Справа № 366/3405/25
Провадження № 3/366/2017/25
Іменем УКРАЇНИ
11 листопада 2025 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, безробітного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 та ч.2 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №482334 від 13.10.2025: «13.10.2025 о 17:45 год. в с-щі Іванків вул. Захисників України (8-го Березня) водій ОСОБА_1 керував ТЗ HONDA н.з. б/н з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від освідування на встановлення ступеню наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в лікарняному закладі Іванківська ЦРЛ водій відмовився на службову відеокамеру, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП»
Протокол склав поліцейський ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, старший лейтенант поліції Петренко В.О.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 22.10.2025, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 11.11.2025.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №482357 від 13.10.2025: 13.10.2025 о 17:45 год. в с-щі Іванків вул. Захисників України (8-го Березня) водій ОСОБА_1 керував ТЗ HONDA н.з.б/н керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії та повторно протягом року порушив п. 2.1 А ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Протокол склав поліцейський ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, старший лейтенант поліції Петренко В.О.
Відповідно до протоколу авторозподілу судових справи між суддями від 22.10.2025, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 11.11.2025.
За вимогами ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Постановою судді Іванківського районного суду Київської області Корчкова А.А. від 11.11.2025, матеріали вказаних справ об'єднані в одне провадження, якому присвоєно єдиний унікальний номер справи № 366/3405/25, провадження № 3/366/2017/25.
ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що дійсно, керував мопедом не маючи права керування, про те, що порушує ПДР знав, але, оскільки являється особою з інвалідністю І групи, йому тяжко ходити, тому в магазин їздить мопедом. Також зауважив, що приймає знеболювальні ліки, а саме таблетки «метадон», які йому призначив лікар, проте таких ознак як зазначили поліцейські він не мав. Додав, що служив у Маріуполі у 2016, де отримав травму ноги, довго лікувався та має 2 контузії, тому і приймає такі ліки.
Суддею залучено до участі у судовому розгляді інспектора ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 старшого лейтенанта поліції Петренка В.О.
Інспектор ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Оскільки КУпАП не передбачає обов'язкової участі в судовому засіданні поліцейського, який склав протокол, суддя, вважає за можливе проведення судового засідання без його участі.
У судовому засіданні досліджені наступні докази:
- протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №482334 від 13.10.2025 та ЕПР1 №482357 від 13.10.2025, у яких викладено місце, час вчинення і суть адміністративних правопорушень, пункти ПДР, вимоги яких порушено, статті КУпАП, якими передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, від підпису та отримання другого примірника яких ОСОБА_1 відмовився;
- оптичні диски, на яких відображено ідентичний відеозапис «export-85unm» з інформацією про одну й ту саму подію, зокрема зафіксовано рух поліцейського автомобіля з увімкненим звуковим сигналом за транспортним засобом мопед, яким, як буде з'ясовано надалі, керував ОСОБА_1 , 1978 р.н., та який швидко заїхав у двір домоволодіння. Поліцейський заходить слідом за ним на подвір'я домогосподарства та говорить водієві, щоб не ховався, на що водій відповідає «буде суд по цьому мопеду». Поліцейський запитує, чи вживав за кермом, водій відповідає «та ну яке, дивися, можу даже дихнути». Надалі поліцейські встановлюють особу, водій при цьому говорить, що він лише «з'їздив у магазин і назад, а вживати буду, ось взяв». Поліцейський запитує, що у нього з очима, чи буде проходити медичний огляд у Іванківській ЦРЛ на стан вживання наркотичних речовин, на що ОСОБА_1 відповідає «які наркотичні… я день валявся» та від освідування відмовляється, зазначаючи «єслі вони 7 суток тримаються в крові…» на що поліцейський зазначає, що «більше тримаються наркотичні» та ще раз пропонує пройти огляд на стан вживання наркотичних засобів, на що водій відповідає відмовою та наголошує, що ось тільки буде суд. На що поліцейський повідомляє, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, від підпису та отримання другого примірника якого, водій також відмовився;
- копію постанови судді Іванківського районного суду від 20.02.2025 у справі № 366/319/25, провадження № 3/366/392/25 (набрала законної сили 04.03.2025), згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч.2 ст.130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 10 діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років без оплатного вилучення транспортного засобу;
- матеріали, які підтверджують правомірність долучення до протоколів про адміністративне правопорушення оптичних дисків із відеозаписами (рапорти поліцейських, доручення керівника ВП №1 Вишгородського РУП та листи про долучення доказів).
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи […] Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №482334 від 13.10.2025: «13.10.2025 о 17:45 год. в с-щі Іванків вул. Захисників України (8-го Березня) водій ОСОБА_1 керував ТЗ HONDA н.з.б/н з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від освідування на встановлення ступеню наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в лікарняному закладі Іванківська ЦРЛ водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.
При вирішенні питання, щодо наявності в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, суддя враховує наступне.
Відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Питання, пов'язані з проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103.
Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктами 2,3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Постанови Пленуму Верховного Суду України 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Частинами 1,2 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Пункт 1 частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону).
За змістом абзаців третього та п'ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов'язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до ст. 53 Закону № 3353-XII - юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених Постановою КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2001 року за № 1306, ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.5 ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису «export-85unm», судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1978 р.н. керував транспортним засобом мопедом та на питання поліцейського, що у нього з очима, чи буде проходити медичний огляд у Іванківській ЦРЛ на стан вживання наркотичних речовин, відповів «які наркотичні… я день валявся», при цьому, від освідування відмовляється, зазначаючи «єслі вони 7 суток тримаються в крові…» на що поліцейський зазначає, що «більше тримаються наркотичні» та ще раз пропонує пройти огляд на стан вживання наркотичних засобів, на що водій відповідає відмовою. Поліцейський повідомляє, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, від підпису та отримання другого примірника якого, водій також відмовився.
Таким чином, судом встановлено, що водій ОСОБА_1 , на пропозицію поліцейських, які вбачали у нього ознаки наркотичного сп'яніння та повідомили про це, всупереч п.2.5 ПДР пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, відмовився.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Відмова водія від проходження огляду у тому числі на стан наркотичного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ст.130 КУпАП.
Крім того, суд зазначає, що згідно з Постановою Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в пункті 27 роз'яснено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
З наведеного слідує, що само по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу, а отже знаходження за кермом транспортного засобу, яке є в стані руху особи в нетверезому стані є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Крім того, згідно з усталеною практикою, при розгляді справ про адміністративні правопорушення зазначених категорій, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №13-06.
Згідно з визначенням, яке міститься в примітці до ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до п. 1.10. Правил дорожнього руху:
водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;
транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Відповідно до п.2.13. ПДР транспортні засоби категорії А1 - це мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Законодавством розмежовані поняття «механічні транспортні засоби» та «транспортні засоби», і різниця між ними лише в наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна.
Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 278/3362/15-к від 01.03.2018.
На відеозаписі, долученому до матеріалів справи зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом (мопед), що ним також не заперечувалось у судовому засіданні. Таким чином, ОСОБА_1 , є суб'єктом адміністративного правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину.
Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що 20.02.2025 постановою Іванківського районного суду Київської області у справі №366/319/25 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч.5 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком 10 діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років без оплатного вилучення транспортного засобу;
Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому дії останнього правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Суддя, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, як повторне протягом року вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена поза розумним сумнівом.
Також судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №482357 від 13.10.2025 водій ОСОБА_1 13.10.2025 о 17:45 год. в с-щі Іванків вул. Захисників України (8-го Березня) керував ТЗ HONDA н.з. б/н керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії та повторно протягом року порушив п. 2.1 А ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
При вирішенні питання, щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, суддя враховує наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Частинами 2-4 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за:
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Так, пунктом п. 2.1 «а» ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
У відповідності до п.2.4а ПДР - на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням цих правил, а також пред'явити документи, зазначені у пункті 2.1.
Частиною 9 ст. 15 Закону № 3353-XII передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Положеннями абз. 1 частини 2 ст. 16 Закону № 3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом (мопед), підтверджено самим ОСОБА_1 у судовому засіданні та на дослідженому у судовому засіданні відеозаписі, крім того ОСОБА_1 повідомив суду, що не має права керування транспортним засобом відповідної категорії.
Факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджено постановою судді Іванківського районного суду від 20.02.2025 у справі № 366/319/25, провадження № 3/366/392/25 (набрала законної сили 04.03.2025), згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч.2 ст.130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 10 діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Жодних відомостей про скасування вказаної постанови до суду не надано.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП як повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами 2-4 ст. 126 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Отже, ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, мав знати обов'язки щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та наслідки відмови від його проходження, а також про необхідність мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Жодних заперечень щодо викладеної суті адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130 КУпАП та ч.5 ст.126 КУпАП ОСОБА_1 у протоколах про адміністративне правопорушення не зазначив, пояснень не надав.
Судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративне правопорушення та додатках до них - до суду не скеровував.
Крім того, судом враховано, що із переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що поліцейськими у відповідності до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 №1026, не зупинялася відеофіксація події, на відеозаписі зафіксовані всі обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згаданий відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних у нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Суд також звертає увагу на те, що адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Так, водій, який не має права керування транспортним засобом, є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Керування транспортним засобом у стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найтяжчим порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.
Крім того, Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема його рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, де зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 130 КУпАП, а його вину у тому, що він повторно протягом року відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, доведено повністю.
Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення судом не враховуються обставини, викладені ч. 2 ст. 33 КУпАП, оскільки стягнення накладається за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно зі статтею 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Так, санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Враховуючи викладене, повторність вчинення аналогічних правопорушень протягом року, небажання ОСОБА_1 ставати на шлях виправлення, суддя вважає за необхідне з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, за ч.5 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
При призначенні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20, де зазначено, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
При цьому, враховуючи те, що відсутні письмові докази належності транспортного засобу - мопеду HONDA н.з. б/н, саме ОСОБА_1 , суддя не застосовує санкцію ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді оплатного вилучення транспортного засобу.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч.5 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ч.9 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.
Пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи довічно, а тому, з огляду на вказані вище приписи Закону, звільняється від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 24, 27, 30, 36, 40-1, 126, 130, 245, 251, 252, 266, 268, 283-285, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, та, в силу ст.36 КУпАП, застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн. (сорок тисяч вісімсот грн., 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років без оплатного вилучення транспортного засобу
реквізити для оплати штрафу - отримувач: ГУК у Київ. обл./м. Київ/21081300, банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частини 1 статті 307, статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати, штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Текст постанови складено 12.01.2026.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ