ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
19 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2739/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Савицького Я.Ф., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
Арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. - особисто;
від АТ "Державний ощадний банк України" - адвокат Бабенко Н.С.;
від ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ УКРКАВА" - адвокат Клачок Б.О.
від ОСОБА_1 - адвокат Кліменко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 (повний текст складено та підписано 17.07.2025, суддя Гут С.Ф.)
у справі №916/2739/20
за заявою ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава"
про визнання банкрутом
У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/2739/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укркава", введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майном боржника арбітражного керуючого Дарієнка В.Д., тощо.
04.07.2025 АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до Господарського суду Одеської області з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ «Укркава" та призначення нового розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича.
В обґрунтування даного клопотання заявник зазначив, що арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. вчинялись дії направлені на затягування процедури банкрутства шляхом подання необґрунтованих клопотань, вчинялись дії на шкоду кредитору АТ "Ощадбанк", які свідчили про упередженість, недобросовісність та некомпетентність у виконанні покладених на нього функцій.
14.07.2025 від арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича до Господарського суду Одеської області надійшла заява про відсторонення від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ «Укркава" у зв'язку з сімейними обставинами.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по цій справі:
- відмовлено в задоволенні клопотання АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" про відсторонення арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. від виконання повноважень розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава" та призначення нового розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава" арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича;
- задоволено заяву арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича про відсторонення від виконання повноважень розпорядника майном у справі № 916/2739/20 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава";
- відсторонено арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича від виконання повноважень розпорядника майном у справі 916/2739/20 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава";
- зобов'язано арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича виконувати повноваження розпорядника майном товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава" до призначення у встановленому порядку іншого розпорядника майном, запропоновано зборам кредиторів Боржника надати суду пропозиції стосовно кандидатури арбітражного керуючого (шляхом оформлення відповідного протоколу) для призначення його розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава".
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що справа про банкрутство ТОВ «Укркава" значний час перебувала за межами Господарського суду Одеської області, зокрема за чисельними скаргами кредиторів щодо оскарження ухвали попереднього засідання та лише Постановою Верховного Суду у від 03.06.2025, після численних оскаржень було вирішено питання щодо визначення всіх вимог кредиторів ТОВ «Укркава".
Таким чином, на думку суду першої інстанції, посилання АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на затягування процедури банкрутства шляхом подання необґрунтованих клопотань які свідчили про упередженість, недобросовісність та некомпетентність у виконанні покладених на нього функцій з вини розпорядника майна є безпідставними.
Щодо клопотання про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи міститься лише протокол відповідно до порядку денного якого було включено питання щодо визначення кількісного складу та обрання комітету кредиторів, проте відповідне рішення щодо цього питання не прийнято в зв'язку з відсутністю кредиторів із правом вирішального голосу засідання. Отже в зв'язку із відсутністю рішення комітету кредиторів оформленого належним чином, суд вирішив відмовити у задоволенні такого клопотання.
Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернулось АТ "Державний ощадний банк України" з апеляційною скаргою в якій просить:
- скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по цій справі;
- ухвалити нове рішення, яким відмовити арбітражному керуючому Дарієнку В.Д. у задоволенні заяви про відсторонення від виконання повноважень розпорядника майна у справі №916/2739/20 за сімейними обставинами;
- задовольнити клопотання АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" про відсторонення арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ «Укркава» у справі №916/2739/20;
- арбітражним керуючим у справі №916/2739/20 про банкрутство ТОВ «Укркава» призначити Ткачука Олександра Вікторовича.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне:
- арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. необґрунтовано визначено, що у АТ «Державний ощадний банк України» є лише право дорадчого голосу, без можливості прийняття участі у голосуванні із правом вирішального голосу під час засідання комітету кредиторів;
- неналежне виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов'язків також виразилось у його бездіяльності у вигляді тривалого не проведення інвентаризації майна боржника, чиненні перешкод у реалізації майна боржника за встановленою судом та законом процедурою, порушенні принципу рівності кредиторів, невиконанні обов'язку щодо повного та об'єктивного формування реєстру вимог кредиторів, позбавлені конкурсного кредитора реалізувати своє право на участь у комітеті кредиторів та приймати рішення;
- на переконання апелянта, під час прийняття оскаржуваного рішення, судом першої інстанції залишено поза увагою та не досліджено підстави довготривалої та системної бездіяльності арбітражного керуючого у вигляді не проведення інвентаризації мана боржника та інших дій передбачених КУзПБ;
- скаржник вважає, що не проведення арбітражним керуючим інвентаризації майна боржника є порушенням прямого обов'язку арбітражного керуючого, порушує права кредиторів на належне управління майном та унеможливлює ефективний контроль за боржником;
- в оскаржуваній ухвалі залишились не дослідженими та не розглянутими підстави відсторонення арбітражного керуючого, на які посилався кредитор у своєму клопотанні, зокрема щодо ігнорування арбітражним керуючим заявлених та визнаних вимог кредитора АТ «Державний ощадний банк України» без належного мотивування та внесення недостовірних відомостей до реєстру вимог кредиторів;
- арбітражний керуючий, діючи на шкоду кредитору АТ «Державний ощадний банк України», не включив до реєстру вимог кредиторів частину зобов'язань у вигляді трьох процентів річних, нарахованих на суму основного зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України, не зважаючи на те, що правова привода трьох процентів річних є самостійною грошовою вимогою, яка має бути врахована з правом вирішального голосу, якщо вона виникла до відкриття провадження у справі;
- поза увагою суду першої інстанції залишено доводи кредитора про подання арбітражним керуючим необґрунтованих заяв та клопотань, зокрема про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом зупинення реалізації майна боржника, яке перебуває у заставі кредитора. Таке клопотання, на переконання апелянта, свідчить про зловживання арбітражним керуючим своїми процесуальними правами та вчинення дій, направлених на затягування процедури банкрутства;
- щодо поданої арбітражним керуючим заяви про відсторонення від виконання повноважень розпорядник майна боржника, апелянт вважає її необґрунтованою та недоведеною, оскільки арбітражним керуючим не наведено конкретні обставини, які перешкоджають виконанню ним обов'язків розпорядника майна саме у цій справі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено її до розгляду на 12.11.2025.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, з огляду на таке:
- твердження АТ «Державний ощадний банк України» про те, що арбітражним керуючим в процедурі розпорядження майном ТОВ «Укркава» не було проведено інвентаризацію майна боржника, не відповідає дійсності, оскільки у наявних матеріалах справи містяться матеріали інвентаризації майна боржника;
- АТ «Державний ощадний банк України» помилково стверджує, що три проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів мають бути враховані як вирішальні голоси на зборах кредиторів, оскільки три проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів не є основним боргом, а є фінансовою санкцією, яку прямо виключено з права голосу у справі про банкрутство, а тому ця грошова сума правомірно не враховується при визначенні кількості голосів кредитора АТ «Державний ощадний банк України» на зборах кредиторів у процедурі банкрутства;
- посилання АТ «Державний ощадний банк України» на те, що арбітражний керуючий вчиняв дії, направлені на чинення перешкод у реалізації майна боржника є необґрунтованими, оскільки арбітражний керуючий Дарієнко В.Д., користуючись своїм правом, передбаченим КУзПБ, звернувся до господарського суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, оскільки без дозволу та відома суду та розпорядника майна, поза межами провадження у справі про банкрутство в рамках виконавчого провадження здійснювалась реалізація майна боржника. Подання арбітражним керуючим такої заяви, яку в подальшому не було задоволено, не може вважатися порушенням ним норм КУзПБ;
- все майно боржника було реалізовано в рахунок погашення вимог кредитора AT «Ощадбанк» (передано АТ "Державний ощадний банк України" в рахунок погашення боргу). АТ «Державний ощадний банк України» не повідомлено про вчинені розпорядником майна дії, які слугували перешкодою для реалізації майна боржника в межах виконавчих проваджень;
- твердження АТ «Державний ощадний банк України» про те, що арбітражний керуючий зобов'язаний обґрунтовувати свою заяву про відсторонення, а господарський суд, розглядаючи таку заяву, зобов'язаний був перевірити обґрунтованість підстав, викладених у заяві арбітражного керуючого про його відсторонення, - є таким, що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема абз. 1 ч. 4 ст. 28 КУзПБ та сталій судовій практиці;
- АТ «Державний ощадний банк України» до свого клопотання не додано рішення комітету кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень та визначення іншої кандидатури арбітражного керуючого, із наданням останнім заяви про згоду на участь у справі про банкрутство ТОВ «Укркава».
До суду апеляційної інстанції також надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень кредитор зазначає, що апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо допущених господарським судом порушень під час відмови в задоволенні клопотання в частині призначення запропонованого ним арбітражного керуючого. Відсутність в апеляційній скарзі таких доводів свідчить про безпідставність апеляційної скарги АТ "Державний ощадний банк України" в цій частині та постановлення господарським судом оскаржуваної ухвали з повним дотримання норм матеріального та процесуального права, що повністю виключає підстави для її скасування.
За твердженням кредитора, станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали комітетом кредиторів не приймалось жодних рішень щодо зміни арбітражного керуючого, комітет кредиторів не визначав кандидатуру нового арбітражного керуючого для призначення його розпорядником майна ТОВ «УКРКАВА» замість Дарієнка В.Д. , комітет кредиторів ТОВ «УКРКАВА» не звертався до господарського суду з клопотанням про призначення нового арбітражного керуючого розпорядником майна ТОВ «УКРКАВА». А отже, персональна вимога АТ "Державний ощадний банк України" щодо призначення арбітражного керуючого є такою, що суперечить положенням КУзПБ.
Кредитор також вважає, що доводи апеляційної скарги щодо необхідності доведення арбітражним керуючим в своїй заяві підстав для свого відсторонення є виключно суб'єктивними бажаннями АТ "Державний ощадний банк України", які не ґрунтуються на положеннях КУзПБ та є безпідставними.
Вважає кредитор безпідставними й доводи АТ "Державний ощадний банк України" щодо допущених арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. порушень, оскільки всі доводи АТ "Державний ощадний банк України" фактично зводяться до суб'єктивної незгоди скаржника з діями арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. та не свідчать про невиконання або неналежного виконання ним своїх обов'язків.
У зв'язку з оголошенням у м.Одесі повітряної тривоги та необхідністю перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, а також обмеження доступу до приміщення суду представників учасників справи, судове засідання по справі №916/2739/20 призначене на 12.11.2025 не відбулось.
Ухвалою від суд 17.11.2025 повідомлено учасників справи №916/2739/20 про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 відбудеться - 08.12.2025.
Під час судового засідання від 08.12.2025 вирішено відкласти розгляд справи на 19.01.2026.
У судовому засіданні, яке відбулось 19.01.2026 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Арбітражний керуючий Дарієнко В.Д., представники ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ УКРКАВА" та ОСОБА_1 надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
За змістом статті 1 КУзПБ арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном (ст. 1 КУзПБ)
Відповідно до ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства; 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; 3) проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством; 5) подавати відомості (інформацію) про фінансовий стан боржників, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), та про хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), до закритої частини якого забезпечується доступ конкурсних і забезпечених кредиторів, інвесторів, а також поточних кредиторів (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника), та забезпечувати оновлення такої інформації в порядку та строки, визначені державним органом з питань банкрутства. До інформації про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) належить інформація про: значні правочини чи правочини із заінтересованістю, укладені боржником або від його імені (найменування сторін, суть зобов'язань, вартість майна, що передається за правочином, строк виконання зобов'язань); інвентаризацію майна боржника (дати початку та закінчення інвентаризації); дебіторів боржника, розмір заборгованості яких перевищує 5 відсотків сукупних вимог конкурсних кредиторів (зазначається найменування або ім'я, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та розмір заборгованості); обтяження майна боржника (об'єкт обтяження, вид обтяження, орган або особа, в інтересах якої накладено обтяження, підстави накладення обтяження); реєстр вимог кредиторів; строки виконання плану санації (для керуючого санацією) або плану реструктуризації (для керуючого реструктуризацією); аналіз фінансово-господарської діяльності боржника; дату, час і місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів (зазначається не пізніше ніж за три робочі дні до дня проведення таких зборів); тексти рішень зборів та комітету кредиторів (вносяться протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення); текст затвердженого судом плану санації або плану реструктуризації (вноситься протягом трьох робочих днів з дня затвердження плану судом); декларацію про майновий стан боржника - фізичної особи; 6) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим вимог законодавства; 7) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог; 9) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту інтересів; 10) надсилати до правоохоронних органів, органів, спеціально уповноважених у сфері протидії корупції, та Служби безпеки України повідомлення про факти порушення законодавства, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку; 11) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством.
Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).
Згідно ч. 4 ст. 28 КУзПБ арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою. Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: 1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого; 2) зловживання правами арбітражного керуючого; 3) подання до суду неправдивих відомостей; 4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом; 5) припинення діяльності арбітражного керуючого; 6) наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав.
За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень (абзац четвертий частини 4 статті 28 КУзПБ).
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 31.05.2022 у справі № 904/7678/15 законодавцем визначено три випадки (і відповідні їм підстави) відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень:
- за заявою самого арбітражного керуючого - абз. 1 ч. 4 ст. 28 КУзПБ;
- за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою господарського суду за наявністю підстав, визначених у самому Кодексі - абз. 2 ч. 4 ст. 28 КУзПБ;
- за клопотанням комітету кредиторів незалежно від наявності підстав - абз. 3 ч. 4 ст. 28 КУзПБ.
За правовим висновком палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, наведеним у постанові від 20.05.2021 у справі №922/3369/19 під час розгляду питання відсторонення арбітражного керуючого у справі з підстав, встановлених пунктами 1) - 6) абзацу другого частини 4 статті 28 КУзПБ, господарський суд користуючись правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом, має з'ясувати та перевірити належність виконання арбітражним керуючим визначених законом обов'язків, чи встановити інші обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень, в залежності від чого ухвалити відповідне рішення.
Рішення суду про відсторонення арбітражного керуючого з підстав, передбачених пунктами 1) - 6) абзацу другого частини 4 статті 28 КУзПБ має бути достатньо обґрунтованим, з достеменним встановленням факту невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим обов'язків, визначених Кодексом, чи встановленням інших обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень.
У даному випадку АТ "Державний ощадний банк України", як на підставу відсторонення арбітражного керуючого Дарієнка Д.В. від виконання повноважень розпорядника майна послалось на такі обставини:
- арбітражним керуючим, у визначені КУзПБ та ухвалою суду строки, не проведено інвентаризацію майна боржника;
- арбітражний керуючий Дарієнко Д.В. чинив перешкоди у реалізації майна боржника за встановленою судом та чинним законодавством процедурою;
- арбітражний керуючий Дарієнко Д.В. вніс недостовірні відомості до реєстру вимог кредиторів щодо АТ "Державний ощадний банк України", а саме під час визначення голосів, які належать кредитору, не врахував визнані судом грошові вимоги до боржника у вигляді трьох процентів річних нарахованих за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів.
Щодо доводів АТ "Державний ощадний банк України" про не проведення арбітражним керуючим інвентаризації майна боржника, колегія суддів зазначає таке.
Під розпорядженням майном згідно з частиною 1 статті 44 КУзПБ розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
Задля досягнення наведеної мети розпорядник майна зобов'язаний, зокрема не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість (частина 3 статті 44 КУзПБ).
Зокрема, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності за даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.
Відтак, проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартість є прямим обов'язком розпорядника майна. При цьому, КУзПБ передбачає проведення арбітражним керуючим інвентаризації майна боржника у чітко визначені строки.
Так, за приписами ст. 39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема про строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.
У даному випадку ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укркава", введено процедуру розпорядження майном боржника та розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича. Також, даною ухвалою встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника - не пізніше двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.
З огляду на вищевказане, інвентаризація майна ТОВ «Укркава" мала б бути проведена арбітражним керуючим Дарієнком В.Д. не пізніше 20.01.2021, що є максимальним законодавчо визначним строком її проведення у процедурі розпорядження майном.
Проте, з моменту призначення арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. розпорядником майна боржника, останній ані у строки визначені ухвалою суду, ані до моменту звернення Банку з апеляційною скаргою до суду, не надав до суду першої інстанції доказів на підтвердження проведення інвентаризації майна боржника.
Так, у наявних матеріалах справи містять лише запит арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. від 06.11.2020 про проведення інвентаризації адресований керівнику ТОВ «Укркава" в якому останній просив призначити проведення інвентаризації майна боржника за участю розпорядника майна (т.4, а.с. 7).
При цьому, арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. не зазначив, із посиланням на відповідні докази, що стало об'єктивною перешкодою проведення інвентаризації майна боржника, зокрема у строки визначені судом.
Натомість, арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. лише до відзиву на апеляційну скаргу було надано документи, які на його думку підтверджують проведення інвентаризації майна боржника.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Згідно з приписами ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частин першої-третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до правових позицій ВС КГС, викладених у постановах від 13.04.2021 у справі 909/722/14 та від 1 липня 2021 року по справі 46/603, положення ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Недоведеність таких обставин виключає процесуальні підстави для дослідження апеляційним судом таких додаткових доказів. Положення статті 269 ГПК України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.
У висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи 916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи 909/965/16, від 26.02.2019 зі справи 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Судова колегія звертає увагу на те, що надані арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. до відзиву на апеляційну скаргу докази на підтвердження проведення інвентаризації майна боржника датовані 2020-2022 рокам, тобто існували станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.
При цьому, слід звернути увагу на те, що в обґрунтування клопотання про відсторонення арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. від виконання повноважень розпорядника майна боржника, а також під час судового засідання Господарського суду Одеської області від 15.07.2025, під час якого прийнято оскаржувану ухвалу, АТ "Державний ощадний банк України" послідовно посилалось на не вчинення арбітражним керуючим дій щодо проведенні інвентаризації майна боржника.
Відповідно, арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. не був позбавлений об'єктивної можливості надати докази на підтвердження проведення інвентаризації майна боржника до суду першої інстанції, однак таких дій не вчинив, натомість надав такі докази лише разом із відзивом на апеляційну скаргу, не зазначивши при цьому жодних обґрунтованих підстав, що перешкоджали наданню таких доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції.
В свою чергу, твердження арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про те, що такі докази містяться у наявних матеріалах справи, не знайшли свого підтвердження. Навпаки, як вже було вказано вище, у наявних матеріалах справи містять лише запит арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. від 06.11.2020 про проведення інвентаризації адресований керівнику ТОВ «Укркава", однак жодних доказів на підтвердження проведення інвентаризації майна боржника наявні матеріли справи не містять.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. з приводу відсутності у останнього обов'язку надання до суду доказів проведення інвентаризації майна боржника, з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 04.10.2023 року у справі №910/20057/16 зазначено, що у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв'язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів щодо збереження об'єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, зокрема під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої Кодексом України з процедур банкрутства процедури.
Принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства. Рішення, які приймаються судом під час відновлення платоспроможності боржника, не повинні зводитись до формального виконання процесуальних вимог закону. Основною їх метою є судовий контроль за законністю дій кредиторів боржника, арбітражного керуючого, керівника санацією, інших учасників процедур та оцінка їх дій на відповідність вимогам КУзПБ (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2024 року у справі № 23/448-6).
Застосування принципу судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (підпункт 44.9 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2024 року у справі № 927/1136/23).
Як вже було вказано вище, чинне законодавство, яке регулює процедуру розпорядження майном боржника, визначає відповідний обов'язок арбітражного керуючого щодо проведення інвентаризації майна боржника, який кореспондується із відповідною вимогою звітування перед судом з приводу її проведення.
Оскільки КУзПБ встановлює чіткі строки проведення інвентаризації майна боржника, колегія суддів вважає, що лише надання арбітражним керуючим до суду відповідних доказів на підтвердження вчинення таких дій, надає реальну можливість суду переконатись у виконанні розпорядником майна передбачених Кодексом обов'язків, з метою дотримання принципу судового контролю.
В той же час, як вже було вказано вище та підтверджується наявними матеріалами справи, арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження проведення інвентаризації майна боржника у строки визначені судом.
Слід також наголосити на тому, що інвентаризація активів та зобов'язань боржника повинна проводитися відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (надалі також - Положення про інвентаризацію).
Відповідно до пункту 5 розділу І (Загальні положення) Положення про інвентаризацію, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.
Розділ II Положення про інвентаризацію встановлює основні вимоги до організації та основні правила проведення інвентаризації: 4. Голова і члени інвентаризаційної комісії (робочих інвентаризаційних комісій) забезпечують додержання правил проведення інвентаризацій, повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) даних про фактичні залишки активів та повноту відображення зобов'язань, правильність та своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації. 7. Наявність активів при інвентаризації встановлюється шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обміру. Переважування, обмір, підрахунок проводяться у порядку розміщення активів у приміщенні, де вони зберігаються. Визначення ваги (обсягу) навалочних матеріалів може проводитися на основі обмірів і технічних розрахунків. Акти обмірів і розрахунки додаються до інвентаризаційних описів. 14. Інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), для первинних документів з урахуванням обов'язкових реквізитів та вимог, передбачених цим Положенням. Матеріали інвентаризації можуть бути заповнені як рукописним способом, так і за допомогою електронних засобів обробки інформації. 16. В інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою.
На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказуються словами число порядкових номерів активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені.
Акти інвентаризації заповнюються з урахуванням об'єктів інвентаризації, при цьому мають бути забезпечені їх ідентифікація та співставлення з даними бухгалтерського обліку.
Інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв'язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. При проведенні інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальної особи та особа, яка приймає активи, дає розписку про отримання активів, а та, яка передає, - про передачу активів.
Як вбачається із наданих арбітражним керуючим доказів на підтвердження проведення інвентаризації майна боржника, інвентаризація здійснювалася з порушенням строків визначених судом (максимально визначений строк ухвалою суду - 20.01.2021, наказ на проведення інвентаризації - 11.09.2022), без участі розпорядника майна.
До того ж, інвентаризація здійснювалася без участі матеріально відповідальних осіб, без обов'язкового підрахунку, зважування, обміру, а відповідні акти обмірів і розрахунки не додані до інвентаризаційних описів. Із інвентаризаційних описів неможливо встановити місцезнаходження цінностей та/чи матеріально відповідальну особу, дебіторська заборгованість взагалі не інвентаризувалася, а оформлена у вигляді оборотно-сальдової бухгалтерської відомості із рахунку.
В свою чергу, судова колегія вкотре зауважує, що основною метою інвентаризації, є не перелічення усіх активів та зобов'язань боржника відповідно до даних його бухгалтерського обліку, а саме перевірка їх наявності, стану, відповідності їх оцінки, а отже - забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку, а не його формальне відтворення.
При цьому, як вже було вказано вище, арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. не приймав участь у інвентаризації майна боржника, що відповідно свідчать про не здійснення останнім перевірки наявності, кількості, стану, оцінки тощо активів (матеріальних цінностей боржника) та їх співставлення з даними бухгалтерського обліку.
За приписами ч.4 ст. 28 КУзПБ арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.
Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі, зокрема невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даній справі арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання розпорядника майна боржника, що проявилось у не проведенні інвентаризації майна боржника та є підставою для його відсторонення від виконання повноважень розпорядника майна боржника.
В свою чергу, судова колегія вважає необґрунтованими доводи суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відсторонення арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. від виконання повноважень розпорядника майна боржника, які ґрунтуються на тривалому перебуванні цієї справи поза за межами Господарського суду Одеської області, зокрема через апеляційне та касаційне оскарження процесуальних документів суду, оскільки на переконання суду апеляційна інстанції, це жодним чином не перешкоджало виконанню покладених на розпорядника майна боржника обов'язків, та відповідно не може виправдовувати його бездіяльність.
Щодо доводів АТ "Державний ощадний банк України", як на підставу відсторонення арбітражного керуючого Дарієнка Д.В. від виконання повноважень розпорядника майна, про те, що арбітражний керуючий вніс недостовірні відомості до реєстру вимог кредиторів щодо АТ "Державний ощадний банк України", а саме під час визначення голосів, які належать кредитору, не врахував визнані судом грошові вимоги до боржника у вигляді трьох процентів річних нарахованих за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів, колегія суддів зазначає таке.
Так, на переконання АТ "Державний ощадний банк України" враховуючи положення ст. 625 ЦК України та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо її застосування, нараховані та визнані судом грошові вимоги Банку у розмірі 16 871 889,63 грн, які складаються з нарахованих трьох процентів річних на суму основного боргу та процентів, входять до складу грошового зобов'язання, є незабезпеченими вимогами, отже є вимогами конкурсного кредитора з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
За змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), в постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.
Судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
У даному випадку, колегія суддів зазначає, що відповідні висновки щодо правової природи трьох процентів річних та права суду на їх зменшення, були здійсненні Верховним Судом у справах позовного провадження в яких вирішувалось питання щодо стягнення нарахованих процентів річних на суму основного боргу, в той час як у справі, яка наразі є предметом апеляційного оскарження, перед судом постало питання щодо (не)врахування визнаних судом грошових вимог кредитора до боржника, які складаються з трьох процентів річних під час визначення голосів, які належать кредитору.
Відповідно, висновки викладені Верховним Судом в вищенаведених постановах, на які зокрема посилається й апелянт, не є подібними до справи, яка наразі переглядається апеляційним судом.
В той же час, учасниками справи не наведено, а колегією суддів не встановлено наявності відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме положень ст. 625 ЦК України у справах про банкрутство, зокрема щодо вирішення питання про (не)врахування визнаних судом грошових вимог кредитора до боржника, які складаються з трьох процентів річних, під час визначення голосів, які належать кредитору.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що:
« 8.32. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
8.33. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора».
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що "8.38….виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".
Судом апеляційної інстанції також враховується правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, в якому Велика Палата конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, та виснувала, що 3 % річних є законодавчо встановленим і мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить 3 % річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
За приписами ст. 48 КУзПБ визначено, що конкурсні кредитори з правом вирішального голосу мають на зборах кредиторів кількість голосів, яка дорівнює сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду.
Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство.
З огляду на наведені висновки Верховного Суду та законодавчі приписи, колегія суддів вважає, що у даному випадку вимоги кредитора у вигляді нарахованих та визнаних судом трьох процентів річних нарахованих за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів не є основним боргом, а є фінансовою санкцією, яка в силу приписів ст. 48 КУзПБ не враховується під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу.
Відповідно, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апелянта, які зводяться до порушень допущених арбітражним керуючим Дарієнко Д.В. під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу.
Щодо доводів АТ "Державний ощадний банк України" про те, що арбітражний керуючий Дарієнко Д.В. чинив перешкоди у реалізації майна боржника за встановленою судом та чинним законодавством процедурою, судова колегія зазначає таке.
За твердженням заявника, у зв'язку з закінченням мораторію запровадженого ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2023 по цій справі, задоволено клопотання АТ "Державний ощадний банк України" та скасовано арешт накладених ухвалою суду в частині заставного майна боржника, надано дозвіл на реалізацію майна боржника, що перебуває у заставі АТ "Державний ощадний банк України" в межах справи про банкрутство під контролем арбітражного керуючого.
Однак, арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. подав до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів ТОВ «Укркава», у тому числі шляхом зупинення реалізації майна ТОВ «Укркава», чим, як вважає Банк, намагався чинити перешкоду заставному кредитору в реалізації своїх законних прав.
АТ "Державний ощадний банк України" зазначає, що за результатами поданого арбітражним керуючим клопотання (про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів), останньому було відмовлено у його задоволенні, що є прямим свідченням безпідставних та необґрунтованих дій арбітражного керуючого під виконання його обов'язків в процедурі розпорядження майном ТОВ «Укркава».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ст. 40 КУзПБ господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Приписами ст. 12 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом. Арбітражний керуючий зобов'язаний, зокрема здійснювати заходи щодо захисту майна боржника.
З огляду на наведені законодавчі приписи, подання клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є правом арбітражного керуючого (розпорядника майном), яке він реалізовує на власний розсуд.
В свою чергу, прийняття судом рішення про відмову у задоволенні такого клопотання, без встановлення відповідних обставин в рішенні суду, не може свідчить про наявність будь-яких зловживань, вчинення дій на шкоду кредитору, чиненням перешкод у реалізації прав кредитора тощо.
Наявні матерій справи не містять, а АТ "Державний ощадний банк України" не надано доказів на підтвердження того, що судом було встановлено та визнано подання клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів зловживанням арбітражним керуючим Дарієнком В.Д. правами розпорядника майна боржника.
Крім того, колегія суддів зауважує, що з заявою про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у цій справі, окрім арбітражного керуючого, також звертався інший учасник справи - ОСОБА_1 та ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 така заява була задоволена.
У підсумку, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання АТ "Державний ощадний банк України" в частині відсторонення арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. від виконання повноважень розпорядника майна боржника у зв'язку із неналежним виконанням покладених на нього обов'язків, а саме не проведенням інвентаризації майна боржника, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З огляду на встановлені обставини, що є підставою для відстрочення арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. від виконання повноважень розпорядника майна боржника, колегія суддів відхиляє заяву арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про відсторонення від виконання повноважень розпорядника майном у цій справі за сімейними обставинами.
Щодо клопотання АТ "Державний ощадний банк України" про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича, судова колегія зазначає таке.
За приписами ст. 28 КУзПБ арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) чи зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи).
Відповідно до ч.8 ст.48 КУзПБ, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство; звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого.
Частиною 9 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів. Невід'ємною частиною протокольного рішення зборів (комітету) кредиторів є реєстр кредиторів станом на дату проведення зборів (комітету) кредиторів.
З огляду на наведені законодавчі приписи, саме комітету кредиторів, а не окремому кредитору, належить право визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство, зокрема й розпорядником майна боржника.
При цьому, таке рішення приймається більшістю голосів із відповідним оформленням протокольного рішення комітету кредиторів.
Однак, наявні матеріли справи не містять, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження того, що станом на час прийняття оскаржуваної ухвали комітетом кредиторів, більшістю голосів, було прийнято відповідне рішення про погодження кандидатури арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича на призначення розпорядником майна ТОВ «Укркава".
Наведене виключає можливість задоволення клопотання АТ "Державний ощадний банк України" про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Тому інші доводи учасників справи, що викладені у заявах по суті справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала скасуванню із прийняттям нового рішення.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/2739/20 скасувати.
3. Клопотання Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" про відсторонення арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. від виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава" у справі №916/2739/20 - задовольнити частково.
4. Відсторонити арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича від виконання повноважень розпорядника майном у справі №916/2739/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава".
5. В задоволенні решти клопотання - відмовити.
6. У задоволенні заяви арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича про відсторонення від виконання повноважень розпорядника майном у справі № 916/2739/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава" - відмовити.
7. Зобов'язати арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича виконувати повноваження розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава" по справі №916/2739/20 до призначення у встановленому порядку іншого розпорядника майном.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 26.01.2026.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Філінюк І.Г.