пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 січня 2026 року Справа № 903/900/25
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представників сторін:
від позивача: Філюк С.В.
від відповідача: Мірчук В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/900/25 за позовом Цуманської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 23362,36 грн,
09.09.2025 представник Цуманської селищної ради сформував в системі "Електронний суд" позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут", в якій просить суд:
1.Визнати недійсними додаткові угоди (№ 4 від 25.03.2021р. та № 8 від 23.10.2021 до договору № 23-21/147 від 30.12.2020, що укладений за результатами закупівлі № UA-2020-11-30-009020-b.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на користь Цуманської селищної ради грошові кошти у сумі 23362,36 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач доводить, що додаткові угоди №4 від 25.03.2021 та № 8 від 23.10.2021 укладені всупереч вимогам чинного законодавства, що призвело до сплати грошових коштів за товар Відповідачу у надмірній сумі.
Ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач ухвалу суду отримав 17.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, строк для подачі відзиву до 02.10.2025.
30.09.2025 представник відповідача сформував в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідь на відзив на адресу суду н надходила.
13.10.2025 представник відповідача сформував в системі "Електронний суд" клопотання, в якому просить суд зупинити провадження у справі №903/900/25 за позовом Цуманської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 23 362,36 гривень до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
Ухвалою суду від 14.10.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про зупинення провадження у справі №903/900/25 за позовом Цуманської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про стягнення визнання додаткових угод недійсними та стягнення 23362,36 грн, задоволено. Зупинено провадження у справі №903/900/25 за позовом Цуманської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про стягнення визнання додаткових угод недійсними та стягнення 23362,36 грн, до закінчення перегляду в Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення. Зобов'язано сторін повідомити Господарський суд Волинської області про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
17.12.2025 представник Цуманської селищної ради сформував в системі "Електронний суд" клопотання, в якому просить суд поновити провадження у справі, оскільки Великою Палатою Верховного Суду розглянуто справу №920/19/24.
Ухвалою суду від 22.12.2025 клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі, задоволено та поновлено провадження у справі №903/900/25. Розгляд підготовчого засідання призначено на 20 січня 2026 року.
Протокольною ухвалою від 20.01.2026 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні закрито та призначено розгляд справи по суті на 27.01.2026.
В судовому засіданні 27.01.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача просив в задоволені позову відмовити повністю.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2020 між Цуманською селищною радою (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (Відповідач) за результатами закупівлі № UA- 2020-11-30-009020-b було укладено договір № 23-21/147 від 30.12.2020р. про закупівлю електричної енергії.
Відповідно до пункту 1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою ПРРЕЕ від 14.03.2018 №312.
За умовами п.2.1 договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Найменування товару: ДК 021:2015 09310000-5 «Електрична енергія» (електрична енергія). Кількість поставки: 395 704 кВт/год. Строк поставки товару: до 31.12.2021 року. Сума цього Договору становить 765 810,70 (сімсот шістдесят п'ять тисяч вісімсот десять грн 70 коп) в т.ч. ПДВ - 127 635,12 грн.
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією Постачальника, що є невід'ємним додатком Договору.
Згідно з пунктом 5.5 договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.
Відповідно до п.13.1. Договору, цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав Спозивач (до 31.12.2021), та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.
Пунктом 13.2. Договору передбачено, що Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.
Згідно п.п 2, 7, 8 п. 13.8. Договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.
Згідно Додатку 2 до Договору №23-21/147 «Комерційна пропозиція» сторонами встановлено, що ціна на електричну енергію на дату укладання договору становить 1,93531 за 1 кВт*год (з ПДВ). До структури ціни включено ціну електричної енергії як товару у розмірі 1,30000 за 1 кВт * год без ПДВ (нерегульована частина тарифу), регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,31276 грн за 1 кВт * год без ПДВ та сума ПДВ - 0,32255 грн за 1 кВт * год.
Відповідно до Додаткової угоди від 11.02.2021 №1 до Договору №23-21/147, у зв'язку зі зміною регульованих цін (тарифів) та відповідно до Постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2353 установили, що з 01.01.2021 року ціна електричної енергії за Договором №23- 21/147 становить 1,912716 грн з ПДВ за 1кВт*год., в т.ч. нерегульована частина ціни - 1,3000 грн, без ПДВ, регульований тариф - 0,29393 грн без ПДВ.
Протягом 2021 року між сторонами було укладено 5 додаткових угод до договору №23-21/147 від 30.12.2020 про збільшення ціни закупівлі через збільшення ціни на електричну енергію як товару на ринку електричної енергії (нерегульована частина ціни), а саме: № 4 від 25.03.2021, № 5 від 17.05.2021, № 6 від 19.07.2021, № 7 від 06.09.2021, № 8 від 23.10.2021.
За додатковою угодою від 25.03.2021 №4 з 01.03.2021 ціна електричної енергії становить 2,06856 грн з ПДВ за 1 кВт*год. (нерегульована частина ціни - 1,42987 грн, без ПДВ, регульований тариф - 0,29393 грн без ПДВ). Підставою для укладення додаткової угоди №4 від 25.03.2021 вказано лист ТОВ «Волиньелектрозбут», а також інформація з сайту Оператора ринку. Відповідно до даного листа, коливання ціни в бік збільшення на ринку «на добу наперед» у лютому 2021 з січнем 2021 становить 10,58%.
Згідно листа ТОВ «Волиньелектрозбут» використано ціну електричної енергії на ринку «на добу наперед» як орієнтир. Середньозважена ціна в грудні 2020 в зоні ОЕС на РДН - 1541,52 грн/МВт*год, в лютому - 1 632,56 грн/МВт*год, відсоток коливання - 5,90585. Отже, нерегульована частина ціни повинна зрости на 5,90585% і становити 1,37677 грн за 1 кВт*год, а ціна електричної енергії у березні - квітні повинна становити 2,00484 грн за 1 кВт*год з ПДВ ((1,37677+0,29393)+ ПДВ)
За додатковою угодою від 17.05.2021 №5 з 01.05.2021 ціна електричної енергії становить 2,145771 грн з ПДВ за 1 кВт*год. (нерегульована частина ціни - 1,494214 грн, без ПДВ, регульований тариф - 0,29393 грн без ПДВ). Зростання ціни електричної енергії на РДН в травні 2021 року підтверджується даними сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ».
За додатковою угодою від 19.07.2021 №6 з 01.07.2021 ціна електричної енергії становить 2,324899 грн з ПДВ за 1 кВт*год. (нерегульована частина ціни - 1,643486 грн, без ПДВ, регульований тариф - 0,29393 грн без ПДВ). Зростання ціни електричної енергії на РДН в липні 2021 року підтверджується даними сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ».
За додатковою угодою від 06.09.2021 №7 з 01.09.2021 ціна електричної енергії становить 2,52192 грн з ПДВ за 1 кВт*год. (нерегульована частина ціни - 1,807670 грн, без ПДВ, регульований тариф - 0,29393 грн без ПДВ). Зростання ціни електричної енергії на РДН у вересня 2021 року підтверджується даними сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ».
За додатковою угодою від 23.10.2021 №8 з 01.10.2021 ціна електричної енергії становить 2,738623 грн з ПДВ за 1 кВт*год. (нерегульована частина ціни - 1,988256 грн, без ПДВ, регульований тариф - 0,29393 грн без ПДВ) та зросла на 0,216703 грн з ПДВ через збільшення нерегульованої частини ціни з 1,807670 до 1,988256 грн без ПДВ (на 9,99%).
Зміна ціни згідно додаткової угоди №8 від 23.10.2021 ініційоване листом ТОВ «Волиньелектрозбут» від 05.10.2021 №01/8-3083. До даного листа надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 11.10.2021 №2515/21, згідно з якою за завданням ТОВ «Волиньелектрозбут» проведено дослідження рівня середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РНД) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України, які склалися за вересень (01.09.-30.09)2021 року та за 1 декаду (01.10.-10.10.) жовтня 2021 року, та їх порівняння за вказаний період.
Підставами для укладення додаткових угод, якими внесено зміни до істотних умов договору № 23-21/147 від 30.12.2020, зазначено вимоги ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі-Закон).
Упродовж березня-жовтня 2021 року ТОВ "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" поставлено згідно актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії Цуманській селищній раді 231814кВт/ год електричної енергії.
Всього Цуманською селищною радою оплачено за спожиту електричну енергію за період з березня по жовтень 2021 року 528686,29грн згідно платіжних доручень.
Позивач доводить, що додаткові угоди, якими внесено зміни до істотних умов основного договору, укладені з порушенням вимог Закону та підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається згідно з нормами Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК).
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).
За приписами ст. ст. 669, 670 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.
Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін. Усі зміни до Договору оформлюються письмово та підписуються повноважними особами сторін.
Підписання додаткових угод про безпідставне збільшення ціни товару та зменшення обсягів поставки призводить до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Адже цінові пропозиції переможця і інших учасників торгів відрізнялися між собою несуттєво.
Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" порядку внесення змін до договору, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.
Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 по справі № 927/491/19.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
При укладенні додаткових угод сторонами договору жодним чином не обґрунтовано та об'єктивно не підтверджено коливання ціни товару на ринку кожного разу, у зв'язку з чим ними не дотримано вимоги п.7 ч. 5 ст. 41 та п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та безпідставно змінено істотні умови договору.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 915/346/18 та від 23.01.2020 року у справі №907/788/18, від 21.03.2019 року у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 року у справі № 913/308/18, від 12.02.2020 року № 913/166/19, від 13.10.2020 року № 912/1580/18, від 05.11.2020 року № 912/421/19, від 02.12.2020 року № 913/368/19.
Застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" можливе виключно за умови належного підтвердження факту коливання ціни відповідного товару на ринку. Саме коливання ціни є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у сторін права на зміну ціни за одиницю товару. За відсутності такого коливання будь-яке коригування ціни, у тому числі в межах 10 %, є неправомірним.
Окрім цього, суд враховує правові висновки щодо застосування норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", які викладено у п.п. 88-90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зокрема:
88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).
Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі 927/491/19 вказав, що сторонам договору про закупівлю слід передбачати в тексті договору формулу та порядок перерахунку ціни (так зване "цінове застереження"), які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару та хто має видати такі підтвердні документи.
Відповідно до умов Договору №23-21/147 від 30.12.2020 Сторонами вказані вимоги не передбачено, натомість щоразу при укладенні додаткових угод, незважаючи на рівень коливання ціни на ринку збільшували ціну за товар, що не відповідає принципу максимальної економії бюджетних коштів та є порушенням вимог п. 4 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
У відповідності до приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Разом з тим, ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії, ефективності та пропорційності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.
Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, однак у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Вказаний висновок також випливає з аналізу п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", так як наведена норма обмежує одноразове збільшення ціни 10 відсотками.
Аналогічна правова позиція з питання регулювання подібних правовідносин викладена у постановах Верховного суду, зокрема, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 07.09.2022 №927/1058/21.
В аналогічних ситуаціях Верховний Суд констатував, що така поведінка сторін призводить до повного нівелювання результатів проведеної закупівлі. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Ця позиція Верховного Суду також констатована у постанові №903/383/22 від 16.02.2023.
Крім того, законодавець у вказаній вище нормі (п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі") встановив не лише відсоткове обмеження зміни ціни товару (до 10%), але й вимогу про пропорційне збільшення його вартості. Учасники правовідносин повинні діяти чесно і добросовісно, а таке правило насамперед спрямовано на запобігання ситуаціям, коли навіть при незначному зростанні цін на ринку продавець (постачальник) матиме право ініціювати перед замовником питання з приводу підвищення вартості товару на максимально можливий відсоток.
Аналізуючи питання нікчемності договору з'ясовано, що статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, судом встановлено, що з огляду на недотримання вимог ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", враховуючи відсутність підстав для внесення змін до договору та укладання додаткових угод №4 від 25.03.2021 та №8 від 23.10.2021 до Договору № 23-21/147 від 30.12.2020, вказані угоди є недійсними.
Оскільки, вищевказані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то розрахунок за товар (електрична енергія) повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі.
Згідно актів приймання-передачі електричної енергії ,позивачем поставлено відповідачу 231814кВт/ год електричної енергії за цінами вказаними у додаткових угодах, а саме:
- за додатковою угодою від 25.03.2021 №4 з 01.03.2021 ціна електричної енергії становить 2,06856 грн з ПДВ за 1 кВт*год (нерегульована частина ціни - 1,42987 грн, без ПДВ, регульований тариф - 0,29393 грн без ПДВ);
- за додатковою угодою від 17.05.2021 №5 з 01.05.2021 ціна електричної енергії становить 2,145771 грн з ПДВ за 1 кВт*год. (нерегульована частина ціни - 1,494214 грн, без ПДВ, регульований тариф - 0,29393 грн без ПДВ);
- за додатковою угодою від 19.07.2021 №6 з 01.07.2021 ціна електричної енергії становить 2,324899 грн з ПДВ за 1 кВт*год. (нерегульована частина ціни - 1,643486 грн, без ПДВ, регульований тариф - 0,29393 грн без ПДВ);
- за додатковою угодою від 06.09.2021 №7 з 01.09.2021 ціна електричної енергії становить 2,52192 грн з ПДВ за 1 кВт*год. (нерегульована частина ціни - 1,807670 грн, без ПДВ, регульований тариф - 0,29393 грн без ПДВ);
Ціни, встановлені додатковими угодами №5, №6 та №7 визначені враховуючи ціну встановлену додатковою угодою № 4 від 25.03.2021, яка завищена на 0,06372 гривень. Таким чином, встановлені додатковими угодами №5 (з 01.05.2021), №6 (з 01.07.2021) та №7 (з 01.09.2021) ціни також завищені на 0,06372 грн.
За додатковою угодою від 23.10.2021 №8 з 01.10.2021 ціна електричної енергії становить 2,738623 грн з ПДВ за 1 кВт*год. (нерегульована частина ціни - 1,988256 грн, без ПДВ, регульований тариф - 0,29393 грн без ПДВ) та зросла на 0,216703 грн з ПДВ через збільшення нерегульованої частини ціни з 1,807670 до 1,988256 грн без ПДВ (на 9,99%).
Отже, внаслідок укладення вказаних вище додаткових угод (№4 від 25.03.2021р. та №8 від 23.10.2021р.) селищна рада сплатила за електричну енергію надмірну суму коштів у розмірі, що складає 23 362,36 грн та підтверджується платіжними дорученнями.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Отже, за результатами виконання вказаного правочину ТОВ "Волиньелектрозбут" на підставі укладених додаткових угод до Договору, якими збільшено договірну ціну, безпідставно отримало бюджетних коштів в сумі 23 362,36 грн.
Таким чином, грошові кошти в сумі 23 362,36 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "Волиньелектрозбут", підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Щодо доводів та заперечень ТОВ «Волиньелектрозбут», викладених у відзиві на позовну заяву, судом враховано наступне.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару. Під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ч. 5 ст. 41 Закону дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.
Подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18. Виключно ж лише саме коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару (Постанова Верховного Суду від 16.02.2023 по справі № 903/366/22).
Додаткові угоди між сторонами укладено на підставі цінових довідок Харківської торгово-промислової палати та роздруківок з сайту ДП «Оператор ринку», які не встановлюють наявності факту коливання ціни на електроенергію. Вказані вище довідки та роздруківки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в них відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення Договору та додаткових угод, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов, передбачених Договором, на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Зазначені листи за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру та фактично дублюють дані із сайту ДП «Оператор ринку», в яких не міститься точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.
Крім цього, при ініціюванні питання щодо укладення додаткових угод №4 від 25.03.2021 та №8 від 23.10.2021 відповідач не підтвердив та не обґрунтував Замовнику, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій під час участі в тендері, і не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.
Поряд з цим, у листах-пропозиціях ТОВ «Волиньелектрозбут» лише констатовано факт стрімкого зростання ціни на електроенергію, при цьому жодним чином не проаналізовано та не наведено дані роботи «ринку на добу наперед» та «внутрішньодобового ринку» станом на дату укладення первісного договору та кожної з додаткових угод.
Надані ТОВ «Волиньелектрозбут» документи (інформація ДП «Оператор ринку» та цінові довідки торгово-промислової палати) за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, а тому не можуть слугувати належним доказом факту коливання ціни на електричну енергію, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в них відсутній аналіз вартості ціни станом на дату укладення Договору та кожної з додаткових угод чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку у звітному періоді, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідач, будучи обізнаним про ціни на предмет закупівлі, які склалися на ринку на момент підписання договору, гарантував його постачання Цуманській селищній раді за цінами згідно з Договором.
Таким чином, твердження відповідача не спростовують того, що загальне збільшення ціни не повинно перевищувати 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору про постачання електричної енергії споживачу за результатами проведеної процедури закупівлі.
Посилання Відповідача на те, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню нова редакція Закону України «Про публічні закупівлі», саме по собі не спростовує доводів Позивача, оскільки пункт 2 частини 5 статті 41 цього Закону, так само як і попередня редакція, передбачає можливість зміни ціни договору виключно у разі доведеного та пропорційного коливання ціни товару на ринку, з дотриманням принципів економії та ефективного використання бюджетних коштів. Нова редакція Закону не надає постачальнику права довільно визначати період для порівняння ринкових цін з метою досягнення максимально можливого підвищення.
Щодо висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
Щодо необхідності відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду через зміну редакції Закону (із внесенням змін Законом № 1530-IX). Як зазначено у постанові ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (п. 136, 197), оновлена редакція пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII стосувалася лише запровадження альтернативного моменту відліку 90-денного строку для зміни ціни, проте жодним чином не скасувала імперативне обмеження щодо сукупного збільшення ціни не більше ніж на 10% від початкової вартості. Порогове значення у 10% залишилося незмінним і є граничним лімітом для всього строку дії договору, незалежно від редакції Закону (№ 114-ІХ чи № 1530-ІХ).
Щодо розбіжності позицій Мінекономіки та Верховного Суду. Велика Палата у згаданій постанові (п. 182-187) чітко роз'яснила, що листи Міністерства економіки мають лише інформаційний характер, а правова визначеність забезпечується саме судовою практикою Верховного Суду, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень. ВП ВС прямо вказала, що тлумачення норми, яке дозволяло б «каскадне» підвищення ціни щоразу на 10% (понад загальний ліміт), суперечить меті Закону, оскільки призводить до спотворення результатів тендеру та неефективного використання бюджетних коштів.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 остаточно відмовилася відступати від своїх попередніх висновків, правова позиція щодо заборони збільшення ціни понад 10% сукупно є сталою, обов'язковою та підлягає застосуванню до даного спору.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на останнього.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними додаткові угоди № 4 від 25.03.2021 та № 8 від 23.10.2021 до договору № 23-21/147 від 30.12.2020, що укладений за результатами закупівлі № UA-2020-11-30-009020-b.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (вулиця Яремчука Назарія,11-А, місто Луцьк, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Цуманської селищної ради (вулиця Грушевського,2, селище Цумань, Волинська область, 45233, код ЄДРПОУ 04333885) грошові кошти у сумі 23362,36 грн (двадцять три тисячі триста шістдесят дві гривні 36 коп), а також 7267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 27.01.2026.
Суддя І. О. Гарбар