23 січня 2026 року справа № 753/2480/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про скасування рішення.
Суть спору: у лютому 2022 року до Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому позивач просить суд скасувати рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3743/3784 в частині відмови громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва у Дарницькому районі міста Києва та зобов'язати Київську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва у Дарницькому районі м. Києва.
В обґрунтування позову зазначено, що Київська міська рада, всупереч вимогам земельного законодавства України у місячний строк не надала дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а лише 03.12.2021 прийняла рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою.
Як третю особу позивач у позовній заяві вказав Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16.02.2022 (суддя Заставенко М.О.) справа передана за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 (суддя Шулежко В.П.) позовну заяву залишено позовну заяву без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2022 (суддя Шулежко В.П.) відкрито в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відмовлено позивачу у залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
25.07.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Київською міською радою не допущено порушення прав, свобод чи інтересів Позивача, а оскаржуване рішення прийнято виходячи з того, що заявлена ініціатива не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням. Окрім того, відповідач звертає увагу, що згідно з підпунктом 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються із урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
05.07.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 17.01.2023 №03-19/2983/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №753/2480/22.
05.07.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року справу №753/2480/22 прийнято до провадження судді Кушнової А.О., продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами. Витребувано докази від сторін.
27.08.2024 відповідачем через підсистему Електронний суд на виконання вимог ухвали суду надано витребувані докази.
Відповідно до частини п'ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради із Клопотанням в порядку ст. 118 Земельного кодексу України від 25.04.2021, в якому просив, серед іншого, в порядку реалізації гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки - визначити без його погодження та виділити йому земельну ділянку орієнтовним розміром до 0,12 га в межах міста Києва з цільовим призначенням для ведення садівництва та надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею до 0,12 га по передачі її безоплатно у власність для ведення садівництва. До клопотання позивачем додано копію паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду та графічні матеріали (розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 ).
Зазначене клопотання зареєстроване Київською міською радою 30.08.2021 за реєстраційним номером 549801140.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розроблено проєкт рішення Київської міської ради "Про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва у Дарницькому районі міста Києва". Листом від 24.09.2021 №05715-СЛ-28148 вказаний проєкт рішення разом із пояснювальною запискою, матеріалами супутникової фотозйомки та матеріалами справи направлено заступнику міського голови - секретарю Київської міської ради для подальшого опрацювання (а.с.36).
Відповідно до пояснювальної записки від 10.09.2021 № ПНЗ-28148 до проєкту рішення Київської міської ради «Про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва у Дарницькому районі міста Києва», детальний план території відсутній. Згідно з Генеральним планом міста, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території житлової садибної забудови (витяг з містобудівного кадастру, наданий листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2021 №055-19780) (а.с. 37).
09.12.2021 на пленарному засіданні ІІ сесії ІХ скликання Київська міська рада прийняла рішення №3743/3784 про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва у Дарницькому районі міста Києва (а.с.38-39).
Не погоджуючись із відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Вирішуючи питання застосування норм матеріального права у даній справі суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а.
Так, в означеній постанові Верховного Суду акцентується увага на тому, що ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
За висновками Верховного Суду, аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Отже, рішення ІІ сесії ІХ скликання КМР від 09.12.2021 №3743/3784, яким за результатами розгляду клопотання позивача №549801140 йому було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва у Дарницькому районі міста Києва, вважається прийнятим у передбаченій законом формі (належним чином оформленим) та органом, до повноважень якого законом віднесено вирішення цього питання.
Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак звертає увагу, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб'єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов'язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися судом в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов'язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правомочності на ухвалення будь-яких рішень.
Не розгляд поданого особою клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах строку, встановленого статтею 118 ЗК України, може свідчити про протиправну бездіяльність уповноваженого на вирішення такого питання органу й, водночас, надає заявникові клопотання право на виготовлення відповідного проекту без отримання вказаного дозволу.
Проте, у випадку, якщо така протиправна бездіяльність має місце, це насамперед призводить до порушення гарантованого Конституцією України права на землю особи, яка звернулась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або в користування, оскільки створює перешкоди у реалізації зазначеного права для цієї особи.
Навіть надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а так само й розробка такого проекту на підставі абзацу третього статті 118 ЗК України, не покладає на орган місцевого самоврядування обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 569/14686/16-а, відступу від якої не вбачається.
У справі, що розглядається, позивач не оскаржує бездіяльність Київської міської ради, але просить суд скасувати рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3743/3784 в частині відмови громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва у Дарницькому районі міста Києва та зобов'язати Київську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва у Дарницькому районі м. Києва, з тих підстав, що відповідачем порушено місячний строк розгляду клопотання позивача.
При цьому, дійсно, судом встановлено, що відповідачем у місячний строк з дня реєстрації клопотання позивача (30.08.2021), встановлений законом, не було прийнято рішення з питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки. Це надало позивачу право замовити виготовлення такого проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди на підставі абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України.
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження використання наданого позивачу права замовити виготовлення такого проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди.
Поряд із цим, відповідач не втратив повноважень на розгляд поданого позивачем клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою і як представницький орган місцевого самоврядування був зобов'язаний його розглянути з прийняттям відповідного рішення, як результат реалізації своєї виключної компетенції на одному з етапів вирішення питання про безоплатну передачу земельної ділянки комунальної власності у власність приватну.
Суд підкреслює, що особа, зацікавлена у отриманні земельної ділянки у власність, не позбавлена можливості оскаржити до суду бездіяльність уповноваженого органу щодо не розгляду у встановлений строк її клопотання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність або оскаржити прийняте цим органом рішення з вказаного питання.
Судом встановлено, 09.12.2021 Київська міська рада на своєму засіданні прийняла рішення, яким розглянула подану позивачем заяву і відмовила у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва у Дарницькому районі міста Києва.
Оскаржуване рішення мотивоване тим, що згідно з Генеральним планом міста, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території житлової садибної забудови (витяг з містобудівного кадастру, наданий листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2021 №055-19780) в той час як ОСОБА_1 звертався із клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва.
Таке рішення є прийнятим у передбаченій законом формі (належним чином оформленим) та органом, до повноважень якого законом віднесено вирішення вищевказаного питання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність посилань відповідача на невідповідність заявленої ініціативи позивача містобудівній документації за функціональним призначенням, як на підставу для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 200/9772/18-а, відповідно до якого обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Крім того, у постанові від 24 січня 2023 року у справі № 440/2513/20 Верховний Суд зазначив, що порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи.
У контексті вищевказаних мотивів суд звертає увагу й на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 369/3756/16-а, відповідно до яких обов'язковою умовою оцінки судом рішення суб'єкта владних повноважень та/або органів місцевого самоврядування є доведеність позивачем порушення таким рішенням його прав та законних інтересів. При цьому таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що спірне рішення начебто впливає на правове становище позивача та третіх осіб. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок.
На цій підставі Верховний Суд зробив висновок, що судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень та/або органами місцевого самоврядування особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
При цьому, за правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі №910/11511/18, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Враховуючи зазначене, суд доходить до висновку, що сам по собі факт несвоєчасного прийняття рішення не є достатньою підставою для визнання його незаконним, оскільки строки мають правове значення лише у взаємозв'язку з конкретними правовими обставинами та підставами прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва. Тобто, порушення строку може свідчити про протиправну бездіяльність на певному етапі, однак не є підставою для скасування рішення, якщо останнє містить законні мотиви відмови, визначені ч. 7 ст. 118 ЗК України, зокрема - невідповідність земельної ділянки вимогам містобудівної документації за функціональним призначенням.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір на суму 992,40 грн.
Враховуючи відмову у задоволенні позову підстав для розподілу судових витрат позивача немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.