним у телефонному режимі, в будь-який час, за умови, що дане спілкування не заважатиме навчанню та відпочинку хлопчика, а також погодження з матір'ю дати спілкування дитини з батьком двічі на місяць, на думку колегії суддів, є такими, що утруднюють виконання рішення в примусовому порядку і не сприяють вирішенню спору між сторонами, а можуть призводити до виникнення конфліктів.
Колегія суддів не погоджується повністю з висновком органу опіки та піклування Голосіївскої районної у м.Києві державної адміністрації від 26 жовтня 2010 року, отриманим на запит апеляційного суду, який співпадає із резолютивною частиною оскаржуваного рішення суду в частині встановлення способів участі ОСОБА_1 у вихованні дитини (а.с. 302-304).
У висновку органу опіки та піклування відсутні мотиви, з яких встановлено час і місце спілкування батька з дитиною за попередньою домовленістю із матір'ю.
Під час розгляду справи надійшла інформація, що 17 листопада 2010 року малолітній ОСОБА_5 був залишений матір'ю біля квартири ОСОБА_1 (а.с. 326, 328). У судове засідання 21 грудня 2010 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який брав участь у всіх судових засіданнях в апеляційному суді, а також представник органу опіки та піклування, не з'явилися з невідомих причин, а тому з'ясувати відповідні обставини та врахувати їх при ухваленні рішення неможливо.
Водночас із Акту обстеження умов проживання від 29 листопада 2010 року вбачається, що на час проведення обстеження малолітній ОСОБА_5 мешкає разом з батьком, змінювати своє місце проживання не бажає, у батька йому подобається більше, відчуває душевний комфорт, умови його проживання добрі (а.с. 327).
Враховуючи, що суд не розглядає спір про визначення місця проживання дитини, а спір щодо встановлення порядку участі у вихованні дитини та усунення перешкод у здійсненні її виховання, колегія суддів факт проживання дитини з батьком з 17 листопада 2010 року розглядає як бажання дитини та батька спілкуватися один з одним.
Із показань свідка ОСОБА_9 класного керівника дитини, допитаної в апеляційній інстанції, встановлено, що після переїзду ОСОБА_5 до школи, в якій він зараз навчається, його біологічний батько відразу його знайшов, чому ОСОБА_5 дуже зрадів, а також радів, коли батько приходив до нього в школу. У другому класі у зв'язку із приходом батька до школи у дитини був нервовий зрив. Після цього факту батько до школи не приходив, але постійно телефонував їй. На початку поточного навчального року на прихід батька до школи ОСОБА_5 зрадів та сприйняв його спокійно. Їй також відомо зі слів дитини та біологічного батька, що на сьогодні ОСОБА_5 проживає з останнім (а.с. 331-333).
Висновок первинного психологічного обстеження від 5 листопада 2009 року, відповідно до якого, про біологічного батька ОСОБА_5 не виявляє бажання та зацікавленості розповідати (а.с. 119); психологічна характеристика від 4 лютого 2010 року, в якій вказано, що про свого біологічного батька дитина згадує неохоче, при згадці про можливість з ним зустрічі у нього спостерігається тривожність, тривале нервове збудження (а.с. 154) в сукупності з іншими дослідженими доказами не спростовують бажання ОСОБА_5 спілкуватися з біологічним батьком, а свідчать про негативний вплив конфліктної ситуації між батьками дитини на неї.
Судом встановлено, що умови проживання ОСОБА_1 є належними і дозволяють батькові спілкуватися з сином за місцем його проживання без присутності мами дитини (а.с. 327).
Чинним законодавством встановлений принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, і жоден із них не має будь-яких переваг.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
За змістом ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини.
Згідно із ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
З огляду на викладені положення чинного законодавства, визначення судом часу спілкування батька з дитиною двічі на місяць не відповідає інтересам та правам дитини та батька.
Судом першої інстанції не встановлено, що спілкування батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 перешкоджатиме його нормальному вихованню.
Відповідно до ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.
Колегія суддів бере до уваги психофізіологічні особливості дитини, її велику, у порівнянні з дорослою людиною, вразливість, а також вік ОСОБА_5, відсутність взаєморозуміння між батьками дитини щодо спілкування батька з дитиною, і вважає, що спілкування батька і дитини щотижня забезпечить дитині можливість спілкування як з мамою, так із батьком, сприятиме налагодженню відносин між батьком і дитиною.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за доцільне частково змінити рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 28 квітня 2010 року, визначивши участь ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом побачення з ним кожної суботи місяця з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, за місцем проживання батька.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 28 квітня 2010 року в частині визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити, визначивши участь ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом побачення з ним кожної суботи місяця з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, за місцем проживання батька.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий: Судді: