Справа № 420/11324/25
26 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 16.04.2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб суми перерахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 виплаченого на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 580/4910/24;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 утриманий під час виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 580/4910/24 податок на доходи фізичних осіб на суму 9 779,76 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення суду відповідачем було нараховано та виплачено позивачу 16.03.2025 року суму в 41785,64 грн. та утримано без подальшої компенсації податок на доходи фізичних осіб з нарахованої суми грошового забезпечення.
З огляду на вказане, вказує позивач, він вимушений звернутись до суду з вказаним позовом з метою захисту власних порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою судді від 21.04.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі.
06.05.2025 року (вх.№ЕС/43067/25) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що вони є незаконними та необґрунтованими, і такими що не підлягають задоволенню
У відзиві вказано, що оскільки дохід у вигляді доплат, розрахований на підставі рішення суду, виплачується фізичній особі - звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень п. 168.5 ст. 168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інші заяви по суті до суду не надходили.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2024 №45-РС позивач звільнений з військової служби.
У відповідності до наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.04.2024 №107 позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не обчислення та не виплати йому грошового забезпечення з 18.12.2022 до 15.04.2024, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги під час звільнення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за п'ятнадцять повних календарних місяців служби, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року відповідно та щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації речового майна, позивач звернувся до суду з позовом по справі № 580/4910/24.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі № 580/4910/24 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 під час розгляду адвокатського запиту в інтересах позивача від 18.04.2024 №69 щодо інформації про обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.12.2022 до 19.05.2023, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня відповідного року та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 забезпечити розгляд адвокатського запиту в інтересах позивача від 18.04.2024 №69 щодо інформації' про обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.12.2022 до 19.05.2023, матеріальної' допомоги на оздоровлення за 2023 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня відповідного року, у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 року по справі №580/4910/24 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково та зокрема зобов'язано військову частину НОМЕР_1 : здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.12.2022 до 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 до 31.12.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
16.03.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 здійснена виплата його грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 580/4910/24 від 10.10.2024 року в розмірі 41785,64 грн.
Як вбачається з платіжної інструкції №28 від 16.03.2025 року при нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі № 580/4910/24 від 10.10.2024 року грошового забезпечення з такої суми відповідаємо було утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 9779,76 грн.
При цьому, як стверджує позивач йому не проведено нарахування і виплату грошової компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб.
Вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб суми перерахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 виплаченого на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 580/4910/24, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон - № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби регламентовано Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
Згідно пунктів 2-5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Суд зазначає, що доводи вдповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв'язку з тим, що на час виплати грошового забезпечення останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.
З урахуванням встановлених судом обставин та наявного нормативного регулювання суд вважає, що позивач мав право на отримання компенсації податку з доходів фізичних осіб при нарахуванні та виплаті вищезазначених сум грошового забезпечення позивача відповідно до Порядку № 44.
При виборі та застосуванні норм права судом врахована правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 29 липня 2020 року у справі №814/142/17.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Керуючись вимогами ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми перерахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 580/4910/24.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсувати утриману під час виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 580/4910/24 суму податку на доходи фізичних осіб 9779,76 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя О.А. Вовченко