м. Чернівці «06» липня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Горецької С.О.
суддів Струбіцької О.М., Станковської Г.А.
за участю прокурора Малик Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, росіянин, уродженець м. Хмельницький, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлучений, на утриманні дітей не має, мешканець с. Угриньківці, Заліщицького району, Тернопільської області, раніше судимий:
1) 20.03.1991 року К.Подільським міським судом за ст. 206 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі, згідно ст.25-1 КК України позбавлення волі вважати умовним з обов'язковим залученням до праці;
2)28.02.1994 року К.Подільським окружним судом за ст. 142 ч.3, 140 ч.3, 17, 140 ч.3 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна,
засуджений за ст. 185 ч.3 КК України на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну залишено утримання під вартою. Строк відбування покарання обраховано з 08.03.2010 року.
Вирішена доля речових доказів.
Справа №11-202/2010 р. Головуючий у І інстанції: Угриновська Л.Я. Категорія: ст. 185 ч.3 КК України Доповідач: Струбіцька О.М.
Згідно вироку ОСОБА_1 засуджений за те, що в кінці вересня місяця 2007 року о 01.00 год. зайшов на територію домогосподарства ОСОБА_3, що розташоване по АДРЕСА_1, де шляхом злому вхідних дверей проник всередину житлового будинку, звідки викрав майна на загальну суму 12000 грн. після чого з викраденим зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.
На вказаний вирок ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій не оспорюючи доведеність вини, та кваліфікацію, а також міру покарання, просить обраховувати йому строк відбування покарання з 03.04.2009 року, посилаючись на те, що саме 03.04.20009 року він був затриманий на території Російської Федерації та з цього часу він перебуває під вартою і був етапований до України .
Заслухавши доповідача, пояснення підсудного ОСОБА_1, міркування прокурора, який вважає апеляцію необґрунтованою і просив вирок суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1
Районний суд обґрунтовано, встановивши фактичні обставини справи, прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна із проникненням в приміщення, як про це зазначено у вироку суду і дії засудженого вірно кваліфікував за ст. 185 ч.3 КК України.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів і не оспорюється засудженим в апеляції.
При обранні засудженому ОСОБА_1 міри покарання суд, у в ідповідності до ст. 65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані, які характеризують його особу, а саме, те що він раніше притягався до відповідальності за корисливий злочин, повністю визнав свою вину в скоєному злочині, щиро розкаявся, позитивно характеризується за останнім місцем проживання. Враховуючи наведене, суд призначив ОСОБА_1 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Вирок суду в частині призначення покарання, його виду та розміру не оспорюється в апеляції.
При вирішенні питання щодо початку перебігу строку відбування покарання суд врахував положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» №43 від 25.04.2003 року згідно якої час, протягом якого особа доставлялася до населеного пункту, у якому діє суд у тому числі в порядку екстрадиції з території іншої держави, до строку тримання під вартою визначеного ст. 156 КПК України не зараховується, при цьому, суд обрахував строк відбування покарання саме з 08.03.2010 року., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 прибув в Чернівецький слідчий ізолятор №33 08 березня 2010 року (а.с.175).
На момент розгляду справи районним судом, діючим КПК України не було урегульовано питання зарахування часу тримання особи під вартою на території іноземної держави та часу її етапування.
На момент розгляду даної справи апеляційним судом внесено зміни до КПК України відповідно до Закону України №2286-У1 від 17 червня 2010 року.
Згідно вищезазначених змін, зокрема ст.456 КПК України час тримання особи під вартою на території іноземної держави, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду.
Як видно із матеріалів справи, згідно постанови прокурора Центрального району Санкт-Петербурга від 28 серпня 2009 року ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у виді утримання під вартою, з подальшою екстрадицією правоохоронним органам України.(а.с.184-185), тому саме із зазначеної дати можна рахувати зарахування ОСОБА_1 строк утримання під вартою.
Згідно постанови Тихвинського міського суду Ленінградської області від 03 квітня 2009 року ОСОБА_1 за порушення ч.1 ст.18.8 КпАП Російської Федерації перебував під адміністративним арештом, що не пов»язано з провадженням по даній справі, тому зарахування строку утримання під вартою необхідно провести з 28 серпня 2009 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 слід зарахувати строк утримання під вартою з 28 серпня 2009 року.
Керуючись ст. ст. 365, 366, КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання за ч.3 ст.185 КК України час утримання під вартою, та час етапування з Російської Федерації з 28 серпня 2009 року, вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2010 року залишити без змін.
Головуючий С.О. Горецька
Судді О.М. Струбіцька
Г.А. Станковська
Копія вірна: суддя