26 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/13178/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І. Д.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлкарт Сервіс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025
(головуючий - Тарасенко К. В., судді: Кравчук Г. А., Тищенко А. І.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлкарт Сервіс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про заборону вчиняти дії та зобов'язання внести зміни до бази даних.
1. У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейлкарт Сервіс" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця, відповідач) про заборону останньому вчиняти будь-які дії щодо заборони допуску вагонів, визначених у додатку № 1, для курсування на шляхах загального користування залізницями України у вантажному стані відповідно до дат, установлених у додатку № 1, у зв'язку із закінченням граничного строку (терміну) їх експлуатації. Просило також зобов'язати Залізницю внести до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів зміни у частині дати граничного строку (терміну) експлуатації вагонів відповідно до інформації про строк служби, вказаної у технічних рішеннях стосовно вагонів, перелік яких визначений у позовній заяві.
2. На обґрунтування позовних вимог стверджує, що Залізниця, посилаючись на Порядок проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 (далі - Наказ № 647), фактично змінила (зменшила) граничний термін експлуатації вагонів, визначений технічними рішеннями, складеними спеціалізованими організаціями, згідно з якими їх строк експлуатації продовжений.
3. 12.01.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки згідно з технічних рішень строк служби вагонів позивача продовжено, відповідач не мав правових підстав для зміни строку використання зазначених вище вагонів зі встановленням такого строку на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647, а відтак вимога позивача про зобов'язання внести до автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів у відповідності до інформації про строк служби, вказаної у технічних рішеннях щодо спірних вагонів підлягає задоволенню. Суд також дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність порушеного права в частині заборони курсування вагонів у навантаженому стані після закінчення граничного строку (терміну) їх експлуатації, за виключенням вагона № 95148375, а тому наведена позовна вимога підлягає частковому задоволенню щодо одного вагона № 95148375.
5. 12.11.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
6. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, не погодилася з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення суду. Натомість з огляду на встановлені обставини у їх сукупності та враховуючи висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 12.09.2024 у справі № 910/3992/23, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
7. 29.12.2025 Товариство подало до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу (у зв'язку з відпусткою головуючої судді передана на розгляд колегії суддів 12.01.2026). Скаржник просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати й залишити рішення суду першої інстанції в силі.
8. У касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
9. Верховний Суд залишає клопотання без розгляду, оскільки строк на касаційне оскарження не пропущений. Касаційна скарга подана 29.12.2025 протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (09.12.2025), що передбачено абзацом 2 частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
10. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги, установив, що скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 2 частини четвертої статті 290 ГПК України, який визначає, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
11. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
12. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
13. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
14. Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
15. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац другий частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір").
16. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
17. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.
18. Відповідно до вимог касаційної скарги, заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 8 588,80 грн, який розраховано таким чином: (2 684,00 грн х 2 (вимоги немайнового характеру) х 200 % х 0,8).
19. До касаційної скарги скаржник не додав документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків у частині сплати судового збору.
20. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
21. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлкарт Сервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 у справі № 910/13178/23 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, надавши суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8 588,80 грн.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова