Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 січня 2026 року Справа№200/9539/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення від 18.06.2025 року № 262940022679 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010), повторно розглянути заяву від 11.06.2025р. ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 03.01.2003 року: з 06.09.1982р. по 11.05.1983р. - 8 місяців 5 днів; з 01.10.1987р. по 12.07.1994р. - 6 років 9 місяців 11 днів; з 15.07.1994р. по 03.09.1996р. - 2 років 1 місяць 19 днів; з 05.09.1996р. по 30.05.1998р. - 1 рік 8 місяців 26 днів; з 01.06.1998р. по 20.12.2002р. - 4 роки 6 місяців 20 днів.
В обґрунтування вимог позивачем вказано, що 11.06.2025 року позивачкою подана заява до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Рішенням №262940022679 від 18.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. У рішенні про відмову в призначенні пенсії за віком від 16.06.2025 року № 262940022679 Відповідач зазначив, що період роботи з 06.09.1982 по 11.05.1983, з 01.10.1987 по 12.07.1994, з 15.07.1994 по 03.09.1996, з 05.09.1996 по 30.05.1998, з 01.06.1998 по 20.12.2002р. незараховані, оскільки періоди передують даті заповнення трудової книжки. З 01.01.2000 року стаж враховано за даними ОК-5, оскільки трудова книжка є дублікатом з датою видачі 03.01.2003р. року, тому усі записи до дати заповнення необхідно підтвердити уточнюючими довідками виданими на підставі первинних документів. Вказує, що дублікат трудової книжки містить належним чином здійснені записи щодо роботи Позивачки з 06.09.1982 по 11.05.1983, з 01.10.1987 по 12.07.1994, з 15.07.1994 по 03.09.1996, з 05.09.1996 по 30.05.1998, з 01.06.1998 по 20.12.2002. Вищенаведені записи трудової книжки про роботу позивача за вищевказані періоди, свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позову заперечував та вказував, що відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідній записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Страховий стаж особи позивачки становить 29 років 07 місяців 09 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 03.01.2003: з 06.09.1982 по 11.05.1983, з 01.10.1987 по 12.07.1994, з 15.07.1994 по 03.09.1996, з 05.09.1996 по 30.05.1998, з 01.06.1998 по 20.12.2002, оскільки періоди передують даті заповнення трудової книжки. За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 .
11.06.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Рішенням №262940022679 від 18.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
У рішенні про відмову в призначенні пенсії за віком від 16.06.2025 року № 262940022679 відповідач зазначив, що страховий стаж складає 29 років 7 місяців 9 днів. Результати розгляду документів, долучених до заяви: До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно дублікату трудової книжки від 03.01.2003 НОМЕР_2 з 06.09.1982 по 11.05.1983, з 01.10.1987 по 12.07.1994, з 15.07.1994 по 03.09.1996, з 05.09.1996 по 30.05.1998, з 01.06.1998 по 20.12.2002, оскільки періоди передують даті заповнення трудової книжки. З 01.01.2000 року стаж враховано за даними ОК-5. Документи, на підставі яких внесено записи до дублікату трудової книжки не надано.
Відповідно до записів у дублікаті трудової книжки НОМЕР_2 , вона містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача з 06.09.1982 по 11.05.1983, з 01.10.1987 по 12.07.1994, з 15.07.1994 по 03.09.1996, з 05.09.1996 по 30.05.1998, з 01.06.1998 по 20.12.2002.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 року.
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4).
Згідно умов призначення пенсії, визначених ч. 1 ст. 26 Закону України №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, передбаченого у цій частині статті.
Як встановлено судом, позивач, у межах спірних правовідносин звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 11.06.2025 року про призначення пенсії за віком по досягненню 60-річного віку відповідно до ст. 26 Закону України № 1058-ІV.
Отже, за наявності страхового стажу (з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року) не менше 32 років позивачка може набути право на призначення пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з рішенням відповідача №262940022679 від 18.06.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком за результатами розгляду заяви від 11.06.2025 року, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно дублікату трудової книжки від 03.01.2003 НОМЕР_2 з 06.09.1982 по 11.05.1983, з 01.10.1987 по 12.07.1994, з 15.07.1994 по 03.09.1996, з 05.09.1996 по 30.05.1998, з 01.06.1998 по 20.12.2002, оскільки періоди передують даті заповнення трудової книжки.
Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення», яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, - до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених законодавчих приписів випливає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - дублікат трудової книжки НОМЕР_2 , дата заповнення 03.01.2003 року.
У трудовій книжці (дублікат) НОМЕР_2 наявні такі записи, що стосуються трудового стажу, зокрема: з 06.09.1982 по 11.05.1983, з 01.10.1987 по 12.07.1994, з 15.07.1994 по 03.09.1996, з 05.09.1996 по 30.05.1998, з 01.06.1998 по 20.12.2002.
Як встановлено судом, трудова книжка НОМЕР_2 позивача є дублікатом оформленим 03.01.2003 року.
Наказом Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110) (далі - Інструкція №58).
Згідно п. 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 1.2 Інструкції №58, трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Правила заповнення трудової книжки закріплені у п. 2 цієї Інструкції, та відповідно до п. 2.1 Інструкції №58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Згідно п. 2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно п.п. 2.6, 2.7, 2.8, 2.9 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно п. 2.12 Інструкції №58, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Розділ 5 Інструкції №58 передбачає можливість та порядок видачі Дублікату трудової книжки, а саме:
5.1. Особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
5.2. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
5.3. Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
5.4. Не зазначаються у підсумованому загальному стажі роботи, а записуються окремим рядком із посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів, крім відомостей, що передбачені у пункті 2.18 цієї Інструкції, такі записи:
а) про час перебування у народному ополченні та партизанських загонах із зазначенням дати зарахування і дати звільнення із служби;
б) про роботу як члена артілі промислової кооперації.
5.5. Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т.інш.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї).
При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.
5.6. Дублікат трудової книжки також може бути виданий за новим місцем роботи у зв'язку з відсутністю доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом цивільного захисту України, або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник.
Дублікат видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, що надається в довільній формі.
У разі відновлення доступу до трудової книжки записи з дубліката про періоди роботи переносяться до трудової книжки. При цьому на першій сторінці дубліката робиться запис: "Дублікат анульовано", посвідчується печаткою роботодавця за останнім місцем роботи працівника та дублікат повертається його власнику.
Отже, Інструкція №58 передбачає можливість та порядок видачі дублікату трудової книжки, зокрема, у разі її втрати, непридатності, відсутністю доступу до трудової книжки, тощо.
Суд відхиляє посилання відповідача у спірному рішенні від 18.06.2025 року № 262940022679 на те, що періоди роботи згідно дублікату трудової книжки не зараховані, оскільки періоди роботи передують даті заповнення книжки.
Суд зазначає, що це має логічне пояснення, оскільки дублікат трудової книжки оформлений 03.01.2003 року, а записи стосуються періодів роботи позивача, набутих до цього, що відповідає вимогам Інструкції №58.
Дослідивши зміст та оформлення трудової книжки (дублікат) НОМЕР_2 , дата заповнення 03.01.2003 року, суд встановив, що записи у ній зроблено чітко, без будь-яких виправлень, у записах відсутні ознаки підчисток та підробок.
Отже, набутий позивачем трудовий стаж не повинен піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу.
Відповідно до ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається й на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Суд відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві, стосовно того, що позивач не скористався можливістю підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів або неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідно до положень Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.
Перш за все, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.
Тобто, порядок додаткового підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачем при прийнятті оскарженого рішення протиправно не зараховано позивачу до страхового стажу періоду роботи з 06.09.1982 по 11.05.1983, з 01.10.1987 по 12.07.1994, з 15.07.1994 по 03.09.1996, з 05.09.1996 по 30.05.1998, з 01.06.1998 по 20.12.2002, згідно записів трудової книжки (дублікат) НОМЕР_2 , дата заповнення 03.01.2003 року.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову у спосіб визначений позивачем.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позов судом задоволений повністю, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, як суб'єкта владних повноважень, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.06.2025 року № 262940022679 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - визнати протиправним та скасувати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010), повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.06.2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 03.01.2003 року: з 06.09.1982 по 11.05.1983 - 8 місяців 5 днів; з 01.10.1987 по 12.07.1994 - 6 років 9 місяців 11 днів; з 15.07.1994 по 03.09.1996 - 2 років 1 місяць 19 днів; з 05.09.1996 по 30.05.1998 - 1 рік 8 місяців 26 днів; з 01.06.1998 по 20.12.2002 - 4 роки 6 місяців 20 днів, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 27 січня 2026 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров