27.01.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5391/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2025 (суддя Рудь І.А.)
у справі № 904/5391/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"
до Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління
про стягнення заборгованості у сумі 111 038 грн. 41 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління заборгованість у сумі 111 038 грн. 41 коп., з яких: 99 637 грн. 72 коп. - заборгованість за спожиту електричну енергію за період жовтень-грудень 2023 року, 2 804 грн. 86 коп. - 3% річних, 8 595 грн. 83 коп. - інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" 99 637 грн. 72 коп. основного боргу, 2 804 грн. 86 коп. 3% річних, 8 595 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 2 422 грн. 40 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Дніпровським квартирно-експлуатаційним управлінням подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2025 у справі №904/5391/24 та прийняти нове, про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначав, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини справи та безпідставно відхилив заперечення відповідача під час розгляду справи та дійшов хибного висновку про стягнення з нього спірної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних чим ухвалив незаконне рішення. Скаржник, посилаючись на п. 4.5 спірного договору вказує на те, що останнім рахунки на оплату наданих послуг не отримувались, у зв'язку з чим у нього не виник обов'язок зі сплати вартості вказаної електричної енергії. З урахуванням викладеного, скаржник вважає, що і нарахування інфляційних втрат та 3% річних на вказану заборгованість є передчасними та протиправними.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025 апеляційну скаргу Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2025 у справі № 904/5391/24 залишено без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Апелянтом були усунені недоліки апеляційної скарги.
Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомлення (викликом) учасників справи.
Враховуючи, що спір у справі № 904/5391/24 з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та є малозначним, з огляду на відсутність виняткових обставин справи для призначення судового засідання, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 було відкрито апеляційне провадження у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, за апеляційною скаргою Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2025 у справі № 904/5391/24
10.06.2025 до апеляційного суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначив, що відповідно до умов спірного договору, направлення рахунків споживачеві шляхом використання послуг поштового зв'язку не передбачено та не являється обов'язковою умовою для здійснення оплати за спожиту електричну енергію. Саме на споживача покладено обов'язок щодо самостійного формування розрахункових документів (рахунків, актів приймання-передачі) в сервісі “Особистий кабінет» для здійснення оплат. Споживач не відмовляється від того факту, що ним була спожита електрична енергія в обсягах відповідно до наданої інформації оператором системи розподілу. Відповідач не здійснив повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за спірний період, та допустив порушення строків оплати. Внаслідок чого, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та умов Договору, позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати за весь час прострочення. Й просить у задоволенні апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2025 р. у справі № 904/5391/24 відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (постачальник) та Дніпровським квартирно-експлуатаційним управлінням (споживач) укладений договір про постачання (закупівлю) електричної енергії № 62180/2023 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Договір укладений за особовим рахунком № 521000062180 на умовах комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ “Дніпровські енергетичні послуги» “Особлива-Ф» (далі - комерційна пропозиція).
Пунктом 2.1. договору передбачений строк (термін) поставки товару: 01.01.2023 - 18.02.2023.
Пунктом 2.2. договору визначене місце постачання товару: м. П'ятихатки, вул. Клименко, буд. 2б.
Пунктом 12.1. договору та пунктом 10.1 комерційної пропозиції передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 18.02.2023, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Додатковою угодою від 18.05.2023 строк дії договору був продовжений до 17.08.2023 включно.
Пунктом 4.3. договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є 1календарний місяць.
Оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений в комерційній пропозиції, прийнятій споживачем (п. 4.5. договору).
Згідно з п. 4.2. комерційної пропозиції оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до п. 5.1. комерційної пропозиції споживач самостійного формує розрахункові документи (рахунок, акт-приймання передавання) в сервісі “Особовий кабінет» не пізніше 5 днів після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках, виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі “Особистий кабінет». Розрахункові документи можуть бути роздруковані постачальником та отримані споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.
У раз не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію у встановлені цією комерційною пропозицією строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
За умовами п. 6.1. комерційної пропозиції послуги з передачі та розподілу електричної енергії закуповуються та оплачуються постачальником, а їх вартість включається до ціни електричної енергії і оплачується споживачем на рахунки постачальника.
Згідно з пунктами 4.3., 4.13., 5.1.2.30. ПРРЕЕ обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно з п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 виконує відповідний оператор систем розподілу (далі -ОСР).
З метою підтвердження спожитих відповідачем обсягів електричної енергії за період жовтень-грудень 2023 року позивачем направлено відповідний лист оператору системи розподілу - АТ “ДТЕК Дніпровські електромережі».
Відповідно до наданої ОСР довідки про обсяги розподіленої електричної енергії по ЕІС-код 62Z9192959941077, відповідачем за жовтень-грудень 2023 року спожито 13701 кВт*г .
Таким чином, на виконання умов договору позивач у жовтні-грудні 2023 року поставив відповідачу електричну енергію обсягом 13701 кВт*г на суму 99 637 грн. 72 коп., вартість якої відповідачем не оплачена, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 99 637 грн 72 коп.
Для оплати вказаних обсягів електричної енергії позивачем були виставлені рахунки на загальну суму 99 637 грн 72 коп., а саме:
№ 250701402795 від 31.10.2023 на суму 19 480 грн 06 коп. (кінцева дата оплати - 10.11.2023) ;
№ 259001969166 від 30.11.2023 на суму 28 829 грн 93 коп. (кінцева дата оплати - 11.12.2023);
№ 254001752183 від 17.01.2024 на суму 51 327 грн 73 (кінцева дата оплати - 24.01.2024)
Доказів оплати відповідачем спірної заборгованості за договором до матеріалів справи не надано. Що і стало приводом для звернення позивача до суду.
Колегія погоджується з висновками господарського суду з огляду на наступне.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про постачання (закупівлю) електричної енергії, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, який діяв під час виникнення спірних правовідносин, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Положеннями частин 1, 2 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.
За приписами ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Доводи апеляційної скарги, що апелянта не було повідомлено про наявність спірної заборгованості саме до моменту пред'явлення позовної заяви та доводи про відсутність доказу отримання апелянтом рахунків на оплату спірної суми, спростовуються положеннями пункту 5.1. комерційної пропозиції до Договору, де передбачено, що споживач самостійного формує розрахункові документи (рахунок, акт-приймання передавання) в сервісі “Особовий кабінет» не пізніше 5 днів після закінчення розрахункового періоду. Також безпідставними є посилання скаржника на відсутність у системі на офіційному веб-порталі АТ «Укрпошта» трекінгового номеру поштового відправлення, доданого позивачем до матеріалів справи, в якості доказу направлення відповідачу рахунків. В той час як строк дії трекінгових номерів поштових відправлень не більше шести місяців за дати відправлення (26.02.2024), відповідно до ст. 32 Закону України «Про поштовий зв'язок». А тому станом на дату відзиву на позов (02.01.2025) номер зазначеного поштового відправлення вже не відображався у системі на офіційному веб-порталі АТ «Укрпошта».
За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи умови п. 4.5 договору та визначений постачальником у рахунках термін сплати рахунків, строк оплати відповідачем електричної енергії, спожитої у жовтні - грудні 2023 є таким, що настав 11.11.2023, 12.12.2023, 25.01.2024.
Доказів оплати заборгованості за активну електричну енергію за жовтень - грудень 2024 у розмірі 99 637 грн 72 коп. відповідачем до матеріалів справи не надано, доводи позивача щодо суми боргу не спростовано.
В матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо об'єму поставленої електричної енергії чи нарахованої позивачем її вартості. Докази протилежного суду не надані.
На підставі викладеного, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 99 637 грн 72 коп., є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора, що визначено законом, у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Відповідно до п. 7.1. комерційної пропозиції за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.
На підставі п. 7.1. комерційної пропозиції позивачем та з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 804 грн 86 коп. за період з 11.11.2023 по 05.12.2024 та інфляційні втрати за листопада 2023 року по жовтень 2024 року розмірі 8 594 грн 83 коп.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень умов договору та норм чинного законодавства судом не встановлено.
За таких умов, відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2025 у справі № 904/5391/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського Дніпропетровської області від 14.02.2025 у справі № 904/5391/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя Ю.Б.Парусніков