ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
20 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2062/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Н.О. Шунькіна
від позивача: Д.В. Явченко
від відповідача: О.О. Білозор
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП»
на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 (суддя С.Ф. Гут, м.Одеса, повне рішення складено 10.10.2025)
у справі №916/2062/25
за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП»
про стягнення 765387,73 грн заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» до місцевого бюджету 765387,73 грн заборгованості, з якої: 455000,00 грн - заборгованості зі сплати пайової участі замовника для створення і розвитку інфраструктури міста, 260985,95 грн - інфляційних нарахувань та 49401,78 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати на користь Одеської міської ради коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» до місцевого бюджету 455000,00 грн заборгованості зі сплати пайової участі замовника для створення і розвитку інфраструктури міста, 260985,95 грн інфляційних нарахувань та 49326,99 грн - 3% річних. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» на користь Одеської обласної прокуратури 11479,69 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване доведенням прокурором факту невиконання відповідачем свого обов'язку зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі, що зумовило правомірність заявлення позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних втрат. Поряд з цим, судом першої інстанції встановлена неправильність проведеного прокурором розрахунку 3% річних, у зв'язку з чим Господарським судом Одеської області самостійно здійснено їх перерахунок.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги та доповнень до неї
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 у справі №916/2062/25 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу апелянт зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП», здійснюючи ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень без зміни геометричних розмірів, без зміни функціонального призначення, без використання (забудови) земельної ділянки, не мало зобов'язання щодо сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури міста Одеси згідно вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», пункту 1.3. Методики визначення пайової участі замовників у створенні і розвитку транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси та пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX.
Також, на переконання скаржника, замовниками ремонтно-реставраційних робіт за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська (нині - Італійська), 12, є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» та фізична особа ОСОБА_1, які мають нести солідарний обов'язок із сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту згідно статті 1212 Цивільного кодексу України, при цьому позивачем під час подання позовної заяви був помилково встановлений суб'єктний склад замовників будівельних робіт та не залучено вказану фізичну особу до участі у даній справі №916/2062/25 в якості відповідача, водночас зважаючи на солідарний обов'язок замовників будівництва зі сплати пайової участі у розвитку міста, однією з яких є фізична особа без статусу фізичної особи - підприємця, справу належить розглядати в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Позиція прокуратури щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, прокурор, зокрема, зазначив, що Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області згідно з пунктом 8.5. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2023 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Одеської міської ради за період з 01.01.2020 по 30.09.2023, за результатами якої встановлені чисельні фінансові порушення, зокрема, в частині несплати замовниками будівництва пайової участі до вводу об'єкта будівництва в експлуатацію, у тому чисті з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» на користь Одеської міської ради у зв'язку із будівництвом об'єкта за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Приморський район, вул. Пушкінська, 12 (Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням). Таким чином, органом фінансового контролю встановлений факт порушення законодавства у вигляді несплати коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури міста з боку замовника будівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» на суму 455 000 грн, що слугувало підставою для реагування прокурора на порушення інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення відповідної позовної заяви.
Також прокурор зазначив, що ОСОБА_1 є одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» і одночасно замовником будівництва цього об'єкта, що, з урахуванням положень статті 31 Господарського процесуального кодексу України, виключає питання зміни суб'єктного складу справи та передачі господарської справи на розгляд до суду цивільної юрисдикції. Водночас прокурор звернув увагу на те, що незважаючи на помилкову позицію відповідача щодо можливості передачі господарської справи для розгляду в порядку цивільного судочинства, обов'язок товариства взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста залишається.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу подано представником скаржника 30.10.2025 через систему «Електронний суд», зареєстровано судом 30.10.2025 за вх.№4353/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 у справі №916/2062/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2062/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
06.11.2025 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2062/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 у справі №916/2062/25 залишено без руху з підстав відсутності у скаржника зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
У межах встановленого ухвалою суду від 11.11.2025 строку, від скаржника надійшла заява (вх.№4353/25/Д1 від 18.11.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 у справі №916/2062/25. Встановлено учасникам справи строк до 08.12.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2026 о 12:00 год.
03.12.2025 заступником керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№4199/24/Д3 від 09.12.2024).
Позивач не скористався своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, однак реалізував своє право участі у судовому засіданні апеляційної інстанції, в якому представник Одеської міської ради заперечувала проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просила відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Представник апелянта та представник прокуратури у судовому засіданні надали усні пояснення, відповідно до яких останні підтримали свої правові позиції у справі.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву прокуратури на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» (код ЄДРПОУ 38437233) є ОСОБА_1 розмір частки засновника -50% та ОСОБА_2 розмір частки засновника - 50%.
12.12.2014 на підставі договору купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ та міст області шляхом викупу, укладеним між Управлінням обласної ради з майнових відносин, що діяло від імені територіальних громад, сіл, селищ та міст області в особі Одеської обласної ради (продавцем), та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» (покупцем), відповідач придбав нежитлові приміщення, загальною площею 321,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська, 12, та в цілому складаються з нежитлових приміщень підвалу під літ. «А1», площею 49,9 кв.м, нежитлових приміщень першого поверху під літ. «А1», площею 271,9 кв.м.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» зареєстровані нежитлові приміщення загальною площею 321,8 кв.м, які в цілому складаються з нежитлових приміщень підвалу літ. «А1», площею 49,9 кв.м, нежитлових приміщень першого поверху літ. «А1», площею 271,9 кв.м, що розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 12, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 487959451101.
Також в матеріалах справи наявна копія договору купівлі-продажу, укладеного 27.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР ГРУПП» (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем), відповідно до якого остання придбала підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, загальною площею 195,6 кв.м, під літерою згідно технічного паспорту.
Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації листом від 04.12.2018 №01-13/2933сп повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП», що будівля за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська, 12, - будівля банківських службовців, зведена у 1890-ті роки за проектом архітектора Ю.М. Дмитренка. Рішенням Одеського облвиконкому від 27.04.1989 №154 зазначена будівля прийнята під охорону держави як пам'ятка архітектури місцевого значення. Також Управління, розглянувши науково-проектну документацію «Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська, 12», розроблену головним інженером проекту Громиком С.М., зазначило, що не заперечує проти її подальшого застосування, за умови виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо проведення експертизи проекту, і що право на виконання будівельних робіт виникає після оформлення дозвільної документації відповідно до вимог Законів України «Про охорону культурної спадщини» та «Про регулювання містобудівної діяльності».
28.11.2019 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано дозвільний документ (заява № 7805317) - дозвіл на будівельні роботи, найменування згідно проекту будівництва - Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення; вид будівництва - Реставрація; Код будівлі та ДК018 - 1273.1 Пам'ятки історії та архітектури; Клас наслідків - СС3; поштова/будівельна адреса - м. Одеса, вул. Пушкінська, 12; документи, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою - вид документа/реконструкція та ін. без зміни розмірів - не зазначається.
20.08.2021 видано акт готовності об'єкта до експлуатації, відповідно до якого: найменування закінченого будівництвом об'єкта згідно з проектом - Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м: Одеса, вул. Пушкінська, 12; характер будівництва - Реставрація баз зміни зовнішніх геометричних розмірів; клас наслідків (відповідальності) - ССЗ, місце розташування об'єкта згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт: 65026, Одеська обл« Одеський район. Одеська територіальна громада, м. Одеса (станом на 01.01.2021), вулиця Пушкінська, б. 12; код об'єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - 1273.1 Пам'ятки історії та архітектури; будівельні роботи виконано у строк: початок робіт - листопад 2019 року, закінчення робіт - липень 2021 року; матеріал стін - 800, черепашник; площа основи (забудови), кв.м - 355; загальна площа будівлі, кв.м - 529,4; кількість поверхів, шт. - 2; вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, - 11375 тис. гривень, у тому числі витрати на будівельні роботи 5250 тис. гривень, витрати на машини, обладнання та інвентар 5250 тис. гривень; кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору, укладеного з (дата укладаю договору) (найменування органу місцевого самоврядування) (документи, що підтверджують оплату пайової участі) - стаття 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» - не сплачується.
28.08.2021 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікат № ІУ123210820367, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації: найменування об'єкта згідно з проектом Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м: Одеса, вул. Пушкінська, 12; характер будівництва - реставрація без зміни зовнішніх геометричних розмірів, місце розташування об'єкта згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт, - 65026, Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса (станом на 01.01.2021), вулиця Пушкінська, б. 12. Основні показники об'єкта: нежитлові приміщення: площа основи (забудови) - 355кв.м, матеріал стін - 800 черепашник, кількість поверхів - 2, загальна площа будівлі - 529,4 кв.м. Замовники об'єкта - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» та ОСОБА_1.
Наявний в матеріалах справи витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про проектні документації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документу: РD01:3978-5802-9122-4719 редакція №2) містить такі відомості: назва об'єкта будівництва - ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м: Одеса, вул. Пушкінська, 12; розробник - ФОП Громик С.М.; тип - споруда; код ДКБС - 1273.1 Пам'ятки історії та архітектури; вид будівництва - реставрація без зміни зовнішніх геометричних розмірів; дата початку будівництва - 28.11.2019; дата завершення будівництва - 11.07.2021; загальна площа будівлі - 529,4 кв.м; кількість поверхів, од - 2; матеріал стін - 800, черепашник; площа основи (забудови) - 355 кв.м; дата експертного звіту - 18.11.2019.
24.05.2024 Східний офіс Держаудитслужби звернувся до Одеської обласної прокуратури із листом №040817-17/1446-2024, в якому повідомив про встановлення порушення законодавства в частині своєчасності та повноти сплати пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси. Додатком до вказано листа визначено розрахунок пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Одеси замовників нежитлових об'єктів будівництва, розпочатих до 2020 року та введених в експлуатацію протягом періоду з 01.01.2020 по 30.09.2023, серед яких Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП»; назва об'єкта будівництва - «Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12»; початок робіт - 11.11.2019, дата введення в експлуатацію - 28.08.2021, кошторисна вартість - 11375000,00 грн, розрахунок пайової участі (4% згідно частини 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») - 455000,00 грн.
11.06.2024 Управління капітального будівництва Одеської міської звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» із листом №02-05/420-09, в якому, посилаючись на розпочате 11.11.2019 будівництво об'єкту - ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, та приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», повідомило про проведений розрахунок пайової участі та пропонувало здійснити оплату у розмірі 455000,00 грн.
28.06.2024 Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради у відповідь на звернення Одеської обласної прокуратури листом №02-04/922 повідомлено про звернення в позасудовому порядку (надсилання листа) із пропозицію про сплату не сплаченої пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, зокрема до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП».
15.07.2024 Управління капітального будівництва Одеської міської звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» із листом №02-05/588-20р, в якому, посилаючись на розпочате 11.11.2019 будівництво об'єкту - ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, та приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», повідомила про проведений розрахунок пайової участі та пропонувало здійснити оплату у розмірі 455000,00 грн.
19.08.2024 Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради складено повідомлення до Юридичного департаменту Ради №02-05/749-юр, в якому Управління зазначало про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині участі у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у зв'язку із відсутністю перерахування коштів до місцевого бюджету у зв'язку із проведенням, як замовником будівництва об'єкта - «Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення» (початок робіт: листопад 2019 року, закінчення робіт: липень 2021 року). Зазначало про порушення замовником будівництва положень містобудівного, інвестиційного та бюджетного законодавства у вигляді несплати (безпідставного збереження) коштів пайової участі розміром 455000,00 грн до місцевого бюджету, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) територіальній громаді міста Одеси в особі Ради.
04.09.2024 Одеська обласна прокуратура звернулась до Приморської окружної прокуратури м. Одеси із повідомленням №15/2/1-1348вих-24, в якому посилалась на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині участі у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у зв'язку із відсутністю перерахування коштів до місцевого бюджету у зв'язку із проведенням, як замовником будівництва об'єкта - «Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення» (початок робіт: листопад 2019 року, закінчення робіт: липень 2021 року). Зазначала про порушення замовником будівництва положень містобудівного, інвестиційного та бюджетного законодавства у вигляді несплати (безпідставного збереження) коштів пайової участі розміром 455000,00 грн до місцевого бюджету, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) територіальній громаді міста Одеси в особі Ради.
16.09.2024 Приморською окружною прокуратурою міста Одеси надіслано до Одеської міської ради запит №52-10789ВИХ-24 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому міститься посилання на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині участі у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у зв'язку із відсутністю перерахування коштів до місцевого бюджету у зв'язку із проведенням, як замовником будівництва об'єкта - «Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення» (початок робіт: листопад 2019 року, закінчення робіт: липень 2021 року). Також прокуратура зазначала про порушення замовником будівництва положень містобудівного, інвестиційного та бюджетного законодавства у вигляді несплати (безпідставного збереження) коштів пайової участі у розмірі 455000,00 грн до місцевого бюджету, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) територіальній громаді міста Одеси в особі Ради. З метою встановлення підстав представництва інтересів держави в суді, просила надати інформацію та засвідчені копії підтверджуючих документів: чи відомо органу місцевого самоврядування про наявність виявлених Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області фінансових порушень в Управлінні капітального будівництва Одеської міської ради, зокрема, в частині несплати пайової участі товариством та недоотримання місцевим бюджетом грошових коштів з цих підстав, зазначивши дату такої поінформованості та долучивши підтверджуючі документи, за наявності; чи сплачено товариством суму пайової участі у визначеному розмірі станом на день надання відповіді; якщо не сплачено, просила вказати причини, які заходи вжито або такі, що плануються задля отримання або стягнення суми пайової участі з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП», у тому числі шляхом претензійно-позовної роботи; у випадку ненадання інформації - зазначити причини.
16.09.2024 Приморською окружною прокуратурою міста Одеси надіслано до Управління капітального будівництва Одеської міської ради запит №52-10790ВИХ-24 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому прокуратура посилалась на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині участі у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у зв'язку із відсутністю перерахування коштів до місцевого бюджету у зв'язку із проведенням, як замовником будівництва об'єкта - «Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення» (початок робіт: листопад 2019 року, закінчення робіт: липень 2021 року). Зазначала про порушення замовником будівництва положень містобудівного, інвестиційного та бюджетного законодавства у вигляді несплати (безпідставного збереження) коштів пайової участі у розмірі 455000,00 грн до місцевого бюджету, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) територіальній громаді міста Одеси в особі Ради. З метою встановлення підстав представництва інтересів держави в суді, просила надати інформацію та засвідчені копії підтверджуючих документів: чи сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» суму пайової участі у визначеному розмірі станом на день надання відповіді; якщо не сплачено, просила вказати причини; які заходи вжито або такі, що плануються задля отримання або стягнення суми пайової участі з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП», у тому числі шляхом претензійно-позовної роботи; у випадку ненадання інформації - вказати причини. Окрім того, просила у цей же строк надати засвідчені належним чином копії документів: заяви про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та його розрахунку, договору про пайову участь та інші наявні документи.
23.09.2024 Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради у відповідь на запит прокурора від 16.09.2024 №52-10789ВИХ-24 надано відповідь №02-03/571, відповідно до якої Управління зазначило, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» здійснено будівництво об'єкта - «Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення» (початок робіт: листопад 2019 року). Також Управління зазначало про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині звернення задля укладення відповідного договору з питань визначення розміру пайової участі, а також відсутністю її сплати. Зазначало, що розмір пайової участі Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» становить 455000,00 грн (11375000,00 грн х 4% = 455000,00 грн), а також повідомляло про надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» відповідного листа із пропозицією сплатити наявну заборгованість, а також про надсилання уповноваженому органу - Юридичному департаменту Одеської міської ради наявних матеріалів для проведення претензійно-позовної роботи.
09.10.2024 Приморською окружною прокуратурою міста Одеси надіслано до Одеської міської ради запит №52-1205ВИХ-24 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому прокуратура вказувала на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині участі у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у зв'язку із відсутністю перерахування коштів до місцевого бюджету у зв'язку із проведенням, як замовником будівництва об'єкта - «Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення» (початок робіт: листопад 2019 року, закінчення робіт: липень 2021 року). Зазначала про порушення замовником будівництва положень містобудівного, інвестиційного та бюджетного законодавства у вигляді несплати (безпідставного збереження) коштів пайової участі у розмірі 455000,00 грн до місцевого бюджету, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради. Посилалась у запиті на неотримання відповіді на раніше поставлені питання (запит від 16.09.2024), серед яких: які заходи вжито Одеською міською радою або її виконавчими органами (чи направлялись міською радою на адресу товариства претензії та чи подано нею позовну заяву до суду) або такі, що плануються; чи буде Одеська міська рада чи її виконавчі органи звертатись до суду з метою стягнення суми пайової участі з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП». З метою встановлення підстав представництва інтересів держави в суді прокуратура просила надати відповідь на поставлені питання.
15.10.2024 Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради у відповідь на запит прокурора (від 09.10.2024 №52-1205ВИХ-24, адресований Одеській міській раді та переданий Управлінню за відповідною резолюцією) надано відповідь №02-03/643, відповідно до якої Управління зазначило, що до його повноважень не входить здійснення позовної роботи про стягнення коштів пайової участі, у той же час повідомило про надсилання відповідних листів Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» із пропозицією оплатити заборгованість.
20.01.2025 Приморською окружною прокуратурою міста Одеси надіслано до Управління капітального будівництва Одеської міської ради запит №52-746ВИХ-25 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», зміст якого є аналогічним запиту, направленому Одеській міській раді від 09.10.2024 №52-1205ВИХ-24.
28.01.2025 Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради у відповідь на запит прокурора (від 20.01.2025 №52-746ВИХ-25) надано відповідь, відповідно до якої повідомило, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» досі добровільно не сплатило кошти пайової участі по об'єкту: «Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху підвального приміщення без зміни їх зовнішньої конфігурації за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12».
03.04.2025 Приморською окружною прокуратурою міста Одеси надіслано до Юридичного департаменту Ради запит №52-4858ВИХ-25 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому прокуратура зазначила про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині участі у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у зв'язку із відсутністю перерахування коштів до місцевого бюджету у зв'язку із проведенням як замовником будівництва об'єкта - «Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення» (початок робіт: листопад 2019 року, закінчення робіт: липень 2021 року). Зазначила про порушення замовником будівництва положень містобудівного, інвестиційного та бюджетного законодавства у вигляді несплати (безпідставного збереження) коштів пайової участі у розмірі 455000,00 грн до місцевого бюджету, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради. З метою встановлення підстав представництва інтересів держави в суді, просила надати інформацію та засвідчені копії документів, а саме: чи відомо Юридичному департаменту про виявлені органом фінансового контролю порушення вимог законодавства в частині несплати товариством пайової участі до вводу об'єкта будівництва в експлуатацію, вказавши дату та джерела такого інформування; які заходи вжито Юридичним департаментом або такі, що плануються задля стягнення суми пайової участі з замовника, у тому числі шляхом претензійно- позовної роботи; у випадку не вжиття таких заходів, просила повідомити причини; у разі ненаданні інформації та документів - повідомити причини.
Також 03.04.2025 Приморською окружною прокуратурою міста Одеси надіслано до Одеської міської ради запит №4885ВИХ-25 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому прокуратура посилалась на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині участі у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у зв'язку із відсутністю перерахування коштів до місцевого бюджету у зв'язку із проведенням як замовником будівництва об'єкта - «Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення» (початок робіт: листопад 2019 року, закінчення робіт: липень 2021 року).
11.04.2025 Юридичним департаментом Одеської міської ради у відповідь на запит прокурора (від 03.04.2025 №52-4858ВИХ-25) надано відповідь, відповідно до якої повідомлено, що на даний час Одеська міська рада не зверталася до суду в порядку господарського судочинства з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» про стягнення пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси.
16.05.2025 Приморською окружною прокуратурою міста Одеси надіслано до Одеської міської ради запит №52-7019ВИХ-25 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому, прокурор зазначив, зокрема, про те, що Одеська міська рада неодноразово повідомлялась про виявлені порушення, однак останньою заходів претензійно-позовного характеру не вчинено, у зв'язку із чим прокуратурою повідомлено, що відповідна позовна заява в інтересах держави в особі Одеської міської ради підготовлена та буде надіслана до Господарського суду Одеської області.
Предметом спору у даній справі є вимога прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» до місцевого бюджету 765387,73 грн заборгованості, з якої: 455000,00 грн - заборгованість зі сплати пайової участі замовника для створення і розвитку інфраструктури міста, 260985,95 грн - інфляційних нарахувань та 49401,78 грн - 3% річних.
Позиція суду апеляційної інстанції
Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді
У статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).
Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За умовами частини першої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених законом.
Колегією суддів враховується, що у рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи №1604(2003) від 27.05.2003 «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Згідно з пунктом 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
На сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, який відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
Європейський суд з прав людини у низці справ роз'яснював, що одна лише участь («активна» чи «пасивна») прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту першого статті 6 Конвенції (рішення у справі «Мартіні проти Франції»).
Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі «Кресс проти Франції»). Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту першого статі 6 Конвенції. Останній потребує «справедливої рівноваги сторін»: кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі «Івон проти Франції», рішення у справі «Нідерест-Хубер проти Швейцарії»).
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії»).
Між тим Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Отже, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Визначальним для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Особливість суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних, їх майже не можливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов'язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб'єкта, яким може і повинен за чинної Конституції України виступати такий орган як прокуратура.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини, за умовами якого представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Отже, системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пунктах 27 та 76 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).
Особливість сучасного конституційного статусу прокурора в суді, деталізованого в процесуальних кодексах та Законі України «Про прокуратуру», полягає у тому, що представництво прокурором інтересів держави у суді носить допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати профільні суб'єкти владних повноважень, які повинні самостійно звертатимуться до суду. Такий підхід до визначення ролі прокурора у сфері представництва інтересів держави у суді було закладено у Перехідних положеннях Конституції України 1996 року та в подальшому втілено в життя з урахуванням досвіду функціонування прокуратури в європейських державах, стандартів Ради Європи, а також висновків та рекомендацій, які надавалися Венеціанською Комісією щодо законопроектів про реформування прокуратури України.
Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб'єкти владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що чинне законодавство України, зокрема, Закон України «Про прокуратуру», фактично наділяє прокурора правом в окремих випадках здійснювати захист інтересів держави, звертаючись до суду з відповідними позовами в інтересах останньої виключно в особі компетентних суб'єктів владних повноважень.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час, відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Вказана правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 06.08.2019 у справі №910/6144/18 та від 06.08.2019 у справі №912/2529/18.
Водночас суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен встановлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Отже, прокурор, подаючи позов, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
За наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Саме таку правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 25.02.2021 у справі №910/261/20.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
За умовами частини першої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Пунктом 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Згідно із статтею 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: збалансованості, повноти, обґрунтованості, цільового використання бюджетних коштів.
Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Таким чином, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Для реалізації наданих повноважень місцеві ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.
Отже, уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є Одеська міська рада, яка є органом, що представляє інтереси жителів територіальної громади міста та діє в її інтересах у галузі бюджету, фінансів, цін та у галузі будівництва, а також яка відповідно до статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» має повноваження звертатись до суду з метою реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
В обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі Одеської міської ради у суді прокурор зазначив, що у даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у зв'язку з порушенням норм законодавства відповідачем, який ухилився від сплати коштів пайової участі замовника будівництва, що зумовлює ненадходження до Одеської міської ради коштів пайової участі.
Колегія суддів зазначає, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - жителів Одеської територіальної громади, адже наведені прокурором у позові порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завдають шкоди державним інтересам у вигляді недоотримання коштів до місцевого бюджету, який на основі принципу єдності поєднаний з державним бюджетом України та бере участь у міжбюджетних відносинах. В свою чергу, недоотримання коштів до місцевого бюджету унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів місцевого бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави.
Разом з тим, Одеська міська рада, як орган місцевого самоврядування, виступає особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, щодо недопущення безпідставного ухилення від сплати до місцевого бюджету коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, а тому є належним позивачем у цій справі.
Водночас підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, яка виразилася у тому, що Одеська міська рада у розумний строк не подала до суду позову, що свідчить про неналежний захист інтересів держави органом, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.
Так, матеріали справи свідчать про те, що прокуратурою на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Одеській міській раді скеровано запит від 16.09.2024 №52-10789ВИХ-24 стосовно вжиття заходів реагування щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» пайової участі у розвитку населеного пункту. Відповідь Одеської міської ради на вказаний лист в матеріалах справи відсутня.
У подальшому прокуратурою повторно скеровано запит від 09.10.2025 за вих.№52-1205ВИХ-24 до Одеської міської ради в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення підстав представництва інтересів держави в суді, в якому прокурор також просив надати відповідь на поставлені питання.
Крім того, Приморська окружна прокуратура міста Одеси надсилала до Юридичного департаменту Одеської міської ради запит від 03.04.2025 №52-4858ВИХ-25 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому зазначала, що неодноразово повідомляла Одеську міську раду про виявлені порушення, однак останньою заходів претензійно-позовного характеру не вчинено, у зв'язку із чим повідомила, що відповідна позовна заява в інтересах держави в особі Одеської міської ради підготовлена та буде надіслана до Господарського суду Одеської області, а також звернулась 03.04.2025 до Одеської міської ради з відповідним запитом №4885ВИХ-25 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
11.04.2025 Юридичним департаментом Одеської міської ради у відповідь на запит прокурора (від 03.04.2025 №52-4858ВИХ-25) надано відповідь №49-пр/вих, відповідно до якої департамент повідомив, що на даний час Одеська міська рада не зверталася до суду в порядку господарського судочинства з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» про стягнення пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси.
В подальшому 16.05.2025 Приморською окружною прокуратурою міста Одеси повторно надіслано до Одеської міської ради запит №52-7019ВИХ-25 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Відповідь Одеської міської ради на вказаний лист в матеріалах справи також відсутня.
27.05.2025 прокурор звернувся з даним позовом до суду.
За наведених обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що позивач був обізнаний з виявленими порушеннями, проте протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, не вжив будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави, що має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
З огляду на викладене, беручи до уваги невжиття компетентним органом - позивачем протягом розумного строку після того, як йому достеменно стало відомо про можливе порушення інтересів територіальної громади, жодних заходів для захисту цих інтересів, зокрема, не звернення останнього самостійно до господарського суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та забезпечив би захист інтересів держави (Одеської міської ради), колегія суддів дійшла висновку про наявність у прокурора обґрунтованих підстав для захисту інтересів держави та, як наслідок, звернення до суду з таким позовом, що за встановлених у справі обставин відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Крім того, наявні у матеріалах справи докази підтверджують дотримання прокурором передбаченого Законом України «Про прокуратуру» порядку звернення до суду з позовом в інтересах держави, зокрема, вимог частини четвертої статті 23 вказаного Закону.
Щодо суті спору
Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI).
Статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
При цьому, реконструкції притаманні певні ознаки, які полягають зокрема, у конструктивних змінах (перебудові) об'єкту будівництва, при якому передбачено повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).
На відміну від створення нової забудови, внаслідок якої створюється новий об'єкт, реконструкція передбачає проведення певних робіт вже на існуючому об'єкті, який розташований у просторі з прив'язкою до певної території, і реконструкція полягає у поліпшенні якісних характеристик певного об'єкту (як-то оновлення, укріплення, переоснащення, тощо).
Частинами першою, другою статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» унормовано, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Відповідно до частини четвертої статті 26 названого Закону право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою (частина четверта статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частини п'ята та дев'ята статті 40 Закону №3038-VI).
Разом з тим, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон №132-IX), якими статтю 40 Закону №3038-VI виключено.
Крім цього, Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20.09.2019 встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Цим же Законом установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (надалі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Отже, системний аналіз наведених положень дозволяє зробити висновок, що у випадку відсутності пов'язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20.09.2019 не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов'язкових правил щодо перерахування коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України «Про затвердження Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються» №289 від 06.11.2017 передбачено, що містобудівні умови та обмеження не надаються при реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, розміщення в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення. Зазначене підтверджує тлумачення наведених норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» як таких, що не поширюються на всі без виключення випадки реконструкції приміщень всередині будинків, як окремих об'єктів забудови.
Таким чином, у випадку проведення реконструкції, реставрації або капітального ремонту об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних параметрів та без здійснення будівельних робіт на земельній ділянці (забудови земельної ділянки), обов'язок сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у відповідача не виникає.
Вказане також підтверджується судовою практикою, викладеною зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18, у якій зазначено: « 7.16. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 затверджено Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, пунктом 25 якого визначено, що під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються. Зазначене підтверджує тлумачення наведених норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» як таких, що не поширюються на всі без виключення випадки реконструкції приміщень всередині будинків, як окремих об'єктів забудови. У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївські області затверджено Декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва «Будівля блоку побутових приміщень інв. №16003» за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/31, вид будівництва: реконструкція; замовником виступало Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтур-ЕКС».
Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що відповідачем оформлено документально необхідність проведення робіт з реконструкції орендованого ним нерухомого майна, і відповідна реконструкція не передбачає забудову земельної ділянки та зміну зовнішньої конфігурації приміщення, як не передбачає і зміну зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі, а відтак у спірних правовідносинах відповідач не належить до осіб, які мають намір щодо забудови земельної ділянки в розумінні ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки виконання робіт з реконструкції орендованого нерухомого майна не передбачає здійснення забудови земельної ділянки».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила: « 7.18. Ураховуючи викладене, слід зазначити, що ані норми Закону №3038-VI, ані встановлені Порядком умови участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча не поширюють таку участь на всі без винятку випадки здійснення будівельних робіт, а охоплюють випадки забудови у розумінні статті 2 Закону №3038-VI. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що відповідач здійснював капітальний ремонт вже існуючої споруди, який полягав в утепленні стін та даху без зміни площі та конфігурації забудови, відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів ні наміру забудови в розумінні Закону №3038-VI, ні фактичної забудови земельної ділянки внаслідок здійсненого відповідачем капітального ремонту майданчика для відпочинку, що не віднесений до об'єктів справляння пайового внеску. 7.20. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 4 червня 2014 року № 163 затвердило ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (далі - ДБН А.2.2-3:2014). 7.21. За ДБН А.2.2-3:2014 новим будівництвом є будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об'єктів незавершеного будівництва. 7.22. Відповідно до положень цих ДБН А.2.2-3:2014 реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. 7.23. Також за визначенням, наявним у ДБН А.2.2-3:2014, капітальний ремонт - це сукупність робіт на об'єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території. 7.24. Отже, ураховуючи викладене, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, перевірив перелік робіт, які виконував відповідач на об'єкті будівництва та на підставі належних та достовірних доказів вірно відніс їх до капітального ремонту. Тому відсутні передбачені статтею 40 Закону №3038-VI підстави виникнення у відповідача обов'язку укласти договір про пайову участь та сплатити відповідні кошти».
Як вже зазначалось, 28.11.2019 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано дозвільний документ (заява №7805317) - дозвіл на будівельні роботи, найменування згідно проекту будівництва - Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення; вид будівництва - реставрація; код будівлі та ДК018 - 1273.1 Пам'ятки історії та архітектури; клас наслідків - СС3; поштова/будівельна адреса - м. Одеса, вул. Пушкінська, 12; документи, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою - вид документа/реконструкція та ін. без зміни розмірів - не зазначається.
28.08.2021 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікат №ІУ123210820367, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації: найменування об'єкта згідно з проектом Ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м: Одеса, вул. Пушкінська, 12; характер будівництва - Реставрація без зміни зовнішніх геометричних розмірів, місце розташування об'єкта згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт 65026, Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса (станом на 01.01.2021), вулиця Пушкінська, б. 12. Основні показники об'єкта: нежитлові приміщення, площа основи (забудови) - 355 кв.м, матеріал стін - 800 черепашник, кількість поверхів - 2, загальна площа будівлі - 529,4 кв.м. Замовники об'єкта: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП», ОСОБА_3 .
Отже, судова колегія вбачає, що в даному випадку проводились саме роботи з ремонту та реставрації відповідних нежитлових приміщень, які не є саме такими роботами, за якими, виходячи з тлумачення норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20.09.2019, передбачається виникнення обов'язку щодо сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури міста.
У матеріалах даної справи відсутні докази, які б підтверджували ту обставину, що внаслідок здійснених відповідачем ремонтно-реставраційних робіт відповідних нежитлових приміщень відбулась забудова земельної ділянки чи відбулись зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі та її зовнішньої конфігурації, а також докази того, що після проведення ремонту та реставрації відповідний об'єкт змінив своє функціональне призначення.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора та висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача, як замовника будівництва, щодо сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту згідно частини 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-ІХ, оскільки, як вже було встановлено, відповідачем проводились будівельні роботи, які стосувались виключно ремонтно-реставраційних робіт нежитлових приміщень підвалу та першого поверху і підвального приміщення з їх об'єднанням за адресою: м: Одеса, вул. Пушкінська, 12, при цьому цільове призначення приміщення не змінювалось (воно не переводилось у житлове), а тому у відповідача відсутній обов'язок сплати коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Щодо інших доводів учасників справи, викладених в обґрунтування своїх правових позицій по наявному спору, то апеляційний суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розгляду даного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даній постанові, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та стягнення з відповідача 765387,73 грн заборгованості, з якої: 455000,00 грн - заборгованості зі сплати пайової участі замовника для створення і розвитку інфраструктури міста, 260985,95 грн - інфляційних нарахувань та 49401,78 грн - 3% річних.
Висновки суду апеляційної інстанції
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 у справі №916/2062/25 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв'язку з нез'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплаті судового збору за апеляційної скарги покладаються на Одеську обласну прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284
Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» задовольнити.
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 у справі №916/2062/25 скасувати.
3.Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
4.Судові витрати за подання позовної заяви покласти на прокуратуру.
5.Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО ІНВЕСТМЕН ГРУП» 13 776 /тринадцять тисяч сімсот сімдесят шість/ гривень 00 копійок витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повну постанову складено 26.01.2026.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя О.Ю. Аленін