ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
20 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 923/933/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Антимонопольного комітету України: Прохоров Є.І.,
від Приватного підприємства “Вінер»: Гонтаренко А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
апеляційну скаргу Приватного підприємства “Вінер»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 року про видачу дублікатів наказів, суддя в І інстанції Желєзна С.П., в м. Одесі
у справі: №923/933/21
за позовом: Антимонопольного комітету України
до відповідача: Приватного підприємства “Вінер»
про стягнення 825 320,00 грн
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 у справі №923/933/21 заяву Антимонопольного комітету України про видачу дублікатів наказів - задоволено.
Видано Антимонопольному комітету України дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 у справі №923/933/21 про примусове виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 02.12.2021, яке набрало законної сили 30.05.2022, про стягнення з приватного підприємства “Вінер» штрафу у розмірі 412 660 гривень та пені у розмірі 412 660 гривень. Видано Антимонопольному комітету України дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 у справі №923/933/21 про примусове виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 02.12.2021, яке набрало законної сили 30.05.2022, про стягнення з приватного підприємства “Вінер» на користь Антимонопольного комітету України судового збору у розмірі 12 379 грн 80 копійок.
Судом було встановлено, що листом від 05.07.2022 оригінали виконавчих документів були направлені на адресу Антимонопольного комітету України та отримані позивачем 14.07.2022. У подальшому 13.02.2023 Антимонопольний комітет України звернувся до Дніпровського відділу ДВС у м. Херсоні із заявами про відкриття виконавчих проваджень, однак докази їх відкриття у матеріалах справи відсутні. Листами від 06.10.2025 Дніпровський ВДВС повідомив, що виконавчі документи у справі №923/933/21 до виконання не пред'являлися. Відповідно до пп. 19.4 пп. 19 п. 1 розділу XI Перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд може видати його дублікат за умови звернення стягувача в межах строку пред'явлення до виконання. Верховний Суд у постанові від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г зазначив, що видача дубліката наказу за факту невиконання судового рішення не порушує прав боржника та не потребує встановлення причин його втрати.
З урахуванням приписів ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, якими на період дії воєнного стану перебіг строків пред'явлення виконавчих документів переривається, встановлений законом строк для пред'явлення наказів від 05.07.2022 до виконання на момент звернення позивача до суду не сплинув.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заява Антимонопольного комітету України про видачу дублікатів виконавчих документів подана у межах установленого строку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення та видачі дублікатів виконавчих документів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства “Вінер», в якій останнє просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 03 листопада 2025 року по справі №923/933/21 про видачу дублікатів наказів і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви Антимонопольного комітету України про видачу дублікатів наказів, виданих по справі №923/933/21.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що стягувач, звертаючись із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, зобов'язаний довести саме факт його втрати. У цій справі АМКУ посилається виключно на листи Дніпровського ВДВС у м. Херсоні від 06.10.2025, які лише підтверджують, що виконавчі документи не пред'являлися до виконання та у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження, але жодним чином не свідчать про втрату судових наказів. Посилання АМКУ на телефонну розмову з працівником ДВС про те, що накази «ймовірно були втрачені», не підтверджене жодними належними та допустимими доказами і не може вважатися джерелом доказу. Аналогічно суд першої інстанції дійшов висновку про втрату документів, ґрунтуючись на припущеннях, а не на встановлених фактах. Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу того, що 13.02.2023 АМКУ надсилав до Дніпровського ВДВС заяви про відкриття виконавчих проваджень разом з оригіналами наказів: відсутні опис вкладення, поштові квитанції, повідомлення про вручення, а також не зазначено способу та дати такого направлення. За цих обставин доводи про втрату оригіналів виконавчих документів є недоведеними.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа суд зобов'язаний перевірити дотримання строку пред'явлення його до виконання. При цьому для отримання дубліката стягувач не повинен доводити фізичну втрату оригіналу наказу, а лише відсутність у нього виконавчого документа та, відповідно, неможливість звернення до органів примусового виконання. Позивач також зазначає, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не пропущено, оскільки відповідно до Закону № 2129-ІХ від 15.03.2022 на період дії воєнного стану такі строки перериваються. За наведених обставин, з урахуванням вимог підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI Перехідних положень ГПК України, позивач вважає наявними правові підстави для видачі дубліката виконавчого документа.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 20.01.2026 о 12:30.
В судовому засіданні брали участь представники учасників справи.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.12.2021 у справі №923/933/21 позовні вимоги Антимонопольного комітету України було задоволено, присуджено до стягнення з приватного підприємства “Вінер» штраф у розмірі 412 660,00 грн та пеню у розмірі 412 660,00 грн до державного бюджету, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 12 379,80 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 апеляційну скаргу приватного підприємства “Вінер» на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.12.2021 по справі №923/933/21 було повернуто.
05.07.2022 судом було видано два накази на виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 02.12.2021 у справі №923/933/21, оригінали яких були направленні на адресу Антимонопольного комітету України.
23.10.2025 до суду від Антимонопольного комітету України надійшла заява про видачу дублікатів наказів, виданого на виконання рішення суду від 02.12.2021.
Позивачем було зазначено, що накази були пред'явлені до виконання, але вочевидь були втрачені під час пересилання, оскільки на адресу органу державної виконавчої служби так і не надійшли. Водночас позивач зазначає, що строк пред'явлення наказів пропущений не був згідно з приписами п. 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про виконавче провадження».
Вказане стало підставою для звернення з заявою про видачу дублікатів наказів для повторного пред'явлення таких до виконання.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для видачі дублікатів наказів, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з частиною 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".
Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас обов'язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12.
Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою в межах строку, встановленого для пред'явлення його до виконання. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, листом від 05.07.2022 оригінали виконавчих документів були направлені на адресу Антимонопольного комітету України та отримані позивачем 14.07.2022.
У подальшому 13.02.2023 Антимонопольний комітет України звернувся до Дніпровського відділу ДВС у м. Херсоні із заявами про відкриття виконавчих проваджень, однак докази їх відкриття у матеріалах справи відсутні.
Листами від 06.10.2025 Дніпровський ВДВС повідомив, що виконавчі документи у справі №923/933/21 до виконання не пред'являлися.
З урахуванням приписів ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, якими на період дії воєнного стану перебіг строків пред'явлення виконавчих документів переривається, встановлений законом строк для пред'явлення наказів від 05.07.2022 до виконання на момент звернення позивача до суду не сплинув.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява Антимонопольного комітету України про видачу дублікатів виконавчих документів подана у межах установленого строку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення та видачі дублікатів виконавчих документів.
Звернення стягувача до суду першої інстанції з заявою про видачу дублікатів наказів у цій справі перш за все обумовлено фактом їх втрати.
За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі.
Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №18/1147/11, від 24.01.2022 у справі №18/113-53/81).
Суд зазначає, що можливість видачі дубліката виконавчого документа стягувачу або державному виконавцю, приватному виконавцю процесуальним законом пов'язується безпосередньо з обставиною втрати такого виконавчого документа самим стягувачем або державним виконавцем, що і відбулось у даному випадку, а не з доведенням останніми обставин фактичної втрати цього виконавчого документа іншими особами (як то фізичного знищення документа, викрадення, загублення тощо).
Для мети отримання дубліката наказу, виданого на виконання чинного рішення, стягувач та державний виконавець не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документа та, як наслідок, відсутність у нього можливості виконати чинне судове рішення. (Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №18/113-53/81).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду 07 лютого 2024 року повернула справу №572/3591/19 до суду касаційної інстанції, зазначивши, що обґрунтованих підстав для відступлення від правових висновків Верховного Суду, в яких зазначено, що стягувачу достатньо довести відсутність у нього виконавчого документа, який йому видано і не треба доводити фізичної втрати оригіналу такого документа не має (провадження № 14-182цс23).
Вказані обставини спростовують доводи скаржника про недоведеність позивачем факту втрати виконавчого документа.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання судового рішення за наказом, заявником доведено факт втрати, а відтак і відсутності у нього відповідного наказу і строк пред'явлення його до примусового виконання не закінчився, то судом першої інстанції правомірно встановлено обставини, за якими закон пов'язує можливість видачу дубліката виконаного документу.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 у справі №923/933/21.
За таких обставин, апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 року про видачу дублікатів наказів у справі №923/933/21 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Вінер» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 року про видачу дублікатів наказів у справі №923/933/21 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 у справі №923/933/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.01.2026.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська