ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про передачу адміністративної справи
"27" січня 2026 р. справа № 300/347/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради (код ЄДРПОУ 03192187, вул. Свято-Миколаївська 27, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50000) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради №6 від 07.01.2026;
визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, що полягали в ухваленні рішення №6 від 07.01.2026 про відмову у взятті позивача на облік внутрішньо переміщеної особи без належного з'ясування обставин справи, без оцінки поданих доказів та без належного мотивування, з порушенням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру»;
зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради утриматися в подальшому від ухвалення рішень щодо позивача з питань взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі формального підходу, без дотримання вимог адміністративної процедури, без повного та всебічного з'ясування обставин справи та без належного мотивування адміністративних актів;
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання територіальної підсудності даної адміністративної справи суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Таким чином, положення частини 1 статті 25 КАС України врегульовують, зокрема, правила територіальної підсудності адміністративних справ у залежності від зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) позивача та місцезнаходження відповідача.
ОСОБА_1 в позовній заяві зазначена його адреса перебування: АДРЕСА_1 .
В той же час, жодного підтвердження такого місця перебування позивача до позовної заяви не долучено.
Також судом в Єдиному державному демографічному реєстрі не здобуто інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .
Відтак, суд констатує, що до позовної заяви не надано належного та допустимого доказу перебування позивача за вказаною у позові адресою.
При цьому, відповідачем у даному спорі є Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, яке знаходиться за адресою: вул. Свято-Миколаївська 27, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50000. Вказана адреса підтверджується спірним рішенням №6 від 07.01.2026.
Отже, відповідач у даному випадку є суб'єктом владних повноважень із зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем знаходженням - Дніпропетровська область.
Таким чином, судом встановлено, що позовну заяву подано з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) адміністративних справ.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, в цьому випадку Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який, в даному випадку, є повноважним судом, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 125 Конституції України, частини 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Розмежування компетенції між адміністративними судами щодо розгляду та вирішення справ здійснюється із урахуванням, у тому числі, правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частин 6 і 8 статті 29 КАС України, питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного п.п. 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 30 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, одним із аспектів якого є право розгляду справи компетентним судом, судом встановленим законом на що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішення.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття суду, встановленого законом, зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відтак, враховуючи, що позивачем не підтверджено перебування в Івано-Франківській області, як і не встановлено судом реєстрацію місця проживання позивача в Івано-Франківській області, на територію якої поширюється юрисдикція Івано-Франківського окружного адміністративного суду, а також беручи до уваги, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зареєстрований за адресою: вул. Свято-Миколаївська 27, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50000, тому справу №300/347/26 слід передати за територіальною підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (вул. Академіка Янгеля, 4, м. Дніпро, 49089), відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 29 КАС України, з вище зазначених підстав.
На підставі вище наведеного, керуючись статтями 29, 30, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
адміністративну справу №300/347/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення певних дій, передати на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (вул. Академіка Янгеля, 4, м. Дніпро, 49089).
Передачу адміністративної справи №300/347/26 здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а у разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.