Справа № 161/22180/25
Провадження № 2/161/1820/26
21 січня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Антіпової Т.А.
за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором в сумі: 43 531,00 гривень.
Вимоги мотивує тим, що 06.03.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1360-4201, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10 000 гривень строком на 300 календарних днів зі сплатою процентів за користування ним.
Також, додатковою угодою_№1 від 13.04.2024 року до договору про відкриття кредитної лінії №1360-4201 від 06.03.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 000,00 гривень.
Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, суму кредиту не повернула, процентів за користування ним не сплатила, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 83 931 гривень, з них 13 000 гривень - тіло кредиту, 70 931 гривень - проценти за користування кредитом.
Разом з тим повідомлено, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 40 400 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 43 531,00 гривень.
Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: 43 531,00 гривень, з них прострочена заборгованість за кредитом - 13 000 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 30 531 гривень.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2025 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с. 48).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
03.12.2025 відповідач подала відзив на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що визнає обставини укладення кредитного договору та отримання кредиту в розмірі 10 000 гривень. Не погодилась з нарахованими процентами за користування кредитом в тому розмірі, як зазначено позивачем, оскільки вони перевищують суму тіла кредиту, що суперечить нормам чинного законодавства (а.с.51-52).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 12 та частиною 1статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що 06.03.2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1360-4201 (а.с. 9-25), кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання йому кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором (п.п.2.2);
Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:
- дата видачі кредиту - 06.03.2024 (п.п.2.3);
- сума кредиту - 10 000 гривень (п.п.2.3);
- базовий період користування кредитом - 30 календарних днів (п. 4.8);
- мета отримання кредиту - для задоволення особистих потреб позичальника (п. 2.4);
- строк кредитування - 300 календарних днів; дата повернення кредиту - 13.12.2024 ( п.4.12);
- нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою, яка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою) (п. 4.10);
- промо-ставка становить 1,75 % за кожен день користування кредитом протягом перших 30 календарних днів першого базового періоду, яка надається виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця (п. 10.1);
- знижена процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору (п. 10.1).
13.04.2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду про відкриття кредитної лінії №1360-401 (а.с.29 зворот- 30), за умов якої ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 000 гривень.
Як вбачається з довідки про перерахування суми кредиту № 1360-4201 від 06.03.2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало (перерахувало) грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 10 000 гривень 06.03.2024 року та 3 000 гривень - 13.04.2024 року (а.с.32).
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором № №1360-4201 від 06.03.2024 року становить 83 931 гривень, з них 13 000 гривень - тіло кредиту, 70 931 гривень - проценти за користування кредитом.
Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.
Однак, кредитодавцем було застосовано програму лояльності, а саме часткового списання боргу, з урахуванням чого він просить стягнути з відповідача 43 531 гривень, з них прострочена заборгованість за кредитом - 13 000 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 30 531 гривень, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (п. 5 ч. 3 ст. 2, ст. 13 ЦПК України).
За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором № 1390-6642 у зв'язку з чим у неї існує заборгованість, яка становить 83 931,00 гривень.
Кредитодавцем було застосовано програму лояльності, а саме часткового списання боргу, з урахуванням чого він просить стягнути з відповідача 43 531,00 гривень, з них прострочена заборгованість за кредитом - 13 000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 30 531,00 гривень, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (п. 5 ч. 3 ст. 2, ст. 13 ЦПК України).
Розмір заявленої до стягнення заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» є обґрунтованими, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 531 гривень, з них прострочена заборгованість за кредитом - 13 000 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 30 531 гривень.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача
20.01.2026 року на адресу Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області. В обґрунтування заяви зазначає, що на її утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, одна з них дитина з інвалідністю віком семи років, яка навчається дистанційно та потребує постійного догляду. Зазначає, що не відмовляється від виконання рішення суду то усвідомлює обов'язок сплатити заборгованість. Разом з тим, її матеріальне становище не дозволяє сплатити всю суму одноразово, оскільки відповідач перебуває у декретній відпустці, та не має стабільного та значного доходу. Основні кошти спрямовуються на утримання та догляд за дітьми. Враховуючи вищевикладене просить розстрочити виконання рішення суду.
Так, судом встановлено, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває троє неповнолітніх дітей:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.64)
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.65).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.68).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю (а.с.66.)
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Статтею 33 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05.30 год., 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Згідно Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022 року та № 259/2022 від 18.04.2022 року, строк воєнного стану в Україні з 05.30 год. 25.04.2022 року продовжено строком на 30 діб.
У своєму листі № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року Торгово-промислова палата (далі - ТПП) України на підставі ст. ст. 14, 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05.30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
На переконання суду, перебування на утриманні ОСОБА_1 трьох малолітніх дітей, одна з яких - є дитиною з інвалідністю віком семи років, яка навчається дистанційно та потребує постійного догляду, перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та введення на території України воєнного стану, як форс-мажорні обставини, негативно впливають на можливість виконання ОСОБА_1 рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2026 року.
Враховуючи вищевикладене заявлені ОСОБА_1 вимоги про розстрочення виконання судового рішення є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців.
На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354,435 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1360-4201 від 06.03.2024 в розмірі 43 531 (сорок три тисячі п'ятсот тридцять одну) гривню 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 2 422(дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2026 року, в цивільній справі № 161/22180/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1360-4201 від 06.03.2024 року у розмірі 43 531( сорок три тисячі п'ятсот тридцять одну) гривень, витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2 422(дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання законної сили рішення суду, встановивши порядок сплати щомісячних платежів у розмір 3 829 ( три тисячі вісімсот двадцять дев'ять ) гривень 45 копійок щомісяця, але не пізніше останньої календарної дати кожного місяця.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407; код в ЄДРПОУ 38548598.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення виготовлено 26 січня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова