Справа № 2-а-1501/2010
23 грудня 2010 року в 09 годин в м.Ніжині в залі судових засідань суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Л.В. розглянула адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Ніжині Чернігівської області про визнання неправомірними дії у відмові в перерахунку пенсії та про зобов'язання здійснити такий перерахунок і виплату.
08.12.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Ніжині про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії, пославшись на те, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і має статус постраждалого від аварії на ЧАЕС 1-ї категорії. В результаті ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС він став інвалідом 3-ї групи. Згідно зі ст.ст. 50, 54 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому повинна бути призначена пенсія розміром, не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком та надбавка до пенсії в розмірі 50%.Однак, всупереч діючому закону, йому нараховується пенсія згідно з Постановами Кабміну України, що значно менше, ніж передбачено у вказаному вище законі.
В позові до суду позивач просить просить поновити пропущений строк звернення до суду з даним позовом, визнати протиправними дії відповідача щодо неперахування йому основної пенсії у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не менше 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захитс громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії у відповідності до вказаних законів за період з 01.12.2006 року по 08.12.2010 року за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року з урахуванням одержаних ним сум.
Відповідач надав суду письмові заперечення на позов та зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», встановлено, що виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. провадиться розрахунок пенсії, призначеної відповідно до ч.4 ст.54 Закону; додаткової пенсії, передбаченої цим Законом (для осіб, віднесених до категорій 1, 2, 3 та 4).
Тобто, розрахунок пенсії призначеної за нормами ст.54 Закону, провадиться у встановленому порядку (тобто лише за нормами вищезазначеної постанови).
Законом України від 05.10.2006 року № 231-4, яким було доповнено ст.67 Закону № 796-12 частиною третьою, якою передбачено, що в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищуються розміри пенсії, визначеної відповідно до ст.54 Закону України № 796-12, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1,2, 3 та 4 категорій, тобто розмір пенсії не повинен бути меншим прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
З 01.01.2008 року (після внесення змін) у ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виключено ч.4, де було заначено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10, 8 та 6 мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не міг бути взятим до розрахунку пенсії позивачу, оскільки цим законом регулюються відносини, що виникають між суб'єктами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, тобто застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України, відповідно до такого розміру і виплачується пенсія позивачу, оскільки для виплати пенсії у розмірі, в якому просить позивач, кошти не виділялися і відсутні в управлінні ПФУ.
Зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду за період з 12.06.2006 року по 09.06.2010 року без поважних причин, тому строк поновленню не підлягає.
Тому, з наведених підстав просив відповідач в позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи вважаю за наступне.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України (254к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12).
Відповідно до ч.4 ст. 54 цього Закону державні пенсії для інвалідів 3-ї групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 - особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю зокрема інвалідам 3-ї групи - у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Копіями посвідчення на а.с.8 та довідки на а.с.10 підтверджується, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12), а тому він має право на призначення державної пенсії у розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено відповідно ч.4 ст.54 та ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12), а не в розмірі, який визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (1-2002-п), яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та ч.4 ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-12, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (1-2002-п), яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту статей 50 та 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-12 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), іншого нормативного акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, тому посилання відповідача в письмовому запереченні щодо обчислення пенсії по інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, є безпідставними, оскільки звужується зміст та обсяг прав позивача, встановлених цим же законом.
Посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати пенсій у розмірах, зазначених позивачем, суд вважає безпідставними, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 50 , ч.4 ст. 54 Закону України " Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо визначення розміру пенсій.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 11.10.2005 року №8 рп/2005р., від 22.05.2008 р. №10 -рп встановлено: Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. №796-Х11 визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя та здоров'я, оскільки у відповідності до ст.50 Конституції України, кожен має право на безпечну для життя та здоров'я оточуюче середовище та відшкодування шкоди, яка настала внаслідок порушення цього права.
Отже, з 08 червня по 08 грудня 2010 року включно позивачу повинна була нараховувати та виплачуватися пенсія у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не менше 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Тому, позовні вимоги за вказаний вище період є обгрунтованими і такими що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача за період з 01.12.2006 року по 07 червня 2010 року включно, то суд ухвалою від 23 грудня 2010 року ці вимоги залишив без розгляду як такі, що вийшли за межі строків звернення до суду з даним позовом.
Керуючись ст.ст. 159-163, 183-2 КАС України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,суддя,-
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в м.Ніжині Чернігівської області у невиплаті в повному розмірі за період з 08 червня по 08 грудня 2010 року включно ОСОБА_1 щомісячної пенсії основної та додаткової відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Ніжині Чернігівської області здійснити нарахування та виплатити за період з 08 червня по 08 грудня 2010 року включно ОСОБА_1 щомісячну державну пенсію відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не нижчому 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням отриманих ним виплат.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10-ти днів з дня одержання копії постанови.
Суддя: