№ 1-773/10
Іменем України
27.12.2010 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Підпалого В.В.,
при секретарі Полтавець А.І.,
за участю прокурорів Байдюка Д.А., Яценка В.І., Ніколаєнка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Кіровськ Луганської обл., громадянки України, українки, освіта середня, тимчасово не працюючої, незаміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_7, без фактичного місця проживання, раніше судимої:
- вироком Кіровського міського суду Луганського обл. від 11.09.2002 року за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 104 КК України звільнена від призначеного покарання з випробувальним терміном на 2 роки;
- вироком Кіровського міського суду Луганського обл. від 29.03.2004 року за ст.ст. 185 ч. 2, 71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі та 14.12.2005 року звільнена умовно-достроково на не відбутий строк один рік два місяці та тринадцять днів, -
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, -
Так, ОСОБА_1 будучи раніше судимою 11.09.2002 року Кіровським міським судом Луганської обл. за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 104 КК України звільненою від призначеного покарання з випробувальним терміном на 2 роки, 29.03.2004 року Кіровським міським судом Луганської обл. за ст.ст. 185 ч. 2, 71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі та 14.12.2005 року звільненою умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 2 місяці та 13 днів, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість на шлях виправлення не стала, і повторно вчинила нові злочини .
Так, 11.10.2009 року приблизно о 20 год. 00 хв., ОСОБА_1, знаходячись поряд з буд. № 22 по вул. Рибальській в м. Києві, з корисливих мотивів, маючи мету на заволодіння чужим майном, повторно, шляхом зловживання довірою отримала від ОСОБА_2 під приводом здійснення телефонного дзвінка мобільний телефон марки «Нокіа-3100» вартістю 780 грн. з карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 35 грн. на рахунку якої знаходились гроші в сумі 21 грн., а всього майна на загальну суму 836 грн., який не повернула та розпорядилась на власний розсуд.
Крім того, 14.10.2009 року, приблизно о 18 год. 00 хв. , ОСОБА_1, знаходячись в АДРЕСА_1 з корисливих мотивів, маючи мету на заволодіння чужим майном, повторно, шляхом зловживання довірою отримала від ОСОБА_3 під приводом здійснення телефонного дзвінка мобільний телефон марки «Самсунг Е1100» вартістю 370 грн., який не повернула та розпорядилась на власний розсуд.
Крім того, 16.11.2009 року, приблизно о 18 год. 00 хв., ОСОБА_1 знаходячись в АДРЕСА_2, скориставшись відсутністю будь-кого із сторонніх осіб поруч та тим, що за її діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів повторно, таємно викрала чуже майно, що належить ОСОБА_4, а саме мобільний телефон марки «Нокіа-7070» вартістю 600 грн. з карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 50 грн. на рахунку якої знаходились гроші в сумі 8 грн., а всього майна на загальну суму 658 грн., після чого залишила місце вчинення злочину та викраденим майном розпорядилась на власний розсуд.
Підсудна ОСОБА_1, під час судового засідання свою вину у вчиненні злочинів, що їй інкримінується визнала повністю, щиро розкаялася, проте, від дачі показань суду відмовилась на підставі ст. 63 Конституції України, підтримавши свої показання під час досудового слідства.
Так, з показань підсудної ОСОБА_1, які під час досудового слідства в якості обвинуваченої вбачається, що приблизно на початку жовтня 2009 року вона познайомилась з ОСОБА_4, через якого познайомилась з ОСОБА_3, яка проживає по АДРЕСА_1. Періодично вона спілкувалась з ОСОБА_3 та бувала у неї вдома. В ніч з 13.10.2009 року на 14.10.2009 року вона залишилась ночувати у ОСОБА_3 вдома. Приблизно о 09 год. 00 хв., коли вони прокинулись ОСОБА_3 сказала, що їй необхідно йти на заняття. Вона при цьому залишалась у квартирі у ОСОБА_3 та чекала, коли та прийде. 14.10.2009 року приблизно о 17 год. 30 хв. ОСОБА_3 повернулась додому, і о 18 год. 00 хв. вона попросила у ОСОБА_3 її мобільний телефон, щоб зателефонувати. ОСОБА_3 добровільно дала їй свій мобільний телефон «Самсунг E1100». Взявши в руки телефон, вона дістала з нього сім-картку ОСОБА_3 віддала їй, вставила в телефон свою сім-картку, вийшла на вулицю та вирішила більше не повертати мобільний телефон ОСОБА_3 14.10.2009 року приблизно о 19 год. 30 хв. їй на зателефонував їх спільний на той час з ОСОБА_3 знайомий на ім'я ОСОБА_10, який запитав у неї, де вона знаходиться та коли поверне телефон ОСОБА_3, на що вона йому відповіла, що прийде через 15 хв. до кіосків, що стоять на вул. Немировича-Данченка та поверне телефон ОСОБА_3 Однак, вона цього робити не збиралась. 14.10.2009 року приблизно о 22 год. 00 хв. їй зателефонувала дівчина на ім'я ОСОБА_11, подруга ОСОБА_3, яка також запитувала у неї, коли вона поверне телефон, однак вона нічого не відповіла та поклала слухавку. Коли вона взяла мобільний телефон у ОСОБА_3, та вирішила його не повертати, вона пішла у напрямку станції метро «Дружби Народів», де вона випадково зустріла свого знайомого на ім'я ОСОБА_12 та попросила у нього, щоб він заклав мобільний телефон до ломбарду «Скарбниця», який знаходиться біля ст. метро «Дружби Народів», на що він погодився. Вона сказала, що телефон належить особисто їй. За телефон у ломбарді ОСОБА_12 дали гроші в сумі 120 грн., які він віддав їй, і які вона витратила на власні потреби. Приблизно в 2009 році вона познайомилась з ОСОБА_4, з яким почала спілкуватись та часто була в нього дома по АДРЕСА_2, добре знала його батьків. Після 16.11.2009 року, приблизно о 14 год. 00 хв., вона, ОСОБА_4 та його батьки, знаходились за вищевказаною адресою. Через деякий час між нею та ОСОБА_4 відбувся побутовий конфлікт. Після чого, приблизно о 19 год. 00 хв., вони із ОСОБА_4 пішли на АДРЕСА_1, де взяли ОСОБА_3, і вони втрьох пішли до ще однієї квартири ОСОБА_4, де між нею та ОСОБА_4 знову виник конфлікт, після якого вона пішла до батька ОСОБА_4, щоб розказати, що ОСОБА_4 у квартирі, до якої батько заборонив ходити. Коли вона прийшла, батько відкрив їй двері, і вона йому розповіла, де ОСОБА_4 та сказала, що забирає свої речі, які були в них дома. Батько сказав, щоб вона брала свої речі, і вийшла до нього, щоб разом йти до ОСОБА_4 та пішов до іншої кімнати. Вона забрала свої речі, побачила мобільний телефон ОСОБА_4 «Нокіа» і вирішила його взяти, при цьому, ніхто за нею не спостерігав. Вона взяла вказаний телефон, вимкнула його, поклала до своєї жіночої сумки та вийшла до коридору, де чекала на батька ОСОБА_4 Наступного дня, приблизно о 09 год. 00 хв., вона поїхала на ст. метро «Либідська», де продала викрадений мобільний телефон у кіоску підземному переходу за 220 грн. В жовтні 2009 року, вона працювала в магазині «Поліс», який розташований по бульв. Л. Українки в м. Києві, де вона познайомилась з чоловіком на ім'я ОСОБА_2, і вони обмінялися номерами мобільних телефонів. 11.10.2009 року їй на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_2 та запропонував зустрітися, на що вона погодилась, але повідомила, що з нею буде подруга. Василь, в свою чергу сказав, що із ним також буде його друг. Вони домовилися зустрітися біля супермаркету «Сільпо», який розташований по вул. Суворова в м. Києві. Після чого, вона зателефонувала ОСОБА_3 та про все їй розповіла. Після чого, вони зустрілися із хлопцями в зазначеному місці. Хлопці зайшли до супермаркету та придбали пива та їжу. Після чого, вони усі разом направилися до вул. Рибальська в м. Києві, а саме до будинку, в якому проводилися будівельні роботи, де працювали хлопці, і проживали. Вони всі пили пиво, їли та розмовляли, вона також випила пляшку пива. Приблизно, о 20 год. 00 хв., вони вирішили вийти на вулицю поруч із будинком покурити. В цей момент, вона помітила у ОСОБА_2 в кишені його мобільний телефон «Нокіа 3100» та вирішила заволодіти ним. Вона попросила у ОСОБА_2 його мобільний телефон, нібито з метою зателефонувати, коли він дав їй мобільний телефон, вона почала робити вигляд, що комусь телефонує. В цей час вона помітила, що хлопці та ОСОБА_3 не звертають на неї свою увагу, оскільки спілкуються між собою та почала йти звідти, продовжуючи тримати мобільний телефон ОСОБА_2 у себе в руках. Пройшовши трохи далі, і впевнившись в тому, що її ніхто не бачить, вона вимкнула телефон ОСОБА_2 та пішла до будинку, в якому проживає ОСОБА_3 по АДРЕСА_1. Прийшовши до вказаного будинку, вона почала чекати ОСОБА_3, яка прийшла та почала розпитувати у неї, чому вона пішла та що сталося. На що вона ОСОБА_3 нічого не відповіла та попросилася у неї переночувати. ОСОБА_3 погодилась та вони пішли спати. Весь цей час мобільний телефон ОСОБА_2 знаходився у неї у відключеному стані. Наступного дня вона вставила у мобільний телефон ОСОБА_2 свою сім-картку, а ту, що була у телефоні раніше, вона викинула на вул. Немировича-Данченка в м. Києві. Потім вона зробила декілька телефонних дзвінків та знову вимкнула телефон. Через декілька днів, знаходячись у районі ст. метро «Видубичі», вона продала викрадений мобільний телефон раніше незнайомому їй чоловіку за 50 грн. ( т. 1 а. с. а. с. 158-159).
Крім цього, винність ОСОБА_1 у вчинених злочинах підтверджуються наступними доказами:
по епізоду заволодіння шахрайства вчиненому шляхом зловживання довірою, повторно, чужим майном, що належить ОСОБА_2:
- показаннями потерпілого ОСОБА_2, з яких убачається, що він повністю підтримав свої показання під час досудового слідства про те, що до грудня 2009 року він працював різноробочим на будівництві на АДРЕСА_3. На той час він та його напарник ОСОБА_5 проживали в кімнаті, по АДРЕСА_9. В продуктовому магазині, який розташований на бул. Лесі Українки вони познайомились з ОСОБА_1, яка там працювала. 11.10.2009 року, вони з ОСОБА_5 прийшли додому та по телефону домовились про зустріч з ОСОБА_1, яка мала прийти з подругою, як виявилось пізніше, ОСОБА_3 Ввечері, після роботи вони зустрілись, пішли до магазину, який розташований на вул. Суворова, де придбали продукти харчування. Після чого повернулись до місця свого проживання. Приблизно о 20 год. 00 хв., коли вони вийшли на вулицю біля будинку, ОСОБА_1 попросила у нього його мобільний телефон «Нокіа 3100», щоб зателефонувати. Він довіряючи дав ОСОБА_1 мобільний телефон, так, як думав, що їй дійсно треба зателефонувати. Вона взяла телефон, начебто набрала якийсь номер і в цей момент знаходилась поруч. Він із ОСОБА_5 відійшли, а коли вони повернулися, то ОСОБА_1 із його мобільним телефоном вже не було;
- показаннями потерпілої ОСОБА_3, з яких убачається, що вона повністю підтримала свої показання під час досудового слідства про те, що на початку жовтня місяця 2009 року, а саме в перших числах, їй на мобільний телефон зателефонувала її знайома ОСОБА_1 та запропонувала зустрітись з двома її знайомими чоловіками, щоб відпочити разом, попити пива. Вона погодилась і зустрілись, приблизно о 20 год. 00 хв. Після чого зустріли знайомих ОСОБА_1, чоловіків на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Вони пішли до магазину «Сільпо», який розташований на вул. Суворова в м. Києві, де хлопці придбали пива та поїсти, і вони разом пішли до них на АДРЕСА_9. Коли вони стояли на вулиці, вона трохи постояла, і вирішила йти додому, але обернувшись побачила, що ОСОБА_1 ніде не було і, попрощавшись з хлопцями, пішла додому на АДРЕСА_1. Коли прийшла додому, то побачила, що біля під'їзду стоїть ОСОБА_1 Вона запитала її куди та поділась, але ОСОБА_1 їй нічого не відповіла, і попросилась переночувати. Вона дозволила. Про те, що ОСОБА_1 в той день викрала телефон ОСОБА_2, їй стало відомо від працівників міліції;
- даними, які містяться у протоколі явки з повинною від 12.07.2010 року, з яких убачається, що ОСОБА_1 виклала всі обставини заволодіння майном, яке належить ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 124);
- даними, які містяться у протоколі усної заяви про злочин від 12.10.2009 року, з яких убачається, що потерпілий ОСОБА_2 повідомив правоохоронні органи про те, що 11.10.2009 року передав свій мобільний телефон «Нокіа 3100» наглядно знайомій, і який остання його не повернула (т. 1 а. с. 107).
по епізоду заволодіння шахрайства вчиненому шляхом зловживання довірою, повторно, чужим майном, що належить ОСОБА_3:
- показаннями потерпілої ОСОБА_3, з яких убачається, що вона повністю підтримала свої показання під час досудового слідства про те, що приблизно на початку жовтня 2009 року вона через ОСОБА_4, який є її хлопцем, познайомилась з дівчиною на ім'я ОСОБА_1 Періодично вона спілкувалась з ОСОБА_1 та остання декілька разів бувала у неї вдома за місцем проживання. В ніч з 13.10.2009 року на 14.10.2009 року ОСОБА_1 залишалась ночувати у неї вдома. Приблизно о 09 год. 00 хв., вона пішла на заняття, ОСОБА_1 при цьому залишалась у неї в квартирі та чекала коли вона прийде. Того ж дня, коли вона повернулася, приблизно о 18 год. 00 хв., ОСОБА_1 попросила у неї її мобільний телефон, щоб зателефонувати, як вона сказала своєму товаришеві, кому саме, вона не говорила. Довіряючи ОСОБА_1, вона дала останній свій мобільний телефон «Самсунг E1100». Взявши телефон, ОСОБА_1 дістала з нього її сім-картку та віддала їй, а в телефон вставила свою сім-картку та вийшла на вулицю і сказала, що скоро повернеться. Прочекавши ОСОБА_1 приблизно 40 хв., вона почала хвилюватись, що ОСОБА_1 не повертається та не віддає їй телефон. Тоді вона вирішила йти на вулицю та шукати ОСОБА_1 Того ж дня, приблизно о 19 год. 30 хв. вона зустріла свого знайомого ОСОБА_10, який проживає по АДРЕСА_8 та про все йому розповіла. ОСОБА_10, вислухавши її, зателефонував на мобільний номер телефону ОСОБА_1, та запитав в неї, де вона знаходиться та, коли поверне телефон. ОСОБА_1 йому відповіла, що прийде через 15 хвилин до кіосків, що стоять на вул. Немировича-Данченка та поверне телефон. Вони разом чекати ОСОБА_1, однак остання так і не прийшла. Після цього, прочекавши ОСОБА_1 ще годину вона та ОСОБА_10 розійшлися по домівках. В подальшому, приблизно о 22 год. 00 хв. вона зустрілась зі своєю подругою ОСОБА_11 та про все їй розповіла. ОСОБА_11, вислухавши її, зателефонувала на мобільний номер телефону ОСОБА_1 та запитала у неї, коли вона поверне телефон, але ОСОБА_1 їй нічого не відповіла та поклала слухавку. В подальшому, наступного дня, вона неодноразово намагалась зв'язатися по телефону з ОСОБА_1, але остання не відповідала, а потім взагалі її телефон був вимкнений, після чого вона ОСОБА_1 не телефонувала, так як зрозуміла, що вона її ошукала;
- показаннями потерпілого ОСОБА_4, який підтримав в судовому засіданні свої показання, в якості свідка про те, що приблизно в жовтні 2009 року ОСОБА_3, яка є його дівчиною, розповіла йому, що ОСОБА_1 шляхом шахрайства заволоділа її мобільним телефоном «Самсунг Е1100». Також вона повідомила, що ОСОБА_1 взяла її телефон, щоб зустрітися з ним на ст. м. Печерськ. Він того дня, а саме 14.10.2009 року дійсно домовлявся з ОСОБА_1 зустрітися, але остання так і не з'явилася;
- даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання від 28.06.2010 року, з яких вбачається, що потерпіла ОСОБА_3 серед пред'явлених для впізнання осіб впізнала ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 50-52);
- даними, що містяться в протоколі очної ставки між потерпілою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 28.06.2010 року, з яких убачається, що потерпіла ОСОБА_3 повністю підтвердила свої показання, які дала в якості потерпілої, про обставини заволодіння її мобільним телефоном (т. 1 а. с. а. с. 53-55);
- даними, які містяться у протоколі явки з повинною від 28.06.2010 року, з яких убачається, що ОСОБА_1 виклала всі обставини заволодіння майном, яке належить ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 24);
- даними, які містяться у протоколі усної заяви про злочин від 20.01.2010 року, з яких убачається, що потерпіла ОСОБА_3 повідомила правоохоронні органи про те, що 14.10.2009 року наглядно знайома дівчина шляхом шахрайства заволоділа її мобільним телефоном «Самсунг E1100» (т. 1 а. с. а. с. 16).
по епізоду таємного викрадення майна, вчиненого повторно, що належить ОСОБА_4:
- показаннями потерпілого ОСОБА_4, з яких убачається, що він повністю підтримав свої показання під час досудового слідства про те, що наприкінці літа 2009 року він через свою знайому ОСОБА_3 познайомився з ОСОБА_1, з якою почав зустрічатись, познайомив зі своїми батьками, приводив її до себе додому та інколи вона у нього ночувала, залишаючи в його кімнаті свої речі. 16.11.2009 року, приблизно о 14 год. 00 хв. він, ОСОБА_1 та його батьки знаходились за місцем їх проживання, і між ним і ОСОБА_1 виник словесний конфлікт, після чого вони пішли на вулицю. Приблизно о 19 год. 00 хв., вони зустріли ОСОБА_3 та пішли до АДРЕСА_4. Через деякий час у них з ОСОБА_1 знову виник конфлікт, після якого остання пішла. Цього ж дня, приблизно о 21 год. 00 хв. на стаціонарний телефон квартири, де він знаходився з ОСОБА_3 зателефонував його батько ОСОБА_8 та запитав, де його мобільний телефон. Він сказав, що на кухні на столі, на що ОСОБА_8 відповів, що телефону ніде немає. Він спочатку не відреагував на дане запитання, а коли ОСОБА_8 сказав, що приходила ОСОБА_1, і зібрала свої речі, то він чомусь відразу запідозрив її в крадіжці. На той час він не звертався до міліції, так, як думав, що знайде ОСОБА_1 сам, або вона поверне йому телефон. В подальшому ОСОБА_1 кілька разів йому телефонувала, він запитував у неї про його мобільний телефон, але вона казала, що нічого про це не знає;
- показаннями потерпілої ОСОБА_3, з яких убачається, що він повністю підтримав свої показання під час досудового слідства про те, що 16.11.2009 року, вони з ОСОБА_4 зустріли ОСОБА_1 на вул. Арсенальній в м. Києві, і пішли до ОСОБА_4 на АДРЕСА_4. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 весь час сварились, і в якийсь момент ОСОБА_1 розсердилась та пішла з квартири, а вони залишились. Ввечері на стаціонарний телефон у вказану квартиру зателефонував батько ОСОБА_4 та сказав, що ОСОБА_1 зібрала свої речі та пішла, а також повідомив, що він не може знайти мобільний телефон ОСОБА_4 «Нокіа 7070». Тоді вони зрозуміли, що його викрала ОСОБА_1;
- показаннями свідка ОСОБА_8, з яких убачається, що він повністю підтримав свої показання під час досудового слідства про те, що приблизно наприкінці літа 2009 року його син ОСОБА_4 почав зустрічатись з ОСОБА_1, яку восени познайомив з ним та дружиною. ОСОБА_1 їм здалась нормальною, спокійною. Періодично вона з ОСОБА_4 приходили до них додому, кілька разів ОСОБА_1 ночувала у них. Так, всередині листопада, точної дати не пам'ятає, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 прийшли до них додому. Через деякий час вони пішли на вулицю. Приблизно о 20 год. 30 хв. до квартири, де вони знаходились з дружиною прийшла ОСОБА_1, він відкрив їй двері, запитав, що сталось, на що остання відповіла, що посварилась з ОСОБА_4 і прийшла забрати свої речі. Він сказав, що якщо так, то нехай забирає свої речі і пішов до великої кімнати. Через 5-7 хв. ОСОБА_1 з коридору крикнула, що зібралась і вже йде, і попросила закрити за нею двері. Він вийшов в коридор, у ОСОБА_1 в руках була сумка та пакет з речами. ОСОБА_1 пішла, а він залишився вдома. Через деякий час йому потрібно було зателефонувати, він пішов на кухню, де на столі, до приходу ОСОБА_1, знаходився мобільний телефон «Нокіа 7070» його сина ОСОБА_4, але телефон там він не знайшов, тому на стаціонарний телефон зателефонував до квартири АДРЕСА_4, яка належить йому, і в якій, зі слів ОСОБА_1, знаходився ОСОБА_4 Він зателефонував і запитав, де його мобільний телефон, на що ОСОБА_4 відповів, що не знає. Тоді він сказав, що приходила ОСОБА_1 і забрала свої речі. Пізніше ОСОБА_4 сказав, що підозрює ОСОБА_1 в крадіжці його мобільного телефону, але знайде її сам;
- даними, які містяться у протоколі явки з повинною від 28.06.2010 року, з яких убачається, що ОСОБА_1 виклала всі обставини заволодіння майном, яке належить ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 66);
- даними, які містяться у протоколі усної заяви про злочин від 29.06.2010 року, з яких убачається, що потерпілий ОСОБА_4 повідомив правоохоронні органи про те, що 16.11.2009 року наглядно знайома дівчина таємно викрала його мобільним телефоном «Нокіа 7070» (т. 1 а. с. а. с. 60).
Суд оцінив зібрані у справі докази як із точки зору допустимості так і достовірності, та приходить до висновку про те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, що їй інкримінується, доведена повністю, а її умисні дії правильно кваліфіковані:
- за ст. 190 ч. 2 КК України, як шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно;
- за ст. 185 ч. 2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Обставинами, які пом'якшують покарання, відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття підсудної та явку підсудної з повинною.
Обставин, що обтяжують покарання підсудній, відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При обранні міри покарання підсудній суд враховує наступні обставини справи:
- ступінь тяжкості вчиненого підсудною злочину передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України, який віднесений кримінальним законом до категорії злочинів середньої тяжкості та ступінь тяжкості вчиненого підсудною злочину передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, який віднесений кримінальним законом до категорії злочинів середньої тяжкості;
- особу ОСОБА_1, яка немає постійного місце проживання в м. Києві, за останнім місцем відбування покарання характеризується позитивно, незаміжня, тимчасово не працює, раніше судима, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
На підставі викладеного суд не дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання і вважає, що виправлення підсудної ОСОБА_1 враховуючи тяжкість вчинених нею злочинів, її особу, та усі обставини справи, можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства. Тому, суд прийняв рішення не звільняти підсудну ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням і вважає за необхідне призначити їй покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення підсудної, попередження вчинення нею нових злочинів - за ст. 185 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі ближче до нижчої межі санкції статті особливої частини Кримінального Кодексу, та за ст. 190 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі ближче до нижчої межі санкції статті особливої частини Кримінального Кодексу.
Враховуючи мотиви вчинення злочинів, кількість вчинених злочинів, наслідки злочинів при застосуванні положень ст. 70 КК України суд вирішив призначити остаточне покарання ОСОБА_1 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
По справі заявлені цивільні позови про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої злочином, потерпілими ОСОБА_3 на суму 370 грн. 00 коп., ОСОБА_2 - 836 грн. 00 коп., ОСОБА_4 - 658 грн. 00 коп. Цивільні позови підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з засудженої.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 2; 185 ч. 2 КК України, і призначити їй покарання:
- - за ст. 190 ч. 2 КК України - 1 (один) рік 6 (місяців) позбавлення волі;
- - за ст. 185 ч. 2 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі;
Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання - 2 (два) роки позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженою ОСОБА_1 слід обраховувати з моменту затримання починаючи з 28.06.2010 року, відповідно до вимог ст. 72 КК України.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі. Стягнути з засудженої ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, спричинену злочином, у розмірі 370 грн. 00 коп. Стягнути з засудженої ОСОБА_1 на користь на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, спричинену злочином, у розмірі 836 грн. 00 коп. Стягнути з засудженої ОСОБА_1 на користь на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, спричинену злочином, у розмірі 658 грн. 00 коп.
Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни - тримання під вартою та утримувати її у Київському СІЗО Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській обл.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженою, яка утримується під вартою - в той же строк з моменту отримання нею копії вироку.
Суддя В.В. Підпалий