Справа № 650/6726/24
провадження № 1-кс/650/44/26
23 січня 2026 року слідчий суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваної - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої звернувся адвокат ОСОБА_5 , на повідомлення прокурора про підозру, у межах кримінального провадження № 12024231090002205, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366 КК України,
Представник звернувся до слідчого судді із вказаною скаргою в якій просить: скасувати повідомлення про підозру від 22.10.2025 року, пред'явлену ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні № 12024231090002205 від 25.10.2024 року; зобов'язати прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024231090002205 від 25.10.2024 року виключити в Єдиного реєстру досудових розслідувань інформацію про повідомлення про підозру від 22.10.2025 року, пред'явлену ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні № 12024231090002205 від 25.10.2024 року
В обґрунтування заявлених вимог захисник зазначив, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам статей 276, 277 КПК України у частині належного обґрунтування підозри. На його переконання, у повідомленні про підозру відсутні достатні об'єктивні факти або інформація, які у своїй сукупності могли б переконати неупередженого спостерігача у можливій причетності ОСОБА_4 до інкримінованих діянь. Формальне викладення фабули та посилання на загальні твердження про “умисел», “корисливий мотив» і “єдиний умисел на розтрату» не підкріплені конкретними даними щодо реальних дій підозрюваної, які б свідчили саме про заволодіння або розтрату майна, а не про виконання службових функцій у межах бюджетних процедур.
Окремо захисник звертає увагу, що у повідомленні про підозру фактичні обставини подані невизначено. Зокрема, вказується, що “більш точне місце та час» у ході досудового розслідування не встановлено. На думку сторони захисту, така невизначеність ключових елементів інкримінованих подій свідчить про відсутність належної фактичної основи підозри на момент її вручення і не узгоджується з вимогою пункту 6 частини першої статті 277 КПК України щодо викладення суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Захисник також зазначає, що орган досудового розслідування фактично ототожнює встановлені ревізією розбіжності у вартості та обсягах робіт з кримінально караним заволодінням. При цьому, за доводами скарги, акт ревізії є документом фінансового контролю, який фіксує порушення у сфері фінансово-господарської діяльності та може свідчити про можливу переплату або помилки у розрахунках, але сам по собі не встановлює умислу на розтрату, не підтверджує змову та не доводить безоплатне протиправне обернення бюджетних коштів на користь підозрюваної чи третіх осіб.
У скарзі підкреслюється, що ревізією Управління Південного офісу Державної аудиторської служби в Херсонській області встановлено завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 207 041,63 грн, що відображено в акті № 152120-24/14 від 23 вересня 2024 року. Водночас у повідомленні про підозру фігурує інша сума, а саме 285 050,29 грн, без належного пояснення її походження та без наведення доказів, які б підтверджували саме такий розмір збитків. На думку сторони захисту, така невідповідність свідчить про припущення у частині розміру шкоди та підриває обґрунтованість висновків сторони обвинувачення.
Захисник наголошує, що після того як ОСОБА_4 стало відомо про встановлені ревізією завищення, вона діяла в інтересах селищної ради та вживала заходів для повернення надміру сплачених коштів. Зокрема, 25 вересня 2024 року вона звернулася до ТОВ “Прометей» з вимогою про повернення суми завищення, а 03 лютого 2025 року повторно направила вимогу про перерахунок та повернення коштів. Надалі, 27 лютого 2025 року, в інтересах селищної ради було подано позов до ТОВ “Прометей» про стягнення відповідної суми (справа № 916/760/25).
Захисник вказує, що внаслідок вжитих заходів надміру сплачені кошти були фактично повернуті. Так, 26 вересня 2025 року ТОВ “Прометей» повернуло на рахунок Великоолександрівської селищної військової адміністрації суму 207 041,63 грн, тобто суму завищення, визначену актом ревізії. Відтак, за позицією сторони захисту, майнова шкода фактично усунута, а стороні обвинувачення про це було достеменно відомо, оскільки її повідомляли офіційними листами.
При цьому захисник підкреслює, що повідомлення про підозру взагалі не відображає зазначених обставин, не містить згадки про досудові вимоги, судове стягнення та фактичне повернення коштів. На думку сторони захисту, ігнорування таких істотних для оцінки події обставин свідчить про однобічність формування підозри та про те, що зміст підозри не відповідає реальній поведінці підозрюваної, яка, навпаки, була спрямована на захист бюджету та усунення встановлених порушень.
Щодо інкримінування частини четвертої статті 191 КК України захисник зазначає, що підозра не містить належних даних про наявність прямого умислу та корисливого мотиву, а також будь-яких доказів домовленостей або змови з представниками підрядника чи іншими фігурантами провадження. У скарзі окремо підкреслено, що немає відомостей про спілкування ОСОБА_4 з іншими особами з приводу “вироблення спільної позиції», узгодження завищення обсягів, отримання вигоди або розподілу коштів. За доводами захисту, без наявності таких даних твердження про “єдиний умисел на розтрату» є лише оціночним припущенням.
Також захисник заперечує обґрунтованість підозри за частиною першою статті 366 КК України. Він вказує, що акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 складалися службовими особами підрядника, а у повідомленні про підозру не наведено конкретних даних, які б підтверджували, що саме ОСОБА_4 складала або “видала» завідомо неправдивий офіційний документ, чи що вона достовірно знала про неправдивість відомостей на момент подання документів до Казначейства. На переконання сторони захисту, саме по собі подання документів у межах бюджетної процедури оплати виконаних робіт не тотожне умисній службовій підробці, тим більше за відсутності даних про усвідомлення неправдивості конкретних відомостей.
Захисник окремо зазначає, що посилання сторони обвинувачення на відсутність технічного нагляду не підтверджує умислу на заволодіння коштами. На його думку, навіть якщо контролюючі механізми були організовані неналежним чином або із порушеннями, це саме по собі не доводить спрямованості дій на розтрату, а тим більше не доводить отримання будь-якої вигоди підозрюваною. Вказані твердження мають оцінюватись у контексті реальних наслідків і поведінки посадової особи після виявлення порушень, яка, як зазначає захист, була спрямована на повернення коштів і захист інтересів громади.
Таким чином, захисник стверджує, що повідомлення про підозру від 22 жовтня 2025 року не містить належного обґрунтування, не спирається на достатню сукупність фактичних даних та не демонструє причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_4 і настанням інкримінованих наслідків у кримінально-правовому значенні. З огляду на це, на думку сторони захисту, підозра є необґрунтованою та підлягає скасуванню, а відомості про повідомлення про підозру мають бути виключені з ЄРДР.
21 січня 2026 року від прокурора Бериславської окружної прокуратури Херсонської області надійшли заперечення на скаргу адвоката ОСОБА_5 у яких він просить відмовити у задоволенні скарги.
Прокурор зазначив, що процедура повідомлення про підозру врегульована главою 22 КПК України, зокрема статтями 276-278 КПК України, а вимоги до змісту письмового повідомлення про підозру визначені статтею 277 КПК України. На думку сторони обвинувачення, предметом судового контролю при оскарженні повідомлення про підозру є саме перевірка дотримання встановлених процесуальних вимог щодо форми, змісту та порядку вручення повідомлення про підозру.
Прокурор вказує, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 22 жовтня 2025 року відповідає вимогам закону щодо форми, змісту та порядку вручення, а сторона захисту не спростовує належність вручення та дотримання формальних вимог при повідомленні про підозру.
У запереченнях також зазначено, що доводи сторони захисту про відсутність складу кримінального правопорушення, недостатність доказів, а також посилання на повернення коштів фактично зводяться до оцінки доказів і встановлення доведеності вини по суті кримінального провадження. Прокурор наголошує, що такі питання виходять за межі повноважень слідчого судді під час розгляду скарги, поданої у порядку пункту 10 частини першої статті 303 КПК України, оскільки на цій стадії перевіряється лише наявність об'єктивних даних, які могли переконати неупередженого спостерігача у можливій причетності особи до кримінального правопорушення, без вирішення питання доведеності вини.
Прокурор посилається на підхід Європейського суду з прав людини щодо поняття “обґрунтована підозра» як наявності фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити правопорушення, та зазначає, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя може оцінювати лише достатність доказів для підозри, не вдаючись до оцінки допустимості доказів. Окремо зазначено, що питання визнання доказів недопустимими належить до компетенції суду під час судового розгляду відповідно до статті 89 КПК України.
У запереченнях прокурор стверджує, що стороною обвинувачення зібрано достатній обсяг доказів, які об'єктивно пов'язують ОСОБА_4 з інкримінованими кримінальними правопорушеннями, зокрема документи, вилучені під час досудового розслідування, висновки судових експертиз, показання свідків та інші письмові докази. Також прокурор зазначив, що 05 січня 2026 року стороною обвинувачення завершено досудове розслідування та надано сторонам доступ до матеріалів кримінального провадження для ознайомлення, що, на думку прокурора, свідчить про достатність зібраних доказів для подальшого скерування обвинувального акта до суду.
Прокурор заперечує доводи сторони захисту щодо значення подальших дій ОСОБА_4 з вимогами до ТОВ “Прометей» про повернення коштів та зверненням до суду. У запереченнях зазначено, що такі дії мали місце вже після виявлення порушень контролюючим органом та після початку досудового розслідування, а тому, на думку сторони обвинувачення, не спростовують обґрунтованості підозри і не усувають кримінальної відповідальності за дії, вчинені під час укладення та виконання договорів.
Окремо прокурор зазначив, що сам по собі факт часткового, а згодом повного перерахування ТОВ “Прометей» коштів на рахунок селищної ради не є підставою для припинення кримінального переслідування чи скасування підозри, оскільки повернення коштів відбулося під час досудового розслідування та після підтвердження збитків висновками експертиз, а також частина сум, за твердженням прокурора, була повернута вже після повідомлення про підозру. При цьому прокурор вказує, що обставини щодо повернення коштів не є такими, що обов'язково мають зазначатися у повідомленні про підозру.
Прокурор також заперечує твердження захисту про виключно цивільно-правовий характер правовідносин, зазначаючи, що встановлено внесення виконавцем робіт недостовірних відомостей до актів щодо обсягів та вартості робіт, які були прийняті та підписані ОСОБА_4 , у зв'язку з чим їй інкримінується розтрата бюджетних коштів та службове підроблення.
Крім того, у запереченнях зазначено, що обґрунтованість повідомлення про підозру від 22 жовтня 2025 року вже перевірялась судами під час розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів, а також під час розгляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу про застосування запобіжного заходу.
З огляду на викладене прокурор стверджує, що підстав для скасування повідомлення про підозру не встановлено, і просить відмовити у задоволенні скарги.
На судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що пред'явлена їй підозра не відповідає фактичним обставинам, а її дії як начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації були спрямовані на забезпечення виконання програми відновлення житла та захист інтересів громади. Вона зазначила, що після виявлення завищення вартості робіт вживала заходів для повернення надміру сплачених коштів, зверталась до підрядника з вимогами про повернення коштів та ініціювала їх стягнення у судовому порядку, унаслідок чого кошти були повернуті. На її думку, відсутні докази корисливого мотиву, змови або умислу на розтрату чи підроблення документів.
На судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав скаргу та просив її задовольнити. Він пояснив, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки не містить належних об'єктивних даних, які б пов'язували ОСОБА_4 з інкримінованими діяннями, а формулювання підозри ґрунтується на припущеннях. Захисник наголосив, що встановлені ревізією розбіжності мають характер господарського спору між замовником і підрядником та фактично були врегульовані шляхом повернення коштів, при цьому підозра не враховує дій ОСОБА_4 з досудового врегулювання та судового стягнення. Також він зазначив, що у підозрі відсутні конкретні дані щодо умислу, змови та ознак складів злочинів, передбачених частиною четвертою статті 191 та частиною першою статті 366 КК України.
На судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення скарги та просив відмовити. Він пояснив, що повідомлення про підозру від 22 жовтня 2025 року складено і вручено з дотриманням вимог статей 276-278 КПК України, а під час розгляду такої скарги слідчий суддя перевіряє лише наявність достатніх підстав для підозри, а не доведеність вини та не здійснює оцінку доказів з точки зору допустимості. Прокурор зазначив, що стороною обвинувачення зібрано достатній обсяг доказів, які об'єктивно пов'язують ОСОБА_4 з інкримінованими правопорушеннями, а повернення коштів підрядником не спростовує обґрунтованості підозри та не усуває кримінальної відповідальності. Також прокурор вказав, що досудове розслідування завершено та стороні захисту надано доступ до матеріалів, а обґрунтованість підозри вже перевірялась судами під час вирішення питань щодо запобіжного заходу.
Слідчий суддя, заслухавши учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали скарги дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК.
Згідно з ч.1 ст.42 КПК підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його невручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Подання скарги на повідомлення про підозру є реалізацією підозрюваним прав закріплених в КПК, а саме: пунктом 16 ч. 3 ст. 42 та пунктом 10 частини 1 статті 303. Відповідну скаргу слідчому судді може подати підозрюваний, його захисник або законний представник.
В КПК відсутній конкретний перелік підстав для скасування повідомлення про підозру. Однак з аналізу положень статей 276-278 КПК можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру:
Неналежний суб'єкт складення та вручення повідомлення про підозру:
повідомлення про підозру складено слідчим, однак немає відмітки про погодження прокурором (дане повідомлення про підозру є недійсним з моменту його здійснення);
зміст повідомлення не містить дату його складання, підпис слідчого або прокурора, який здійснив повідомлення про підозру, або в повідомленні не зазначені права підозрюваного;
підозра вручена не уповноваженою особою (підозру має право вручити тільки прокурор, у порядку, визначеному ст. 481 КПК )
Порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру:
підставою для скасування повідомлення про підозру також є порушення порядку його вручення, (зокрема факт, що на момент вручення підозри, по кримінальному провадженню закінчився строк досудового розслідування);
підставою для скасування повідомлення про підозру є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру (процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення уповноваженою особою).
Необґрунтованість підозри:
повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст. 277 КПК, не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу крім порушення вимог КПК є грубим порушенням права на захист;
аналіз змісту повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому злочину кримінального правопорушення;
матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди, на цій підставі повідомлення про підозру є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Насамперед слідчий суддя зазначає, що пунктом 10 частини першої статті 303 КПК України передбачено право підозрюваного та його захисника оскаржити повідомлення про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом. З матеріалів скарги вбачається, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру 22 жовтня 2025 року, скаргу подано 09 січня 2026 року, тобто після спливу двох місяців з дня повідомлення про підозру. Даних про закриття кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом на час розгляду скарги матеріали не містять. За таких обставин скарга є процесуально допустимою та підлягає розгляду по суті в межах предмета судового контролю, визначеного кримінальним процесуальним законом.
Водночас, аналіз положень пункту 10 частини першої статті 303 КПК України у взаємозв'язку зі статтями 276-278 КПК України дає підстави вважати, що під час розгляду такої скарги слідчий суддя з'ясовує дотримання стороною обвинувачення вимог Глави 22 КПК України щодо наявності підстав для повідомлення про підозру, дотримання порядку здійснення повідомлення, а також відповідність письмового повідомлення про підозру вимогам статті 277 КПК України. При цьому слідчий суддя не здійснює перевірку доведеності вини особи, не підміняє собою суд під час розгляду обвинувального акта та не вирішує питання правильності кваліфікації дій, що належить до стадії судового провадження.
Для вирішення питання щодо законності повідомлення про підозру оцінка наданих слідчому судді матеріалів здійснюється не в контексті встановлення винуватості чи невинуватості особи, а з метою перевірки наявності достатніх підстав для підозри, тобто існування фактів чи інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття обґрунтованої підозри, а також з тим, що факти, які є підставою для підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для постановлення вироку.
Як вбачається зі змісту скарги, сторона захисту не ставить під сумнів факт вручення ОСОБА_4 письмового повідомлення про підозру, а також не наводить конкретних доводів про те, що повідомлення про підозру складене або вручено неналежним суб'єктом чи з порушенням процесуального порядку вручення, який визначений статтею 278 КПК України. У запереченнях прокурора також зазначено, що повідомлення про підозру відповідає вимогам закону щодо форми, змісту та порядку вручення, і ці обставини стороною захисту не спростовані. За таких умов підстави для скасування повідомлення про підозру з мотивів неналежного суб'єкта або порушення процедури вручення слідчим суддею не встановлені.
Доводи скарги щодо необґрунтованості підозри зводяться, зокрема, до того, що в повідомленні про підозру відсутні достатні об'єктивні факти, не доведені умисел і корисливий мотив, не підтверджено змову, а також до посилань на подальші дії підозрюваної щодо повернення коштів та наявність, на думку захисту, цивільно-правового характеру правовідносин. Разом з тим такі доводи за своїм змістом спрямовані на оцінку доказів, тлумачення фактичних обставин та встановлення юридичної природи події, тобто фактично стосуються перевірки доведеності винуватості та правильності інкримінованої кваліфікації, що виходить за межі предмета розгляду слідчим суддею під час здійснення судового контролю у порядку пункту 10 частини першої статті 303 КПК України.
Щодо посилань захисту на те, що у повідомленні про підозру не зазначено більш точного місця та часу вчинення діянь, слідчий суддя виходить з такого. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 277 КПК України повідомлення про підозру має містити стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення та інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. Норма закону вказує саме на обсяг відомостей, які є відомими на момент повідомлення про підозру, та не виключає можливості формулювання часу і місця з урахуванням фактичних даних, встановлених на відповідну дату, зокрема із зазначенням періоду та населеного пункту. Із наведеного сторонами вбачається, що підозра містить відомості про період, місце, службове становище особи, опис інкримінованих дій та наслідки, які сторона обвинувачення пов'язує з діями підозрюваної. За таких обставин посилання на відсутність більш точного часу і місця саме по собі не свідчить про невідповідність повідомлення про підозру вимогам статті 277 КПК України та не утворює самостійної підстави для його скасування.
Посилання сторони захисту на розбіжності у визначенні суми збитків, а також на те, що кошти були повернуті, слідчий суддя оцінює як доводи, які потребують дослідження та перевірки у сукупності з іншими доказами під час подальшого кримінального провадження. Слідчий суддя не наділений повноваженнями встановлювати на цій стадії, яка саме сума шкоди є правильною, з яких саме підстав вона обрахована, якими доказами підтверджується, та як ці обставини впливають на наявність або відсутність складу злочинів, передбачених частиною четвертою статті 191 і частиною першою статті 366 КК України. Так само повернення коштів під час досудового розслідування не є обставиною, яка автоматично виключає кримінальну відповідальність або спростовує факт можливого вчинення інкримінованих дій, а питання правової оцінки таких обставин вирішується під час розгляду справи по суті.
Слідчий суддя також бере до уваги, що, як зазначено прокурором у запереченнях, стороною обвинувачення зібрано матеріали, які, за твердженням прокурора, об'єктивно пов'язують ОСОБА_4 з інкримінованими діями, зокрема документи, висновки експертиз, показання свідків та інші письмові докази. При цьому слідчий суддя не надає оцінки цим матеріалам з точки зору допустимості та достатності для доведення вини, оскільки така оцінка здійснюється судом під час розгляду обвинувального акта. На цій стадії перевіряється лише наявність підстав для підозри як достатніх для продовження кримінального переслідування.
Крім того, слідчий суддя враховує доводи прокурора про те, що обґрунтованість повідомлення про підозру вже була предметом судової перевірки під час розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжного заходу (ухвали від 27 жовтня 2025 року та від 18 грудня 2025 року), а також під час апеляційного перегляду відповідної ухвали (ухвала від 03 грудня 2025 року). Зазначені обставини самі по собі не підміняють розгляд цієї скарги, однак підтверджують, що питання наявності достатніх підстав підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення вже оцінювалося судами у межах інших процесуальних процедур.
Отже, наведені у скарзі підстави, з яких захисник просить скасувати повідомлення про підозру, фактично зводяться до незгоди з висновками сторони обвинувачення, до альтернативного тлумачення обставин та до необхідності оцінки доказів і доведеності вини, що не входить до предмета судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до пункту 10 частини першої статті 303 КПК України на стадії досудового розслідування. Скаржником не доведено, що при складанні та врученні ОСОБА_4 повідомлення про підозру були допущені істотні порушення вимог Глави 22 КПК України, або що повідомлення про підозру не відповідає вимогам статті 277 КПК України.
За таких обставин підстав для скасування повідомлення про підозру та, як наслідок, для зобов'язання прокурора виключити відповідні відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчий суддя не встановив, у зв'язку з чим у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 303 - 307 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої звернувся адвокат ОСОБА_5 , на повідомлення прокурора про підозру, у межах кримінального провадження № 12024231090002205, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366 КК України, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 26 січня 2026 року.
Слідчий суддя __________________ ОСОБА_1