м. Черкаси
27 січня 2026 року Справа № 826/19970/16
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Янківської В.П., суддів Гаращенка В.В., Паламаря П.Г.,
за участю: секретаря судового засідання: Могили І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної судової адміністрації України (надалі - ДСАУ, відповідач-1), Апеляційний суд Дніпропетровської області (надалі - Апеляційний суд, відповідач-2) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017, яка постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 залишена без змін, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 27.02.2020 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 залишено без змін.
30 квітня 2020 року до суду від позивача надійшла заява про перегляд судового рішення від 30.10.2017 за виключними обставинами, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017.
В обгрунтування заяви зазначила, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 у справі №3-311/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII.
З огляду на встановлену неконституційність положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII, що був застосований Окружним адміністративним судом міста Києва при ухваленні 30.10.2017 рішення у даній справі, заявниця просить переглянути вказане судове рішення на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 261 КАС України та ухвалити рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2020 відкрито провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 в адміністративній справі №826/19970/16.
Державна судова адміністрація України надала до суду відзив на заяву про перегляд постанови за виключними обставинами, в якому просить залишити її без задоволення.
Апеляційний суд Дніпропетровської області надав відзив на заяву, в якому просить у задоволенні заяви відмовити.
Заявником подано заперечення на відзиви, в яких заявник просить задовольнити її заяву повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2022 зупинено провадження в адміністративній справі №826/19970/16 за заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 у справі №826/19970/16 за виключними обставинами до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №805/1312/16-а.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 суддя Янківська В.П. прийняла справу до свого провадження.
Ухвалою суду від 21.01.2025 призначено судове засідання на 04 лютого 2025 року об 11:00 год., яке відбудеться в приміщенні Черкаського окружного адміністративного суду за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 117.
Ухвалою суду від 04.02.2025 зупинено провадження в адміністративній справі №826/19970/16 за заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 у справі №826/19970/16 за виключними обставинами до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №120/6735/23.
Ухвалою від 06.01.2026 поновлено провадження у справі. Призначено заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 в адміністративній справі №826/19970/16 за виключними обставинами до розгляду в судовому засіданні на 27 січня 2026 року о 11:00 год. в приміщенні Черкаського окружного адміністративного суду за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 117.
Учасники справи не забезпечили явки уповноважених представників у судове засідання.
Перевіривши матеріали справи та обґрунтування заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 в справі №826/19970/16 у зв'язку з виключними обставинами, суд встановив таке.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної судової адміністрації України (надалі - ДСАУ, відповідач-1), Апеляційний суд Дніпропетровської області (надалі - Апеляційний суд, відповідач-2) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що станом на час звернення нею із заявою про відставку до Вищої ради юстиції чинною була норма ст.136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», якою передбачалась виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою при звільненні судді у відставку. Скасування при виході у відставку гарантованої виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, на думку позивача, є обмеженням його соціальних гарантій, передбачених Конституцією України та законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017, яка постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 залишена без змін, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 27.02.2020 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 залишено без змін.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що станом на час звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з відставкою, положення статті 136 Закону України №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», які регламентували виплату вихідної допомоги судді, втратили свою чинність на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014, а тому правові підстави до її нарахування та виплати відсутні.
15.04.2020 Конституційний Суд України в справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) ухвалив Рішення № 2-р(ІІ)/2020, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII.
В якості виключної обставини для перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 позивачкою вказано ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020, яким, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України, (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII. Підпунктом 1 пункту 28 розділу ІІ указаного Закону була виключена стаття 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 7 липня 2010 року № 2453-VI, відповідно до якої (у редакції, чинній до 1 квітня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, якщо інше не встановлено самим рішенням.
Також у Рішенні від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їхнього виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність.
Як зазначалось раніше, Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України визначено, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, дія підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» втратила чинність 15 квітня 2020 року. Спірні правовідносини між сторонами виникли до зазначеної дати.
За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного Рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 (справа №808/1628/18) і підстави відступлення від нього відсутні.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 не вплинуло на правильність висновків суду під час ухвалення постанови про перегляд якої просив заявник.
Згідно ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статті 6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції.
Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі "Правєдная проти Росії", №. 69529/01; у справі "Рябих проти Росії", № 52854/99, пункт 52; у справі "Брумареску проти Румунії", № 28342/95, пункт 61).
Таким чином, наведені в заяві доводи не спростовують висновки Окружного адміністративного суду міста Києва в постанові від 30.10.2017, а відтак така заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Керуючись статтями 248, 256, 361, 363, 368, 369 КАС України, суд,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Київ від 30.10.2017 у справі №826/19970/16 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з складення повного тексту ухвали безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Валентина ЯНКІВСЬКА
Судді Валентин ГАРАЩЕНКО
Петро ПАЛАМАР