Справа № 420/29840/25
26 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування мені, ОСОБА_1 , до страхового стажу в подвійному розмірі періодів моєї роботи у Басейновій клінічній лікарні на водному транспорті Чорноморського водного здраввідділу (ЧВЗО) на посаді медсестри-анестезиста анестезіологічного відділення з 01.12.1982 по 31.07.1985 роки, в Іллічівській портовій лікарні на водному транспорті на посаді лікаря анестезіолога хірургічного відділення з 01.02.1990 по 05.10.1990 роки та на посаді лікаря-анестезіолога з 20.09.1991 по 01.04.1992 роки, в Пологовому будинку № 4 м. Одеси на посаді лікаря анестезіолога-реаніматора з 05.01.1993 по 25.11.1993 роки та з 01.06.1994 по 28.06.1996 роки, на посаді лікаря-анестезіолога з 09.11.2000 по 28.02.2013 роки та на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії з 01.03.2013 по 30.09.2019 роки та в Комунальному некомерційному підприємстві “Пологовий будинок № 4» Одеської міської ради на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії та анестезіологічної служби з 01.10.2019 по 29.02.2024 роки;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати мені, ОСОБА_1 , до страхового стажу в подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 14.12.2017 року - період роботи у Басейновій клінічній лікарні на водному транспорті Чорноморського водного здраввідділу (ЧВЗО) на посаді медсестри-анестезиста анестезіологічного відділення з 01.12.1982 по 31.07.1985 роки, періоди роботи в Іллічівській портовій лікарні на водному транспорті на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення з 01.02.1990 по 05.10.1990 роки та на посаді лікаря-анестезіолога з 20.09.1991 по 01.04.1992 роки, періоди роботи в Пологовому будинку № 4 м. Одеси на посаді лікаря анестезіолога-реаніматора з 05.01.1993 по 25.11.1993 роки та з 01.06.1994 по 28.06.1996 роки, на посаді лікаря-анестезіолога з 09.11.2000 по 28.02.2013 роки та на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії з 01.03.2013 по 30.11.2017 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.01.2020 року - період роботи в Пологовому будинку № 4 м. Одеси та в Комунальному некомерційному підприємстві “Пологовий будинок № 4» Одеської міської ради на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії з 01.12.2017 по 30.11.2019 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2022 року - період в Комунальному некомерційному підприємстві “Пологовий будинок № 4» Одеської міської ради на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії та анестезіологічної служби з 01.12.2019 по 28.02.2022 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2024 року - період роботи в Комунальному некомерційному підприємстві “Пологовий будинок № 4» Одеської міської ради на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії та анестезіологічної служби з 01.03.2022 по 29.02.2024 роки, та здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум - з дати призначення пенсії з 14.12.2017 року.
Адміністративний позов поданий за допомогою системи “Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.12.2017 року позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працюючій особі при страховому стажі 46 років 11 місяців (враховано по 30.11.2017) та її розмір становив 6735,87 грн. Після виходу на пенсію позивач продовжив працювати на посаді лікаря анестезіолога відділення інтенсивної терапії в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті Філія «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця».
Як зазначено у позові, з дати призначення пенсії у позивача не виникало сумнівів щодо правильності розрахунку пенсії, однак з дати призначення пенсії у грудні 2017 року від ГУ ПФУ в Одеській області жодного разу не надходило письмових повідомлень щодо перерахунку розміру пенсії, розрахунку стажу, тощо. У подальшому від своїх колег позивач дізнався, що деякі з них після виходу на пенсію за таких же умов отримують пенсії у значно вищому розмірі. 18.08.2025 року з цього питання позивач звернувся із заявою до відповідача і просив перевірити його пенсійну справу щодо правильності обчислення страхового стажу та заробітної плати; зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи на посадах анестезіологічної служби з 01.12.1982 по 31.07.1985, з 01.02.1990 по 05.10.1990, з 20.09.1991 по 04.01.1993, з 05.01.1993 по 25.11.1993, з 01.06.1994 по 28.06.1996 роки та починаючи з 09.11.2000 року по теперішній час, здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоотриману пенсію. Відповідач надав відповідь листом від 21.08.2025 року № 1500-0202-8/141225, де повідомив, що до страхового стажу у пільговому обчисленні (в подвійному розмірі) відповідно до статі 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховані періоди роботи з 02.04.1992 по 02.01.1993, з 01.12.1996 по 06.02.1997, з 01.07.1997 по 10.05.2000 та з 12.05.2000 по 08.11.2000. До розрахунку страхового стажу не зараховано періоди з урахуванням вимог статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: - з 01.12.1982 по 31.07.1985 на посаді медсестри анестезиста анестезіологічного відділення у Чорноморській центральній басейновій клінічній лікарні, оскільки відсутня інформація щодо наявності окремого реанімаційного відділення в лікарні за вказаний період; - з 01.02.1990 по 05.10.1990 на посаді лікаря анестезіолога хірургічного відділення в Державному закладі «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» та з 20.09.1991 по 01.04.1992 на посаді лікаря анестезіолога, оскільки уточнююча довідка від 09.11.2017 № 244 щодо періодів роботи у зазначеному закладі містить розбіжності з записами трудової книжки від 08.04.1977 без номера; - з 01.06.1994 по 28.06.1996 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в Комунальній установі «Пологовий будинок № 4», оскільки в уточнюючій довідці від 08.12.2017 № 04-01/298 відсутня інформація щодо назви відділення. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону №1058.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу в подвійному розмірі вищевказаних періодів роботи на посадах анестезіологічної служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивач посилається, зокрема, на лист Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, а також на лист-роз'яснення Пенсійного фонду України № 3544-03, у якому зазначено: «При вирішенні питання зарахування у подвійному розмірі періодів роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я необхідно керуватися спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2002 р. Відповідно до цього листа до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.10.97 р. № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення» (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації. Керуючись вищезазначеним до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.97 р. № 303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії.». Відсутність окремого реанімаційного відділення не нівелює характер виконуваної роботи на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення та лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення.
Позивач вказує, що спірні періоди роботи на посадах анестезіологічної служби підтверджуються записами у його трудових книжках б/н від 08.04.1977 року та НОМЕР_2 , а підстави, з яких відповідач відмовився їх зарахувати у подвійному розмірі, є надуманими та надмірно формальними.
Також позивач посилався на те, що Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року, не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», що дає йому право на зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи після 01.01.2004.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.
19.09.2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
Так, у відзиві зазначено, що з 14.12.2017 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працюючій особі, при страховому стажі 46 років 11 місяців (враховано по 30.11.2017), середньомісячній заробітній платі 10382,63 грн. (індивідуальний коефіцієнт - 2,75811), визначеній за період з 01.07.2000 по 30.11.2017 згідно даних персоніфікованого обліку. З 01.04.2024 пенсію автоматично перераховано при страховому стажі 53 роки 1 місяць (враховано по 28.02.2024), середньомісячній заробітній платі 22049,63 грн (індивідуальний коефіцієнт - 2,75811), визначеній за період з 01.07.2000 по 30.11.2017 згідно даних персоніфікованого обліку.
Щодо розрахунку страхового стажу відповідач зазначив, що до страхового стажу у пільговому обчисленні (в подвійному розмірі) відповідно до статі 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховані періоди роботи з 02.04.1992 по 02.01.1993, з 01.12.1996 по 06.02.1997, з 01.07.1997 по 10.05.2000 та з 12.05.2000 по 08.11.2000. За перевіркою матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що до розрахунку страхового стажу не зараховано періоди з урахуванням вимог статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення»: - з 01.12.1982 по 31.07.1985 на посаді медсестри анестезиста анестезіологічного відділення у Чорноморській центральній басейновій клінічній лікарні, оскільки відсутня інформація щодо наявності окремого реанімаційного відділення в лікарні за вказаний період; - з 01.02.1990 по 05.10.1990 на посаді лікаря анестезіолога хірургічного відділення в Державному закладі «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» та з 20.09.1991 по 01.04.1992 на посаді лікаря анестезіолога, оскільки уточнююча довідка від 09.11.2017 № 244 щодо періодів роботи у зазначеному закладі містить розбіжності з записами трудової книжки від 08.04.1977 без номера; - з 01.06.1994 по 28.06.1996 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в Комунальній установі «Пологовий будинок № 4», оскільки в уточнюючій довідці від 08.12.2017 № 04-01/298 відсутня інформація щодо назви відділення. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.
23.09.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив.
У відповіді на відзив представник позивача апелював доводам відповідача щодо віднесення спірних питань стосовно порядку розрахунку страхового стажу позивача до дискреційних повноважень відповідача.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у заявах по суті справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, призначену з 14.12.2017 року відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), як працюючій особі.
Страховий стаж 46 років 11 місяців враховано по 30.11.2017.
Після призначення пенсії позивач продовжує працювати.
Згідно матеріалів пенсійної справи, пенсію позивача перераховано з 01.01.2020 при страховому стажі 48 років 11 місяців (враховано по 30.11.2019), з 01.02.2022 при страховому стажі 51 рік 2 місяці (враховано по 28.02.2022), з 01.05.2024 при страховому стажі 53 роки 1 місяць (враховано по 29.02.2024).
13.08.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, якою просив:
1. Перевірити його пенсійну справу щодо правильності обчислення страхового стажу та заробітної плати.
2. Зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи на посадах анестезіологічної служби з 01.12.1982 по 31.07.1985, з 01.02.1990 по 05.10.1990, з 20.09.1991 по 04.01.1993, з 05.01.1993 по 25.11.1993, з 01.06.1994 по 28.06.1996 роки та починаючи з 09.11.2000 року по теперішній час, здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоотриману пенсію.
3. Надати розрахунки пенсії та стажу на дату призначення пенсії та на дати перерахунків пенсій як працюючій особі.
У відповідь на вказане звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 21.08.2025 року вих. №1500-0202-8/141225 повідомило позивачу про наступне, зокрема:
до страхового стажу у пільговому обчисленні (в подвійному розмірі) відповідно до статі 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховані періоди роботи з 02.04.1992 по 02.01.1993, з 01.12.1996 по 06.02.1997, з 01.07.1997 по 10.05.2000 та з 12.05.2000 по 08.11.2000;
за перевіркою матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що до розрахунку страхового стажу не зараховано періоди з урахуванням вимог статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення»:
- з 01.12.1982 по 31.07.1985 на посаді медсестри анестезиста анестезіологічного відділення у Чорноморській центральній басейновій клінічній лікарні, оскільки відсутня інформація щодо наявності окремого реанімаційного відділення в лікарні за вказаний період;
- з 01.02.1990 по 05.10.1990 на посаді лікаря анестезіолога хірургічного відділення в Державному закладі «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» та з 20.09.1991 по 01.04.1992 на посаді лікаря анестезіолога, оскільки уточнююча довідка від 09.11.2017 № 244 щодо періодів роботи у зазначеному закладі містить розбіжності з записами трудової книжки від 08.04.1977 без номера;
- з 01.06.1994 по 28.06.1996 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в Комунальній установі «Пологовий будинок № 4», оскільки в уточнюючій довідці від 08.12.2017 № 04-01/298 відсутня інформація щодо назви відділення, в якому працював;
проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.
Додатком до вказаного листа позивачу надіслано розрахунок стажу.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу в подвійному розмірі вищевказаних періодів роботи на посадах анестезіологічної служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 року.
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4).
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списками №1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ.
Відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
У такій редакції текст статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладений згідно із Законом України Про внесення зміни до статті 60 Закону України
"Про пенсійне забезпечення" від 10.07.2003 № 1110-IV, який набув чинності 15.08.2003 року.
Тобто, з 15.08.2003 року робота в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Як встановлено судом, з 14.12.2017 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працюючій особі.
Отже, стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно із Законом України Про внесення зміни до статті 60 Закону України
"Про пенсійне забезпечення" від 10.07.2003 № 1110-IV поширюється на спірні правовідносини.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року № 10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Крім іншого, існує лист-роз'яснення Пенсійного фонду України № 3544-03, у якому зазначено: “При вирішенні питання зарахування у подвійному розмірі періодів роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я необхідно керуватися спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2002 р.
Відповідно до цього листа до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.10.97 р. № 303 “Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення» (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.
Керуючись вищезазначеним до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.97 р. № 303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії.».
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі №689/872/17.
Так, з наданого ГУ ПФУ в Одеській області розрахунку стажу вбачається, що страховий стаж позивача складає 53 роки 1 місяць (враховано по 29.02.2024).
При цьому, судом встановлено, що відповідач фактично і не заперечує наявність у позивача стажу роботи за спірний період (на займаних посадах), втім заперечує відносно його подвійного зарахування, посилаючись на такі обставини:
- з 01.12.1982 по 31.07.1985 на посаді медсестри анестезиста анестезіологічного відділення у Чорноморській центральній басейновій клінічній лікарні, оскільки відсутня інформація щодо наявності окремого реанімаційного відділення в лікарні за вказаний період;
- з 01.02.1990 по 05.10.1990 на посаді лікаря анестезіолога хірургічного відділення в Державному закладі «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» та з 20.09.1991 по 01.04.1992 на посаді лікаря анестезіолога, оскільки уточнююча довідка від 09.11.2017 № 244 щодо періодів роботи у зазначеному закладі містить розбіжності з записами трудової книжки від 08.04.1977 без номера;
- з 01.06.1994 по 28.06.1996 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в Комунальній установі «Пологовий будинок № 4», оскільки в уточнюючій довідці від 08.12.2017 № 04-01/298 відсутня інформація щодо назви відділення;
- проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.
Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказана вище норма Закону України “Про пенсійне забезпечення» кореспондується із положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії (далі - Порядок №637), відповідного до яких основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання додаткових довідок необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17, від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17, від 04.03.2020р. у справі №367/945/17, від 27.04.2020р. у справі №367/4230/17 та від 23.09.2021р. у справі №227/4273/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - Трудову книжку б/н від 08.04.1977 року та Трудову книжку НОМЕР_2 від 28.11.1996.
Згідно записів Трудової книжки від 08.04.1977 року позивач працював:
з 01.12.1982 по 31.07.1985 роки - у Басейновій клінічній лікарні на водному транспорті Чорноморського водного здраввідділу (ЧВЗО) на посаді медсестри-анестезиста анестезіологічного відділення;
з 01.02.1990 по 05.10.1990 роки - в Іллічівській портовій лікарні на водному транспорті на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення;
з 20.09.1991 по 04.01.1993 роки - в Іллічівській портовій лікарні на водному транспорті на посаді лікаря-анестезіолога;
з 05.01.1993 по 25.11.1993 - у Пологовому будинку № 4 м. Одеси на посаді лікаря анестезіолога-реаніматора;
з 01.06.1994 по 28.06.1996 роки - у Пологовому будинку № 4 м. Одеси на посаді лікаря анестезіолога-реаніматора.
Згідно записів Трудової книжки НОМЕР_2 від 28.11.1996 позивач працював:
з 01.12.1996 по 11.05.2000 роки - у Балтській центральній районній лікарні на посаді лікаря-анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії;
з 12.05.2000 по 08.11.2000 роки - в Іллічівській басейновій лікарні на водному транспорті на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення;
з 09.11.2000 по 28.02.2013 роки - у Пологовому будинку № 4 м. Одеси на посаді лікаря-анестезіолога;
з 01.03.2013 по 30.09.2019 роки - у Пологовому будинку № 4 м. Одеси на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії;
з 01.10.2019 по 29.05.2024 роки - в Комунальному некомерційному підприємстві «Пологовий будинок № 4» Одеської міської ради на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії та анестезіологічної служби.
Дослідивши зміст наведених записів з трудових книжок позивача судом встановлено, що такі записи виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.
Відповідачем, у свою чергу, не було надано до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
При цьому, відповідач не заперечує наявність у позивача стажу роботи на посаді лікаря-анестезіолога в анестезіологічній службі у спірні періоди та зарахував цей стаж до страхового стажу позивача, однак пенсійний орган заперечує проти подвійного зарахування.
Отже, стаж роботи позивача у вказані періоди на посадах лікаря-анестезіолога підтверджується записами у трудовій книжці позивача, що дає право позивачу на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Що стосується зауважень відповідача про недоліки в уточнюючи довідках та щодо відсутності окремого реанімаційного відділення.
Як вже зазначено судом, надання додаткових довідок необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. У спірних правовідносинах ці випадки відсутні, оскільки записами у трудовій книжці позивача підтверджується стаж його роботи.
Відповідно до спеціального листа Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю.
В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 № 605 «Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.
Отже, відсутність окремого реанімаційного відділення не є підставою для відмови зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі. Відсутність окремого реанімаційного відділення не спростовує характер виконуваної роботи на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення та лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення. Саме виконання таких робіт, з яким законодавство пов'язує право особи на зарахування до стажу відповідного відпрацьованого часу, надає право на зарахування цього стажу в подвійному розмірі.
Відтак, суд вважає безпідставними доводи відповідача, викладені в листі від 21.08.2025 року вих. №1500-0202-8/141225, щодо підстав відмови подвійного зарахування періодів: - з 01.12.1982 по 31.07.1985 на посаді медсестри анестезиста анестезіологічного відділення у Чорноморській центральній басейновій клінічній лікарні, оскільки відсутня інформація щодо наявності окремого реанімаційного відділення в лікарні за вказаний період; - з 01.02.1990 по 05.10.1990 на посаді лікаря анестезіолога хірургічного відділення в Державному закладі «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» та з 20.09.1991 по 01.04.1992 на посаді лікаря анестезіолога, оскільки уточнююча довідка від 09.11.2017 № 244 щодо періодів роботи у зазначеному закладі містить розбіжності з записами трудової книжки від 08.04.1977 без номера; - з 01.06.1994 по 28.06.1996 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в Комунальній установі «Пологовий будинок № 4», оскільки в уточнюючій довідці від 08.12.2017 № 04-01/298 відсутня інформація щодо назви відділення, в якому працював.
Що стосується доводів пенсійного органу про те, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стосується наявного стажу роботи до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом №1058-IV.
Суд відхиляє наведені доводи відповідача.
Так, абзац 1 ч.4 ст.24 Закону №1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Суд зауважує, що редакція ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час.
При цьому стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію. Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.
Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 11 грудня 2018 року у справі № 310/385/17(2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі № 485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 462/1713/17.
Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 р. у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або ж множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021р. у зразковій справі №360/3611/20.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі спірних періодів роботи на посадах анестезіологічної служби є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 968, 96 грн., де 968, 96 грн. - сума судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи у Басейновій клінічній лікарні на водному транспорті Чорноморського водного здраввідділу (ЧВЗО) на посаді медсестри-анестезиста анестезіологічного відділення з 01.12.1982 по 31.07.1985 роки, в Іллічівській портовій лікарні на водному транспорті на посаді лікаря анестезіолога хірургічного відділення з 01.02.1990 по 05.10.1990 роки та на посаді лікаря-анестезіолога з 20.09.1991 по 01.04.1992 роки, в Пологовому будинку № 4 м. Одеси на посаді лікаря анестезіолога-реаніматора з 05.01.1993 по 25.11.1993 роки та з 01.06.1994 по 28.06.1996 роки, на посаді лікаря-анестезіолога з 09.11.2000 по 28.02.2013 роки та на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії з 01.03.2013 по 30.09.2019 роки та в Комунальному некомерційному підприємстві “Пологовий будинок № 4» Одеської міської ради на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії та анестезіологічної служби з 01.10.2019 по 29.02.2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі з дати призначення пенсії з 14.12.2017 року періоди роботи: у Басейновій клінічній лікарні на водному транспорті Чорноморського водного здраввідділу (ЧВЗО) на посаді медсестри-анестезиста анестезіологічного відділення з 01.12.1982 по 31.07.1985 роки, в Іллічівській портовій лікарні на водному транспорті на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення з 01.02.1990 по 05.10.1990 роки та на посаді лікаря-анестезіолога з 20.09.1991 по 01.04.1992 роки, в Пологовому будинку № 4 м. Одеси на посаді лікаря анестезіолога-реаніматора з 05.01.1993 по 25.11.1993 роки та з 01.06.1994 по 28.06.1996 роки, на посаді лікаря-анестезіолога з 09.11.2000 по 28.02.2013 роки та на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії з 01.03.2013 по 30.11.2017 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.01.2020 року - період роботи в Пологовому будинку № 4 м. Одеси та в Комунальному некомерційному підприємстві “Пологовий будинок № 4» Одеської міської ради на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії з 01.12.2017 по 30.11.2019 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2022 року - період в Комунальному некомерційному підприємстві “Пологовий будинок № 4» Одеської міської ради на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії та анестезіологічної служби з 01.12.2019 по 28.02.2022 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2024 року - період роботи в Комунальному некомерційному підприємстві “Пологовий будинок № 4» Одеської міської ради на посаді завідувача відділенням інтенсивної терапії та анестезіологічної служби з 01.03.2022 по 29.02.2024 роки, та здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968, 96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук