27 січня 2026 р. № 400/11374/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаКомісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі по тексту - Відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі по тексту - Відповідач 2, Комісія) з вимогами про:
- визнання протиправним рішення Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом № 64 від 19.09.2025 року щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву від 13.09.2025 року щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення про надання такої відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідками її розгляду прийняти відповідне обґрунтоване рішення з урахуванням висновків рішення суду.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що направив відповідачу заяву від 13.09.2025 з відповідними підтверджуючими документами про отримання відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Право на відстрочку від мобілізації обумовлене тим, що на утриманні Позивача перебувають троє дітей віком до 18 років. Відповідач 2 відмовив у наданні відстрочки, що Позивач вважає протиправним та таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства.
Ухвалою суду від 22.10.2025 року відкрито провадження по справі та визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін).
30.10.2025 р. Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує, що позовна заява подана до неналежного відповідача. До складу Комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації входять як представник ІНФОРМАЦІЯ_6 , так і органів державної влади. Комісія та ІНФОРМАЦІЯ_4 є різними за формою та складом з особистими правами і обов'язками суб'єкти владних повноважень, а тому повноваження (права і обов'язки) Комісії визначені законодавством та не є делеговані іншим органам, в тому числі і ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не надав.
12.11.2025 р. представником Позивача надано до суду заяву про зміну предмету позову.
Ухвалою від 27.11.2025 р. судом прийнято до розгляду позовні вимоги з урахуванням заяви представника позивача про зміну предмету позову.
02.12.2025 р. представник Позивача подав пояснення по справі.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 (Снігурівка).
13.09.2025 року Позивач направив листа (поштове відправлення №5403808315705) із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви про надання відстрочки Позивачем було надано:
- копія паспорта та ідентифікаційного кода ОСОБА_1 ;
- копія паспорта та ідентифікаційного кода ОСОБА_2 ;
- копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , серії НОМЕР_1 від 20.03.2013 р.;
- копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , серії НОМЕР_2 від 05.06.2021 р.;
- копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , серії НОМЕР_3 від 09.09.2025 р.;
- копія рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26.02.2016 р. про розірвання шлюбу;
- копія довідки про склад сім'ї від 08.09.2025 р. №223, видана виконкомом Широківської сільської ради;
- копія інформації з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) «стягнення аліментів», виданої Першим відділом Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області (лист від 12.09.2025 р. №62188);
- пояснення до заяви.
Вказаний лист отримано відповідачем 16.09.2025 р.
Відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 18.10.2025 року Позивач дізнався про відсутність відстрочки (в графі відстрочка зазначено дефіс).
З відзиву на позовну заяву Позивач дізнався, що рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 19.09.2025 року №64.
Згідно витягу із протоколу від 19.09.2025 року №64, Позивачу відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з відсутністю свідоцтва про шлюб.
Вважаючи вищезазначену відмову Відповідача протиправною, Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
В подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений та триває на момент розгляду цієї справи.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану».
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з вказаним Указом, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №3543-XII:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначено статтею 22 Закону №3543-XII.
Зокрема, приписами ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни України зобов'язані з'являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до положень п. 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з п. 11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
При цьому, ст. 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, серед іншого визначає також алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Додатком 5 до Порядку №560 затверджено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, відповідно до Додатку 5 до Порядку № 560 для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» додає до заяви: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Як вже встановлено судом, Позивачем до заяви про надання відстрочки було додано копії: паспортів, ідентифікаційних кодів, свідоцтв про народження дітей, рішення суду про розірвання шлюбу, довідка про склад сім'ї, інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) «стягнення аліментів».
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ,, що підтверджується їх свідоцтвом про народження. Всі троє дітей не досягли 18-річного віку.
26.02.2016 р. рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від про розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Однак, відповідно до довідки про склад сім'ї від 08.09.2025 р. №223, виданої виконкомом Широківської сільської ради, ОСОБА_2 проживає разом із сім'єю у складі чоловіка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , доньки та двох синів.
Вказана довідка засвідчує фактичне проживання Позивача із дітьми та перебування їх на його утриманні.
Конституційний Суд України у своєму рішення від 03.06.1999 р. №5-рп/99 надав офіційне тлумачення терміну член сім'ї: членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство.
Обов'язковими умовами для визнання членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, термін сім'я означає не лише створення сім'ї на підставі шлюбу, а має більш широкі критерії для його визначення.
Суд зауважує, що сімейне законодавство визначає безумовний обов'язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей.
Відповідно до частини першої ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Таким чином, ключовим є факт батьківства та утримання дітей, а не обов'язково шлюб.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, враховуючи проживання Позивача однією сім'єю з матір'ю його трьох дітей, суд вважає обґрунтованими доводи Позивача щодо надання доказів на підтвердження перебування на утриманні Позивача трьох дітей віком до 18 років, що надає йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації в розумінні вимог пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При цьому, відповідачі не надали жодних доказів того, що неповнолітні діти Позивача не знаходиться на його утриманні.
Отже, при прийнятті оскарженого рішення, Відповідач 2 діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів Позивача і цілями, на досягнення яких спрямована це рішення, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом № 64 від 19.09.2025 року щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 .
Обираючи спосіб захисту порушеного права Позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 , повторно розглянути заяву Позивача щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду.
Щодо посилань Відповідача 1 на те, що позовна заява подана до неналежного відповідача, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відтак, в адміністративному процесі наявність статусу юридичної особи не є обов'язковою для відповідача.
Спори щодо відмови в наданні відстрочки, неналежного розгляду заяви про надання відстрочки - це спори, які розглядаються за правилами адміністративного судочинства, а тому в адміністративних спорах районні ТЦК та СП або комісії при них можуть бути відповідачами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач не довів правомірності своєї відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, що є підставою для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн., яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 - задовольнити.
2. Визнати протиправним рішення Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом № 64 від 19.09.2025 року щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) повторно розглянути заяву від 13.09.2025 року щодо надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення про надання такої відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідками її розгляду прийняти відповідне обґрунтоване рішення з урахуванням висновків рішення суду.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 27.01.2026 р.
Суддя Н. В. Лісовська