ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2026Справа № 910/14542/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» (03127, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 120, корпус 1, ідентифікаційний код 36643851)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 6, літ. А, офіс 9, ідентифікаційний код 00376403)
про стягнення946 967, 78 грн.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» про стягнення 946 967, 78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 14/07-2025П від 14.07.2025 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг у сумі 799 999, 85 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 3 267, 17 грн, штраф у розмірі 110 599, 99 грн та пеню у розмірі 33 100, 77 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14542/25, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» 26.11.2025 о 17:14 год., що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.
14.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» (надалі - покупець, відповідач), укладено договір поставки № 14/07-2025П (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався здійснити поставку товару, визначеного у розділі 2 договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.1. договору товаром за даним договором є рибна продукція, а саме рибні консерви Тунець бланшований в олії, вагою 240 грам за банку, у кількості 39 500 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот) банок, за ціною 40,00 (сорок гривень 00 копійок) за банку з ПДВ включно.
У п. 2.2. договору сторонами узгоджено, що покупцеві відомі будь-які особливості цього товару, його якісні характеристики, строк придатності. Покупець підтверджує, що товар відповідає встановленим Державним стандартам та супроводжується документами, що підтверджують безпечність та якість харчових продуктів. Товар затарений та упакований постачальником таким чином, що виключає псування або знищення його на період від передачі до прийняття товару покупцем, маркування товару містить інформацію щодо харчових продуктів: назву харчового продукту, термін та умови зберігання, найменування та місцезнаходження виробника (імпортера), маса нетто продукту, енергетична цінність (калорійність), дату виробництва.
Сторони домовилися, що після підписання даного договору покупцем, постачальник жодних претензій стосовно кількості та якості даної партії товару, в тому числі і стосовно прихованих недоліків товару не приймає та такі претензії задоволенню не підлягають (п. 2.3. договору).
За умовами п. 3.1. договору поставка товару здійснюється на підставі видаткових накладних, в яких вказується кількість товару, вид товару, ціна одиниці товару та загальна вартість товару. Перед підписанням даного договору постачальник повідомив покупця про наявність товару на складі та про готовність товару до відвантаження, а покупець зобов'язується вивезти товар зі складу постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору.
Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW склад: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 3.3. договору перехід права власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару відбувається в момент його передачі покупцю, що підтверджується підписом вповноваженої особи покупця у відповідних документах (видатковій накладній, товарно-транспортній накладній), оформлених належним чином.
У розділі 4 договору сторонами погоджено порядок розрахунків, зокрема:
4.1. загальна вартість товару, що поставляється за цим договором, складає 1 580 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ.
4.2. покупець оплачує вартість товару, зазначену в п. 4.1. даного договору, у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в строк не пізніше 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту підписання даного договору. Сторони допускають проведення розрахунків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Цей договір відповідно до п. 9.1. вступає в силу з дати його підписання представниками сторін і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
За доводами позивача, на виконання умов договору, постачальник 17.07.2025 здійснив поставку товару покупцю на загальну суму 1 579 999,85 грн, що підтверджується видатковою накладною №0115 від 17.07.2025 та відповідною товарно-транспортною накладною.
Вказаний товар, як вказує позивач, був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень щодо якості, кількості чи асортименту, що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача на всіх первинних документах. Однак, в порушення п. 4.2. договору, відповідачем лише частково оплачено товар у сумі 780 000,00 грн, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворився борг у сумі 799 999,85 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 3 267, 17 грн, штраф у розмірі 110 599, 99 грн та пеню у розмірі 33 100, 77 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідач товар на загальну суму 1 579 999,85 грн, що підтверджується видатковою накладною № 10115 від 17.07.2025, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками, а також товарно-транспортною накладною від 17.07.2025.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що покупець оплачує вартість товару, зазначену в п. 4.1. даного договору, у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в строк не пізніше 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту підписання даного договору. Сторони допускають проведення розрахунків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Отже, з пункту 4.2. договору, строк оплати товару становив до 12.10.2025 включно.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання зі своєчасної оплати отриманої продукції за договором поставки належним чином не здійснив, допустивши прострочення оплати.
Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що сторонами 21.10.2025 укладено угоду про зарахування зустрічних однорічних вимог на суму 500 000,00 грн, за якою згідно з п. 4. «грошові зобов'язання ТОВ «Буський консервний завод» перед ТОВ «Рибпродукт 97» за Договором поставки І4/07-2025П від « 14» липня 2025 року в сумі 1 579 999,85 грн припиняються в сумі 500 000,00 грн. із залишком невиконаних грошових зобов'язань в сумі 1 079 999,85 грн. (Один мільйон сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 85 колійок).
Крім цього, протягом 28.10.2025-14.11.2025 відповідачем здійснено платежі на загальну суму 280 000,00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.
Отже, з вищевказаних доказів вбачається, що позивачем були виконані зобов'язання за договором щодо поставки товару, який в свою чергу був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень та частково оплачений у сумі 780 000,00 грн у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 799 999,85 грн (1 579 999,85 грн - 780 000,00 грн).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 799 999,85 грн.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати штрафу та пені.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Пунктом 6.2. сторони погодили, що в разі прострочення покупцем строку оплати ціни поставленого товару, зазначеного в п. 4.2. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного в строк грошового зобов'язання, за кожен день прострочення оплати. У випадку, коли прострочення становить 7 (сім) календарних днів або більше, покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 7% (сім відсотків) від суми заборгованості. Зазначені в даному пункті штраф і пеня мають бути сплачені покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідного повідомлення постачальника про сплату штрафу/пені.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 33 100,77 грн та штраф у розмірі 110 599,99 грн, на підставі пункту 6.2. договору.
Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 3 267,17 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд дійшов висновку про його часткову обґрунтованість, оскільки позивачем не було враховано, що день сплати за товар не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені та 3 % річних.
Зокрема, за розрахунком суду, який здійснено за допомогою системи ЛІГА Закон до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 32 375,88 грн та 3 % річних у розмірі 3 133,16 грн. В іншій частині цих позовних вимог слід відмовити.
В той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимога про стягнення штрафу у розмірі 110 599,99 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов'язку щодо сплати заборгованості, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 6, літ. А, офіс 9; ідентифікаційний код 00376403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» (03127, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 120, корпус 1; ідентифікаційний код 36643851) суму основного боргу у розмірі 799 999 грн 85 коп., штраф у розмірі 110 599 грн 99 коп., пеню у розмірі 32 375 грн 88 коп., 3 % річних у розмірі 3 133 грн 16 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 191 грн 63 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 27.01.2026
Суддя Л.Г. Пукшин