Справа № 344/7917/25
Провадження № 22-ц/4808/65/26
Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.
Суддя-доповідач Барков В. М.
20 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Баркова В. М.,
суддів: Василишин Л. В.,
Максюти І. О,
секретар: Петрів Д. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дворський Віталій Михайлович, та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2025 року, в складі судді Кіндратишин Л. Р., ухвалене в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 09 жовтня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтував тим, що 21 жовтня 2023 року о 06 год. 30 хв. у ДТП за участю автомобіля, яким керував відповідач, загинула його матір ОСОБА_3 . З приводу такого було порушено кримінальне провадження № 12023090000000621, яке постановою старшого слідчого від 29 лютого 2024 року закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Внаслідок смерті матері, позивач як син зазнав моральних страждань, що будуть переслідувати його тривалий час і ніколи не закінчаться.
На підставі наведених обставин, просив стягнути з відповідача 400 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2025 рокупозов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
У іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 1 211,20 грн судового збору.
Зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував поведінку водія ОСОБА_1 , який одразу викликав швидку допомогу та поліцію, добровільно відшкодував витрати на поховання в сумі 20 000 грн; отримання позивачем страхових виплат безпосередньо із страхової компанії, зокрема і на відшкодування моральної шкоди (визначена з урахуванням законодавчого обмеження у розмірі виплат - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку); поведінку потерпілої під час ДТП, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, як пішохід порушила Правила дорожнього руху України; й того, що ДТП сталася внаслідок грубої необережності потерпілої ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дворський В. М., посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що відповідач у судовому засіданні не довів, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Однак, суд не взяв до уваги те, що дії потерпілої власне і призвели до виникнення для відповідача обставин непереборної сили, які не контролювалися його волею, свідомістю, чи бажанням, оскільки останній не міг впливати на поведінку потерпілої.
Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що досудовим розслідуванням в рамках кримінального провадження було встановлено, що ДТП трапилося внаслідок необережних дій пішохода ОСОБА_3 , а тому в діях відповідача не має порушень ПДР України, які б прямо перебували у причинно-наслідковому зв'язку із настанням ДТП, оскільки останній керував автомобілем у тверезому стані, з увімкненим ближнім світлом фар, без перевищення допустимої швидкості руху і був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода з моменту настання небезпеки для руху, а відтак вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, що підтверджується постановою СУ ГУ НП в Івано-Франківській області про закриття провадження у справі від 29 лютого 2024 року.
Крім того, судом залишено поза увагою необґрунтованість вимог відшкодування моральної шкоди. Адже, зазначені загальні фрази в обґрунтування компенсації моральної шкоди не є такими, які об'єктивно свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Також зазначає, що позивач приховав від суду факт отримання від відповідача коштів у сумі 20 000 грн в рахунок компенсації витрат на поховання, що підтверджується наданою позивачем особистою розпискою.
До того ж позивач, 22 березня 2024 року отримав від ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» виплату моральної шкоди в розмірі 40 000 грн, а також виплату на поховання в розмірі 15 134 грн.
Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не врахував те, що відповідач є пенсіонером на утриманні якого є його дружина, яка теж є пенсіонером за віком. Також не врахував те, що останні хворіють, у зв'язку з чим здійснюють витрати для підтримання рівня стану здоров'я і придбання медичних засобів.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 також подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд частково задовольняючи позовні вимоги останнього, не врахував глибину моральних страждань спричинених смертю матері, як найближчої людини, що призвело до виникнення у позивача душевної травми, яка має тривалий характер і не може бути усунена.
Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000, 00 грн є явно неспівмірним із характером завданих моральних страждань та суперечить принципам справедливості, розумності та достатньої компенсації.
З урахуванням вищенаведеного величину моральної шкоди оцінює у розмірі 400 000, 00 грн, яка залишається не відшкодованою.
Відзив на апеляційні скарги не надано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Позивач та його представник в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовою повісткою та за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дворського В. М., який просив скаргу відповідача задовольнити, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області Івонюка В. М. від 29 лютого 2024 року закрито кримінальне провадження № 12023090000000612 в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
При цьому органом досудового розслідування було встановлено, що 21 жовтня 2023 року близько 06 год 30 хв у темну пору доби ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ford C-Max», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Надвірнянська в с. Черніїв Івано-Франківського району Івано-Франківської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка від отриманих травм померла на місці пригоди. Ця дорожньо-транспортна подія сталася внаслідок необережних дій пішохода ОСОБА_3 , яка, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим не могла реально оцінювати дорожню обстановку, проявила неуважність, у темну пору доби не виділила себе для своєчасного її виявлення іншими учасниками дорожнього руху, вийшла на проїзну частину дороги із-за задньої частини зустрічного автомобіля, який обмежував видимість водію ОСОБА_1 , не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, та перетинала проїзну частину поза межами пішохідного переходу. При цьому ОСОБА_3 порушила вимоги п. 4.7, 4.14 а ПДР України. У діях водія автомобіля «Ford C-Max» ОСОБА_1 не вбачається порушень ПДР, які б прямо перебували у причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП, оскільки останній керував автомобілем у тверезому стані, рухався автомобілем по своїй правій смузі з увімкненим світлом фар без перевищення допустимої швидкості руху та був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода з моменту настання небезпеки для руху, а відтак у його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Як вбачається згідно із свідоцтва про народження позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 .
На час ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля «Ford C-Max» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 була застрахована ПРАТ «СК «Універсальна» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-216696693 від 07 вересня 2023 року. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіянню життю і здоров'ю становить 320 000 грн., за шкоду заподіяну майну - 160 000грн.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2024 року, яке не оскаржувалось та набрало законної сили 07 грудня 2024 року у справі № 352/1377/24, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування було задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «СК «Універсальна», на користь ОСОБА_2 , 20 100 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, 4 576 грн 81 коп. пені, 494 грн 35 коп. трьох відсотків річних, 1 166 грн. 27 коп. інфляційних втрат, а разом - 26 337 грн 43 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_5 20 100 грн страхового відшкодування моральної шкоди, 4 133 грн 13 коп. пені, 449 грн 67 коп. трьох відсотків річних, 1 045 грн 20 коп. інфляційних втрат, а разом - 25 728 грн. на підставі п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тобто у межах 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами).
Разом з цим, судом у справі № 352/1377/24 встановлено, що згідно висновку судово-медичної експертизи (а.к.п. 69-71) при судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації відповідно кров - 2,26 проміле, сеча - 2,23 проміле, що свідчить про те, що потерпіла на момент настання смерті перебувала в стані алкогольного сп'яніння, а вказана концентрація алкоголю в крові при житті могла відповідати алкогольному сп'янінню середнього ступеня. Переважання концентрації алкоголю в крові свідчить про те, що смерть настала у фазі всмоктування алкоголю в організм.
Також суд у справі № 352/1377/24 встановив, що ДТП сталася внаслідок грубої необережності потерпілої, яка, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим не могла реально оцінювати дорожню обстановку, проявила неуважність, у темну пору доби не виділила себе для своєчасного її виявлення іншими учасниками дорожнього руху, вийшла на проїзну частину дороги із-за задньої частини зустрічного автомобіля, який обмежував видимість водію ОСОБА_1 , не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, та перетинала проїзну частину поза межами пішохідного переходу».
Про необережність дій потерпілої у ДТП зазначено і у постанові про закриття кримінального провадження.
На підставі страхових актів ПРАТ «СК «Універсальна» 22 березня 2024 року сплатило страхове відшкодування ОСОБА_2 : моральну шкоду в розмірі 20 100 грн та витрати на поховання в сумі 15 134 грн, для ОСОБА_5 - моральну шкоду в розмірі 20 100 грн.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт З частини другої статті 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).
Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
В момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_1 на правовій підставі володів транспортним засобом «Ford C-Max», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отже є зобов'язаною особою.
При цьому у спірних правовідносинах діє принцип повного відшкодування шкоди, який закріплений у статті 1166 ЦК України, та реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Відповідно до зазначених норм особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тобто особа, діями якої завдана шкода та яка застрахувала свою цивільну відповідальність, є належним відповідачем у справі, оскільки у разі недостатності виплаченої потерпілому суми страхової виплати, вона є зобов'язаною особою зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
За положеннями статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого
Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок відшкодування шкоди, пов'язаною із смертю потерпілого.
Зокрема, у пункті 27.1. зазначено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
У пункті 27.3. визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
У справі, яка переглядається, встановлено, що страховиком виплачено позивачу страхове відшкодування моральної шкоди в межах ліміту страхування і, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір цієї шкоди перевищує виплачене страхове відшкодування, різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування обґрунтовано стягнув з відповідача.
Із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 проте, що він діяв внаслідок виникнення обставин непереборної сили погодитися не можна, оскільки норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, визначають, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
З метою спростування такої відповідальності законодавець зобов'язав саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідачем не оспорювалося те, що належний йому транспортний засіб створює підвищену небезпеку для осіб, які перебувають поблизу.
У цій справі відповідач не довів наявність умислу потерпілої або існування обставин непереборної сили, які спричинили ДТП.
Як підстава для звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності, непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, у зв'язку з чим сама по собі відсутність технічної можливості уникнути наїзду вказаним ознакам не відповідає, оскільки причинно пов'язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації.
Тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем того факту, що відсутність у нього технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою.
У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов'язковому з'ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На виконання зазначених вимог суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, виходячи із зазначених ним обставин, врахував вимоги розумності та справедливості, протиправність дій відповідача та потерпілої, характер та тривалість страждань, яких зазнав позивач, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.
Відтак, інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дворський Віталій Михайлович, та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 січня 2026 року.
Судді В. М. Барков
Л. В. Василишин
І. О. Максюта