Справа № 366/3330/25
Провадження №3/366/1981/25
Іменем УКРАЇНИ
11 листопада 2025 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 3 (м. Чорнобиль) Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 852127 від 09.10.2025: 09.10.2025 о 16:15 год. не маючи перепустку без дозволу на перебування в зоні відчуження ЧАЕС самовільно поселилася в с. Замошня, яке відноситься до Постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 «Про правовий режим території, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», чим порушив ч.3 розділу 4 наказу МНС № 1157 від 02.11.2011, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 46-1 КУпАП.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 16.10.2025, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 11.11.2025.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації з рекомендованим повідомленням про вручення, яке повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній».
Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (касаційне провадження № 61-185св23) - позначка на поштовому відправленні про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з такою причиною як «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду
Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_1 достовірно було відомо про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення та що справа буде розглядатись в Іванківському районному суді Київської області, що підтверджується її підписом у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також уся інформація щодо цього судового провадження міститься на офіційному сайті судової влади України.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Зокрема у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про стан судового провадження відносно себе ОСОБА_1 не цікавилась, із заявами та клопотаннями про відкладення розгляду не зверталась. При цьому, разом з матеріалами справи до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 09.10.2025 про розгляд справи без її участі, з рішення суду погоджується.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлена належним чином, проте у судове засідання не з'явилася, тобто добросовісно не виконала процесуальні обов'язки, суддя розцінює її неявку неповажною та вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 852127 від 09.10.2025, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, який підписано уповноваженою особою, що його склала та ОСОБА_1 та у графі письмові пояснення якої, зазначено: «проживаю у відселеному селі зони відчуження с. Замошня, так як немає де проживати»;
- карта-схема зони відчуження Чорнобильської АЕС, та на якій позначено орієнтовне місце, де було виявлено ОСОБА_1 працівниками поліції;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 09.10.2025, про обставини, за яких вона проживає у відселеному селі Замошня, так як їй немає де проживати та разом з іншими людьми займається відбудовою Храму;
- копія паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , за якою встановлено особу, що притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справах докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи… Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.46-1 КУпАП.
Статтею 46-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіаційного забруднення, що виражається у проникненні в цю зону без дозволу відповідних органів або самовільному поселенні у ній, або знищенні, пошкодженні чи перенесенні знаків радіаційного забруднення або огорожі зазначеної зони.
При цьому, положення цієї статті є бланкетними та відсилають до положень інших нормативно-правових актів, які більш детально передбачають вимоги законодавства, які ставляться в обвинувачення правопорушнику.
Порядок пропуску та перебування на території зони відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення регулюється постановою КМУ від 23.07.1991 року № 106а «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та наказом МНС від 02.11.2011 року № 1157 «Про затвердження порядку відвідування зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення». Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, який затверджений зазначеною вище постановою КМУ № 106а с.Замошня знаходиться в переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 8 розділу ІІ додатку 6 «Положення про в'їзд та виїзд громадян і транспортних засобів із зони відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення» постанови КМУ від 23.07.1991 року № 106а, перебування громадян в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення без перепусток і документів, що посвідчують особу, забороняється.
Відповідно до п.5 вказаного Положення, для забезпечення контрольно-пропускного режиму зона відчуження на території України обгороджена по периметру, а на в'їздах у зону безумовного (обов'язкового) відселення встановлені КПП. Пропуск в зону та із зони громадян, транспортних засобів і вантажів здійснюється через КПП. Дане Положення обов'язкове для виконання всіма громадянами, службовими особами, підприємствами, установами та організаціями. Його текст вивішується на КПП на видному місці і доводиться до відома громадян, що проходять (проїжджають) в зону (пункт 7).
У відповідності до п.2.1 розділу ІІ наказу МНС від 02.11.2011 року № 1157 «Про затвердження порядку відвідування зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення» організація відвідування зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення здійснюється Державним агентством України з управління зоною відчуження.
Відповідно до п. 4.2 розділу 4 вказаного наказу, перепустка за призначенням є документом, який надає право на пропуск і перебування на території зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення за визначеним маршрутом, що є частиною програми. Перепустка дійсна з моменту її отримання до закінчення зазначеного в ній часу перебування на території зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що 09.10.2025 о 16:15 год., не маючи перепустки та дозволу на перебування в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, ОСОБА_1 самовільно поселилася у с. Замошня, яке, відповідно до Постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», відноситься до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіаційного забруднення.
У матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 на момент виявлення працівниками поліції, мала спеціальний дозвіл чи перепустку для законного перебування у зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП, а саме порушення вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіаційного забруднення, що виразилось у самовільному проникненні в цю зону без дозволу відповідних органів.
Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Водночас, положення ст. 22 КУпАП вказують, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Як зазначено у Постанові Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 по справі К/800/17615/16: «По суті правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння, виходячи із засад гуманності, хоча це діяння як під час вчинення, так і під час звільнення від відповідальності залишається правопорушенням. У законодавстві не закріплено визначення малозначного правопорушення та відсутні вказівки на його ознаки. У кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи, зокрема, з того, що його наслідки не становлять великої суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб. … для встановлення ступеня суспільної небезпечності необхідно проаналізувати всі сторони допущеного порушення, оцінити обставини вчинення порушення, мету, мотив і спосіб, а також наявність умов, що дають змогу досягти виховних і превентивних цілей».
З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке не містить великої суспільної небезпеки та не завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам, не спричинено значної шкоди суспільним інтересам, а дії ОСОБА_1 які підпадають під ознаки адміністративного правопорушення за ст.46-1 КУпАП за обставин, які відображені у матеріалах справи, не є такими, що вимагають для виховання останнього накладати на нього адміністративне стягнення, суд вважає за можливе обмежитись відносно ОСОБА_1 усним зауваженням, тим більше, що обмежень щодо застосування ст.22 КУпАП до правопорушень за ст.46-1 КУпАП, примітка до ст.22 КУпАП - не містить.
Разом з цим суддя враховує, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась (матеріали справи не містять відомостей про те, що вона раніше притягалась до адміністративної відповідальності, а обов'язок щодо збирання таких відомостей у відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення).
Частиною другою ст.284 КУпАП передбачено, що у разі оголошення особі, що притягається до адміністративної відповідальності усного зауваження, виноситься постанова про закриття справи.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягується лише в разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому у даному випадку стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 7-9, 22, 23, 46-1, 245, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий 22.05.1996 Новоград-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області) визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП, та в силу положень ст. 22 КУпАП, звільнити її від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Провадження по справі закрити.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Текст постанови складено 12.01.2026.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ