03110, м. Київ, МСП вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 11-а-790/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Фрич Т.В.
Категорія ст. 186 ч.2 КК України Доповідач Ноздряков В.М.
29 квітня 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, у складі:
головуючого судді - Ноздрякова В.М.
суддів - Балацької Г.О., Кепкал Л.І.,
за участю прокурора - Рабінчук Т.І.,
засуджених - ОСОБА_3., ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи
на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 8 лютого 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України він звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. Відповідно до ст. 76 КК України він зобов'язаний не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти інспекцію про зміну місця роботи та проживання; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Міра запобіжного заходу підписка про невиїзд.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимий:
1. 23.12.2005 року Новоград-Волинським міським судом Житомирської області за ст. 309 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;
2. 26.10.2006 року Новоград-Волинським міським судом Житомирської області за ст. 296 ч. 1 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України остаточно на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 24.04.2009 року по відбуттю покарання,
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу утримання під вартою. Строк відбування покарання з 22.09.2009 року.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 4650 гривен.
Вироком районного суду ОСОБА_3 і ОСОБА_2 визнанні винними у тому, що 9 вересня 2009 року, приблизно о 00 год. 10 хв. перебуваючи на 14-му поверсі будинку АДРЕСА_1 в м. Києві за попередньою змовою між собою з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого нанесли удари руками і ногами по гр. ОСОБА_4 від чого той впав на підлогу, та заволоділи його майном на загальну суму 6270 гривен.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, вказуючи на те, що суд призначив засудженим м'яку міру покарання без врахування суспільної небезпеки скоєного злочину, ступеню тяжкості, конкретні обставини за яких був скоєний злочин, просить вирок в частині призначеної міри покарання скасувати, призначити за новим вироком ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі і ОСОБА_3 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Розглянувши матеріали справи, апеляцію, вислухавши думку прокурора підтримавшего апеляцію, засуджених, які просили вирок залишити без змін, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово засуджених, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Винність ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в пограбуванні потерпілого ОСОБА_4 за обставин встановлених вироком районного суду, підтверджується дослідженими судом доказами, яким дана належна оцінка і учасниками процесу не оспорюється. В рамках положень ст. 365 КПК України фактичні обставини справи за яких був скоєний злочин, колегією судей не перевіряються.
Злочинні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2. за ст. 186 ч. 2 КК України кваліфіковані вірно, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб відкрито викрали чуже майно з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я.
Що стосується призначеної міри покарання, то вона призначена на думку колегії суддів з врахуванням вимог ст. 65 КК України.
Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину, дані про їх особи.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 років 6 місяців реального позбавлення волі суд врахував його щире каяття у вчиненні злочину, задовільну характеристику.
Разом з тим, суд врахував і те , що ОСОБА_2 раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності але висновків для себе не зробив і знов вчинив умисний злочин. Є всі підстави для висновку, що призначене судом покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі є достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження скоєння ним нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд врахував його щире каяття у вчиненні злочину, його позитивну характеристику, ту обставину, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності. Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд врахував і думку потерпілого, який просив не позбавляти його волі зважаючи на те, що саме ОСОБА_3 та його рідними була відшкодована матеріальна шкода у розмірі 6000 тисяч гривен.
На думку колегії суддів, покарання призначене ОСОБА_3 у виді 4 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України і максимальним іспитовим строком, є достатнім для його виправлення та перевиховання. Застосуванням ст. 76 КК України створенні передумови за яких ОСОБА_3 на період іспитового строку буде знаходитись в полі зору органів кримінально-виконавчої інспекції.
Рішенням суду ОСОБА_3 наданий шанс для його виправлення.
Колегія суддів не вбачає безумовних підстав для направлення ОСОБА_3 в місця позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції , залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 8 лютого 2010 року відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - без змін.
З оригіналом згідно, суддя : Ноздряков В.М.