27 січня 2026 рокусправа № 380/24073/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс» (далі - третя особа), в якому просить:
- визнати протиправним рішення Міністерства освіти і науки України щодо внесення змін у Єдиній державній електронній базі з питань освіти про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
Ухвалою суду від 12.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків /арк.спр.26-27/.
Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.
Ухвалою суду від 22.12.2025 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання /арк.спр.56-57/.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 після здобуття повної загальної середньої освіти у 2015 році закінчив у 2017 році Державний професійно-технічний заклад «Стрийське вище художнє професійне училище» та здобув професію «Перукар (перукар-модельєр), манікюрник» (Національний рівень кваліфікації 4) (далі - НРК). Далі продовжив навчання у Львівському державному музичному училищі ім. С.П. Людкевича з 01.09.2013 (відділ народних інструментів; денна форма навчання; державне замовлення). Відрахований з числа студентів за власним бажанням з 30.04.2015, не здобувши освітній рівень НРК 5.1. Станом на момент подання позову здобуває освіту у Львівському фаховому коледжі Київського університету культури за рівнем фаховий молодший бакалавр (відповідає рівню НРК 5). Таким чином, закінчивши рівень НРК 4 позивач здобуває рівень НРК 5, який є вищим ніж попередній, оскільки навчання на рівні НРК 5.1 ОСОБА_1 не завершив. Проте у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) безпідставно зазначено інформацію про порушення позивачем послідовності здобуття освіти. Позивач не погоджується з висновком про порушення послідовності навчання.
Також зазначив, що при формуванні довідки з ЄДЕБО навчальні заклади керуються роз'ясненнями, викладеними в листі МОН України №1/9758 від 03.06.2024, які не відповідають Конституції України, Закону України «Про освіту», Закону України «Про вищу освіту» та порушують права громадян. Тому, довідку про порушення послідовності навчання позивач вважає протиправною.
Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві /арк.спр.61-70/. Зазначив, що після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня вищої освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, вміння, навички, компетентності на тому самому рівні вищої освіти. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку. Натомість, документ про вищу освіту свідчить не лише про здобуття вищої освіти певного рівня, але й про присудження особі відповідної освітньої кваліфікації та набуття права на здобуття освіти на наступному рівні вищої освіти. Таким чином, у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку.
Згідно з інформацією з ЄДЕБО встановлено, що у 2013-2015 роках ОСОБА_1 навчався у Комунальному закладі Львівської обласної ради Львівський музичний фаховий коледж імені С.П. Людкевича за спеціальністю «Музичне мистецтво» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст» (5.1 рівень НРК), однак відрахований з числа студентів за власним бажанням. У період 2015-2017 років навчався у Державному професійно-технічному закладі «Стрийське вище художнє професійне училище» та здобув професію «Перукар (перукар-модельєр), манікюрник» і здобув освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» (4 рівень НРК). У 2025 році позивач розпочав навчання у Львівському фаховому коледжі Київського університету культури за спеціальністю «Послуги краси» для здобуття освітньо-професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» (відповідає рівню НРК 5). Саме тому у довідці з ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Третя особа - ДП «Інфоресурс», правової позиції до суду не подала; про розгляд справи повідомлена належним чином.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд з'ясував підстави позову, відзиву, відповіді на відзив, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, та, -
ОСОБА_1 у 2013-2015 роках навчався у Комунальному закладі Львівської обласної ради Львівський музичний фаховий коледж імені С.П. Людкевича за спеціальністю «Музичне мистецтво» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст» (5.1 рівень НРК), однак відрахований з числа студентів за власним бажанням /арк.спр.18/.
У період 2015-2017 років ОСОБА_1 навчався у Державному професійно-технічному закладі «Стрийське вище художнє професійне училище» та здобув професію «Перукар (перукар-модельєр), манікюрник» і здобув освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» (4 рівень НРК) /арк.спр.15/.
З 17.10.2025 ОСОБА_1 зараховано на навчання до Львівського фахового коледжу «Київський університет культури» за спеціальністю «Послуги краси» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «фаховий молодший бакалавр» /арк.спр.53/, що відповідає 5 рівню НРК.
У Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №796940, сформованій 20.10.2025, у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту»» вказано «Ні, порушує» /арк.спр.14/.
Вважаючи, що така довідка порушує права на освіту та як наслідок право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом цього спору є зазначена в Довідці з ЄДЕБО інформація про порушення позивачем послідовності здобуття освіти.
Спірні правовідносини врегульовано Конституцією України, Законом України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII, Законом України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII, Законом України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Приписами статті 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина 1). В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції (частина 2).
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII) визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан, який продовжено наступними Указами та діє до сьогодні.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачено статтею 23 Закону №3543-ХІІ.
Пунктом 1 частини 3 цієї статті передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях врегульовано Законом України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон №2145-VIII).
У пункті 23 частини 1 статті 1 Закону №2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Частиною 2 статті 10 Закону №2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є:
дошкільна освіта;
початкова освіта;
базова середня освіта;
профільна середня освіта;
перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
фахова передвища освіта;
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;
другий (магістерський) рівень вищої освіти;
третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Частиною 2 статті 17 Закону №2145-VIII передбачено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Приписами статті 40 Закону №2145-VIII встановлено, що після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту (частина 1).
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності (частина 2).
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (частина 3).
Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII (далі - Закон №1556-VII) встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.
Положеннями статті 5 Закону №1556-VII передбачено, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв'язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності (частина 1).
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва (частина 2).
Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти (частина 3).
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти (частина 4).
Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра (частина 5).
Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад'юнктурі). Особи, які професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза аспірантурою, зокрема під час перебування у творчій відпустці, за умови успішного виконання відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді (частина 6).
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №1556-VII заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Положеннями статті 7 Закону №1556-VII передбачено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію (частина 1).
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва (частина 2).
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України (частина 5).
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (частина 10).
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2).
З доказів у справі суд встановив:
- у 2013-2015 роках ОСОБА_1 навчався у Комунальному закладі Львівської обласної ради Львівський музичний фаховий коледж імені С.П. Людкевича за спеціальністю «Музичне мистецтво» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст» (5.1 рівень НРК), однак відрахований з числа студентів за власним бажанням;
- у період 2015-2017 років ОСОБА_1 навчався у Державному професійно-технічному закладі «Стрийське вище художнє професійне училище» та здобув професію «Перукар (перукар-модельєр), манікюрник» і здобув освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» (4 рівень НРК);
- з 17.10.2025 ОСОБА_1 зараховано на навчання до Львівського фахового коледжу «Київський університет культури» за спеціальністю «Послуги краси» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «фаховий молодший бакалавр» /арк.спр.53/, що відповідає 5 рівню НРК.
З позиції відповідача, оскільки позивач повторно вступив на навчання у 2025 році за 5 рівнем НРК, навчання на якому припинив достроково у 2015 році, у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №796940, сформованій 20.10.2025, у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту»» слід вказати «Ні, порушує» /арк.спр.14-18/.
Суд зважає на покликання відповідача про те, що позивач у 2015 році не завершив навчання на 5 рівні НРК та вдруге вступив у 2025 до навчального закладу для здобуття 5 рівня НРК. Однак відповідач не врахував, що після відрахування у 2015 році з навчання на 5 рівні НРК позивач вступив на навчання до Державного професійно-технічного закладу «Стрийське вище художнє професійне училище» та здобув освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» (4 рівень НРК).
За таких умов, не завершивши навчання на 5 рівні НРК, здобувши після цього освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» (4 рівень НРК) та бажаючи продовжити навчання на вищому рівні освіти, позивач не міг діяти інакше як продовжити навчання на 5 рівні НРК, що відповідає логіці послідовності навчання.
За вказаних обставин, процес здобуття позивачем освіти є послідовним у розумінні пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частини 2 статті 10 Закону України «Про освіту». Проте Міністерство освіти і науки України в порушення чинного законодавства України не забезпечило належного функціонування системи ЄДЕБО, що призвело до неможливості позивачем отримати відстрочку від призову на період навчання.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про освіту» у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти.
Згідно з частиною 5 статті 74 Закону України «Про освіту» визначено: «держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових».
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: - здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; - відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; - забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; - проводить навчання для роботи з Електронною базою; - здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 74 Закону України «Про освіту», положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, що затверджене МОН України від 08.06.2018 № 620, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО, інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО: 1) вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб'єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб'єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов'язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, саме відповідач є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що дії відповідача, пов'язані із відображенням у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО інформації про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, є протиправними.
Крім того, відповідач вчинив бездіяльність стосовно до позивача в частині не внесення до бази ЄДЕБО змін щодо факту послідовного навчання.
При цьому, відповідач не забезпечив належних дій щодо організації системи ЄДЕБО та щодо встановлення таких вимог до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО, за яких встановлення послідовності навчання відбувалося б виключно на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частини 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Суд звертає увагу, що позивачем належним чином доведено факти послідовного навчання (здобуття освіти), а також порушення відповідачем чинного законодавства України в частині неналежного функціонування системи ЄДЕБО та неправильного відображення відомостей у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправними дії Міністерства освіти і науки України пов'язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №796940 від 20.10.2025 відображалися відомості про порушення позивачем послідовності навчання, а також бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до системи ЄДЕБО щодо позивача в частині послідовності навчання.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
З урахуванням того, що спірна довідка не є індивідуальним актом, в розумінні КАС України, позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» та зобов'язання відповідача внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про не порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Інші аргументи сторін висновків суду не змінюють.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та незаконність дій відповідача. Тому, позов слід задовольнити повністю.
У силу приписів статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 19, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
3. Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (01135, просп. Берестейський,10, м. Київ; ЄДРПОУ 38621185) внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про те, що ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) не порушує послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки (01135, просп. Берестейський,10, м. Київ; ЄДРПОУ 38621185) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович