Справа № 420/21038/25
26 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби відповідно до приписів Порядку та умов контракту.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 02 червня 2022 року позивач був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України та був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 . 03 листопада 2022 року позивачем укладено контракт на проходження військової служби з Міністерством оборони України в особі Командувача Силами територіальної оборони Збройних Сил України. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01 червня 2025 року №160 військовослужбовця військової служби за контрактом капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом “а» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - досягнення граничного віку перебування на військовій службі. З 01 червня 2025 року позивач виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Проте, як зазначено у позові, під час звільнення з військової служби відповідачем не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби відповідно до приписів Порядку №460, що слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивач посилається на положення пункту 1 Порядку №460, яким передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
З огляду на викладене, позивач вважає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, як мобілізований до лав Збройних Сил України, відповідно до Порядку №460 та умов укладеного в подальшому контракту на проходження військової служби.
Ухвалою суду від 07.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.
21.07.2025 року відповідачем за допомогою системи “Електронний суд» подано відзив на позовну заяву
Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
По суті позовних вимог відповідач зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 15 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються військової служби: - за віком. Оскільки у позивача відсутня вислуга 10 календарних років і більше, відповідач стверджує, що він не набув права на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби за віком. Інших підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги Законом не передбачено.
Додатково у прохальній частині відзиву заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 16.09.2025 року залучено до участі у справі № 420/21038/25 у якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ). Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи № 420/21038/25.
23.10.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
У відзиві зазначено, що оскільки у позивача відсутня вислуга 10 календарних років і більше, то він не набув права на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби за віком, відповідно до пункту 2 статті 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Інших підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги вищевказаним Законом не передбачено.
Щодо перебування в/ч НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 у відзиві зазначено, що відповідно до окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 року № 248/1200 військова частина НОМЕР_2 в період з дати її формування (01.03.2022 р.) і по теперішній час зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно положення про спільне фінансове господарство ІНФОРМАЦІЯ_5 з військовими частинами, які перебувають на фінансовому забезпеченні, видання наказів та нарахування належних видів грошового забезпечення особовому складу військової частини в/ч НОМЕР_2 (в тому числі індексації, компенсації, допомоги, винагород, інших виплат), а також податків, зборів, відрахувань та утримань (в тому числі за виконавчими листами) здійснювалося посадовими особами в/ч НОМЕР_2 . Таким чином, військова частина НОМЕР_2 здійснює нарахування грошового забезпечення, а ІНФОРМАЦІЯ_6 виплату на картковий рахунок військовослужбовців, які проходили військову службу на той час. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснює виплату того грошового забезпечення та його складових, що були нараховані військовою частиною НОМЕР_2 .
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України та з огляду на заявлені позивачем вимоги, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Так, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", з 05 вересня 2022 року був прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення Указу Президента України про демобілізацію; має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_6 від 30.05.2023 року).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 05.09.2022 року №20, солдата запасу ОСОБА_2 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 05 вересня 2022 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а також призначено техніком групи логістики штабу.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 09.11.2022 року №85, молодшого лейтенанта ОСОБА_2 наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) від 02 листопада 2022 року № 327 призначено офіцером групи логістики штабу.
03.11.2022 року позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України з Міністерством оборони України в особі Командувача Силами територіальної оборони Збройних Сил України.
У подальшому позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.06.2025 року №160, військовослужбовця військової служби за контрактом капітана ОСОБА_3 , командира роти резерву рядового складу, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) від 20 травня 2025 року № 386 з військової служби у відставку за підпунктом "а" (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 01 червня 2025 року виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення.
Вислуга років станом на 01 червня 2025 року становить: загальна 03 роки 00 місяців 25 днів, в тому числі календарна 02 роки 08 місяців 27 днів і пільгова 00 років 03 місяці 28 днів.
За змістом наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.06.2025 року №160, при звільненні позивачу призначено до виплати грошове забезпечення, що підлягає виплаті при звільненні, зокрема:
грошове забезпечення за 01 червня 2025 року;
грошову компенсацію за 08 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік;
грошову компенсацію за 05 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік;
грошову компенсацію за 05 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік;
грошову компенсацію за 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік;
грошову компенсацію за 42 календарних дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2023, 2024 та за 2025 роки;
грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно;
щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 405% посадового окладу визначеного у штаті, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за 01 червня 2025 року.
Звернення позивача до суду обумовлено тим, що під час звільнення з військової служби відповідачем не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби відповідно до приписів Порядку №460.
Відповідачі вказують, що у позивача відсутня вислуга 10 календарних років і більше, тому він не набув права на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби за віком, відповідно до пункту 2 статті 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Інших підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги вищевказаним Законом не передбачено.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регламентує питання грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, згідно ч. 1 цієї статті, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Однією з гарантій військовослужбовців є виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Порядок №260).
Однією з гарантій військовослужбовців є виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент звільнення позивача), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби, зокрема, за віком.
Аналогічну за змістом норму місить абзац другий пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», де передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.06.2025 року №160, вислуга років позивача при звільненні станом на 01 червня 2025 року становить: загальна 03 роки 00 місяців 25 днів, в тому числі календарна 02 роки 08 місяців 27 днів і пільгова 00 років 03 місяці 28 днів.
Отже, як вірно вказують відповідачі та не оскаржує позивач, у позивача відсутня вислуга 10 календарних років і більше, тому він не набув права на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби за віком, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Водночас, вирішуючи спір судом встановлено, що позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з підстав, передбачених абзацом сьомим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачено умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації.
Так, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460 затверджений Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок №460).
Пунктом 1 Порядку №460 встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 Порядку №460, військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 3 Порядку №460, розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Суд зазначає, що оскільки позивач був призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" з 05.09.2022 року та звільнений 01.06.2025 року, отже, цей період, у силу вищенаведених правових норм, необхідно враховувати при обчисленні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої абзацом сьомим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XI та п. 1 Порядку №460.
На підставі викладеного суд висновує, що при звільненні з військової служби позивач мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.08.2025 року у справі № 160/32903/23.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин та обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме суд вважає доцільним:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити розрахунок ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, та подати його для проведення виплат до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 1, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» та інші судові витрати ним не понесені, розподіл судових витрат згідно ч. 1 ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297, 382 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити розрахунок ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, та подати його для проведення виплат до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук