Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
(заочне)
Справа № 695/2303/25
номер провадження 2/695/417/26
27 січня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №00-9605845 від 01.02.2024 року в сумі 48 800.00 грн, а також просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422.40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000.00 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 01.02.2024 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9605845 у формі електронного документу з викорис таннім електронного підпису одноразового ідентифікатора ЗЗЗ48. Позичальник підтвердив прийняття умов кредитування, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Відповідно до умов договору кредитодавець 01.02.2024 року перерахував кошти в сумі 9000.00 грн. на банківську карту відповідача, номер якої він зазначила у анкеті.
21.10.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, за умовами якого ТОВ «Макс Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК "Ейс» право вимоги до боржників ТОВ «Макс Кредит».
Отже, 21.10.2024 року ТОВ «Макс Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги відносно боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9605845 від 01.02.2024 року. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за кредитним договором № 00-9605845 від 01.02.2024 року в сумі 48 800.00 грн. Неможливість в досудовому порядку врегулювати спір, наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.06.2025 року по справі відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, визначено дату судового засідання.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та судові виклики, які повернулись з відміткою « за закінченнм терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У судове засідання представник ТОВ «ФК «Ейс» не з'явився. У позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Встановлено, що між позивачем та відповідачкою склались відносини зобов'язального характеру, що підтверджується укладеним договором кредиту та договором факторингу.
Так, 01.02.2024 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9605845, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором ЗЗЗ48.
Відповідно до п.1.2 Договору сума кредитної лінії складає 9000.00 грн: тип кредиту - кредитна лінія; цільове призначення кредиту - споживчі потреби; відповідно до п.1.3 строк кредитної лінії - 360 календарних днів; дата остаточного повернення кредиту 26.01.2025; тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка складає 2,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Знижена процентна ставка становить 0.5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом , надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначено п. 1.3.1 договору (п.1.3-п.1.4 кредитного договору).
Згідно з п. 1.5 Договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10.00 % від суми кредиту, що складає 900.00 грн., яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах визначених пунктом 1.5.1 цього Договору.
Пункт 1.5.1 Договору передбачає, що позичальник зобов'язаний здійснити оплату комісії за надання кредиту та повернути суму кредиту в останній день повного погашення кредиту.
На ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . На картковий рахунок № НОМЕР_1 у період із 01.02.2024 по 06.02.2024 рр. дійсно було зараховування коштів у сумі 9000.00 грн., що підтверджується випискою АТ «Універсал Банк» від 10.12.2025 року.
ТОВ «Макс Кредит» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 9000.00 грн., що також підтверджується довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» вих. № 1289/10 від 30.10.2024 року.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-9605845 від 01.02.2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» складає 48 000.00 грн, що складається з наступного: прострочене тіло кредиту - 9900.00 грн, прострочені відсотки за користування кредитом - 38 100.00 грн.
21.10.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, за умовами якого ТОВ «Макс Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК "Ейс» право вимоги до боржників ТОВ «Макс Кредит», в тому числі й
право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9605845 від 01.02.2024 року.
Відповідно до реєстру боржників від 21.10.2024 року за договором факторингу № 21102024-МК/ЕЙС за ОСОБА_1 рахується заборгованість у сумі 48 000.00 грн, що складається з наступного: прострочене тіло кредиту - 9900.00 грн, прострочені відсотки за користування кредитом - 38 100.00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Водночас, згідно з ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1 ст. 207 ЦК України). Відповідно до ч. 2 вказаної статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитору зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно зі ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, що має відображення у виписці з особового рахунку за кредитним договором, тобто відповідач зобов'язання за договором не виконав.
У зв'язку з порушенням зобов'язань відповідач має заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором №00-9605845 від 01.02.2024 року в сумі 48 000.00 грн, що складається з наступного: прострочене тіло кредиту - 9900.00 грн, прострочені відсотки за користування кредитом - 38 100.00 грн.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача.
Відтак, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 48 000.00 грн.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У зв'язку із задоволенням вимог позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що згідно договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року та додаткової угоди № 39 до Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року правову допомогу позивачу у справі відносно відповідача ОСОБА_1 надавало Адвокатське бюро «Тараненко та партнери».
Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг від 15.05.2025 року вартість послуг становить 7000.00 грн, з яких: складання позовної заяви для подачі до суду - 5000.00 грн, вивчення матеріалів справи - 1000.00 грн, підготовка адвокатського запиту 500,00 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500.00 грн.
Таким чином, представником позивача належними доказами підтверджено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000.00 гривень, які були реальними, необхідними та обгрунтованими, отже суд стягує з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 611, 625,1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19 офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 00-9605845 від 01.02.2024 року в сумі 48 000.00 (сорок вісім тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 7000.00 (сім тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Середа Л.В.