Справа № 642/274/26
Провадження № 2/642/647/26
Іменем України
26 січня 2026 року Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
20.01.2026 до Холодногірського районного суду м. Харкова звернувся позивач з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Зазначена заява не може бути прийнята до розгляду Холодногірським районним судом м. Харкова та підлягає направленню за підсудністю з таких підстав.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», роз'яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).
Як передбачено ч.1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання особи підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно з ч. 10 ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Аналізуючи зазначені норми права, вважаю, що єдиною офіційною адресою місця проживання особи є зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання та відомості про таке місце проживання мають бути відображені в паспорті або іншому документі, що засвідчує право на постійне проживання в Україні.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем зазначена адреса реєстрації відповідача як: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_1 відповідач зареєстрованою не значиться.
Згідно інформаційних довідок з Реєстру територіальної громади м. Харкова відповідач ОСОБА_3 не значиться зареєстрованою в м. Харкові.
Як вбачається з відповіді Єдиного державного демографічного реєстру № 2274143 від 26.01.2026 адреса реєстрації ОСОБА_4 зазначена як: АДРЕСА_2 , дата реєстрації 23.02.2021.
При цьому суддя враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21, згідно якої в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Отже, враховуючи, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2 , та виходячи із правил підсудності, встановлених ст. 27 ЦПК України, вказана позовна заява підсудна Заводському районному суду м. Кам'янського.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Частина 1 ст.378 ЦПК України передбачає, що недотримання судом правил територіальної юрисдикції є порушенням процесуального закону та є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду.
Згідно п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
У зв'язку з тим, що місце реєстрації відповідача відноситься до території м. Кам'янського Заводського району Дніпропетровської області, то суддя прийшов висновку про направлення матеріалів справи до Заводського районного суду м. Кам'янського за територіальною юрисдикцією (підсудністю), так як дана справа не підсудна Холодногірському районному суду м. Харкова.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 260, 315,316,353 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу направити за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Заводського районного суду м. Кам'янського (51925, Україна, Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, вулиця Ігнатія Ясюковича, будинок 5).
Копію ухвали направити позивачу.
Роз'яснити, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів до Харківського апеляційного суду з дня отримання її копії.
Суддя В.Г. Пашнєв