22 грудня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого: Міцнея В.Ф.
суддів: Винту Ю.М., Височанської Н.К.
секретаря: Злого В.П.
за участю: позивачки ОСОБА_1, представника комунального
підприємства „Чернівціводоканал” - Дроня А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного комунального підприємства „Чернівціводоканал” (далі - ДКП „Чернівціводоканал”) про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 17 листопада 2010 року, -
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ДКП „Чернівціводоканал” про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказувала на те, що з 12 травня 2005 року працювала начальником юридичного відділу ДКП „Чернівціводоканал”. Наказом №118-к від 7 грудня 2009 року її було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. Вважала, що наказ про звільнення її з роботи є незаконним, оскільки запропоновані при вивільненні інші посади не відповідали її кваліфікації та не було враховане її переважне право на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією. Окрім того, звільнення проведено в період її тимчасової непрацездатності.
Справа 22ц - 2903/10 Головуючий у 1-й інстанції
категорія 51/52 Войтун О.Б.
Суддя-доповідач Міцней В.Ф.
Посилаючись на ці обставини просила визнати незаконним та скасувати наказ № 118-к від 7 грудня 2009 року, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 17 листопада 2010 року відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні її позову, неправильно застосував положення ст. 42 КЗпП щодо надання їй переваги в залишенні на роботі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, вважає, що рішення суду є законним, обгрунтованим і підстав для його скасування немає.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, може бути розірваний у випадку скорочення чисельності або штату працівників.
З наказу начальника ДКП „Чернівціводоканал” від 9 липня 2009 року № 224 вбачається, що в організації праці відповідача дійсно мали місце зміни, зокрема скорочення штату працівників, у тому числі посади начальника юридичного відділу (а.с.7-9).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка у відповідності до ст.49-2 КЗпП України 10 серпня 2009 року була персонально попереджена про наступне вивільнення і при цьому їй було запропоновано вакантні на той час посади.
Окрім того, наказом начальника ДКП „Чернівціводоканал” від 5 листопада 2010 року № 354 у штатний розпис внесено посаду юрисконсульта І категорії, яку також було запропоновано позивачці, але вона відмовилася від переведення на цю посаду (а.с.67, 80-81).
Факт відмови від запропонованої їй посади юрисконсульта І категорії підтвердила в судовому засіданні і сама позивачка.
Таким чином, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у відповідача дійсно мало місце скорочення штату працівників і при звільненні позивачки з роботи ним додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників.
Безпідставними є доводи позивачки про те, що судом не взято до уваги порушення відповідачем при її звільненні положень ст.42 КЗпП України щодо надання переваги в залишенні на роботі.
Судом встановлено, що вакантних посад в юридичному відділі при попередженні позивачки про наступне вивільнення не було і адміністрація ДКП „Чернівціводоканал” не використала свого права провести перестановку працівників в цьому відділі і перевести позивачку за її згодою на посаду юрисконсульта, звільнивши з неї менш кваліфікованого працівника.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.19 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів” (з наступними змінами), при проведенні вивільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).
Необгрунтованими є доводи позивачки і про те, що звільнення з роботи проведено в період її тимчасової непрацездатності, оскільки доказів на підтвердження цієї обставини суду не надано.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 17 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: