22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 824/62/25
провадження № 61-10749ав25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Калішенка М. О.,
представника Caribalt Alliance OU (Естонська Республіка)- Вітліної Марини Олександрівни,
представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Амікум Фарма» (Україна) - Гуділіна Олександра Олександровича,
учасники справи:
заявник (боржник в арбітражній справі) - Caribalt Alliance OU (Естонська Республіка),
заінтересована особа (стягувач в арбітражній справі) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Амікум Фарма» (Україна),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Caribalt Alliance OU (Естонська Республіка), подану представником Вітліною Мариною Олександрівною, на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2025 року
у складі судді Кашперської Т. Ц. у справі за заявою Caribalt Alliance OU (Естонська Республіка) про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 лютого 2025 року у справі
№ 246/2024 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амікум Фарма» (Україна) до Caribalt Alliance OU (Естонська Республіка) про стягнення коштів,
У травні 2025 року Caribalt Alliance OU (Естонська Республіка) (далі - Caribalt Alliance OU) звернулось до суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 24 лютого 2025 року у справі № 246/2024 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амікум Фарма» (Україна) (далі -
ТОВ «Амікум Фарма») до Caribalt Alliance OU про стягнення коштів.
Заява мотивована тим, що 27 листопада 2023 року між ТОВ «Амікум Фарма»
і Caribalt Alliance OU укладено контракт № 27/11, предметом якого є поставка дитячого харчування для медичних цілей.
Рішенням МКАС при ТПП України від 24 лютого 2025 року у справі № 246/2024 стягнено з Caribalt Alliance OU на користь ТОВ «Амікум Фарма» 3 620,07 євро за нараховану пеню, 210,00 євро за відповідальне зберігання другої партії товарів, 16 411,92 євро за завдані збитки і 1 820,31 євро на відшкодування сплати арбітражного збору, всього 22 062,30 євро, віднесено на витрати позивача решту арбітражного збору в розмірі 79,81 євро.
Заявник указував, що задовольнивши позов, МКАС при ТПП України не врахував доказів відповідача та допустив порушення основоположних принципів матеріального і процесуального права.
Щодо відсутності у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд спору пояснював, що 30 січня 2025 року - станом на день ухвалення рішення МКАС при ТПП України договір між сторонами був припинений внаслідок його розірвання позивачем в односторонньому порядку, тому арбітражне застереження у розділі 10 договору також припинило свою дію. Враховуючи наведене, МКАС при ТПП України розглянув справу за відсутності компетенції та дійсного волевиявлення сторін на такий розгляд, що згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України є самостійною підставою для скасування рішення.
Заявник також наводив зміст статей 7, 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», вказував, що зміст розділу 10 «Арбітраж» контракту не містить чіткого переліку спорів, які віднесені до компетенції арбітражного суду, отже, висновок МКАС при ТПП України про наявність компетенції на вирішення спору є передчасним, що згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України є самостійною підставою для скасування рішення.
Заявник посилався на суперечність арбітражного рішення публічному порядку України, що згідно з підпунктом «б» пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України
є самостійною підставою для скасування рішення.
Заявник також посилався на пункт 9.1 контракту, який передбачає форс-мажорні обставини, і, якщо вони тривають понад 2 місяці, кожна зі сторін може відмовитися від виконання своїх зобов'язань, у такому випадку жодна зі сторін не може вимагати від іншої сторони відшкодування збитків.
Пояснював, що у ділових відносинах, що склалися між сторонами, Caribalt Alliance OU було комерційним посередником. Купівля товару у ТОВ «Амікум Фарма» здійснювалася для виконання зобов'язань перед іншим суб'єктом, яким
є Medicuba S.A. (Республіка Куба). Республіка Куба внесена до списку країн-спонсорів тероризму, що з часом призвело до повного призупинення всіх банківських розрахунків, ділових відносин та контрактів між Caribalt Alliance OU
і Medicuba S.A. Обставина щодо віднесення Республіки Куба до списку країн-спонсорів тероризму є загальновідомою. Крім того, загальновідомо, що Республіка Куба підтримує російську федерацію у повномасштабній збройній агресії проти України. Тому постачання українських товарів на територію країни, яку визнано спонсором тероризму та яка підтримує російську федерацію у війні проти України, загрожує безпеці та економіці країни.
За наведених обставин, оскільки Caribalt Alliance OU вжило всіх доступних заходів з метою належного виконання своїх зобов'язань за контрактом, при цьому неможливість їх виконання зумовлена обставинами, які є невідворотними за теперішніх умов, виконання умов контракту передбачає постачання українських товарів до Республіки Куба, що за таких обставин суперечить загальносуспільним і державним інтересам, покладання на Caribalt Alliance OU відповідальності свідчить про очевидно неправильне застосування арбітражем фундаментальних норм матеріального прав та грубе порушення норм процесуального права, що необхідно кваліфікувати як порушення публічного порядку.
Ураховуючи наведене, Caribalt Alliance OU просило скасувати рішення МКАС при ТПП України від 24 лютого 2025 року у справі № 246/2024.
Заперечення щодо заявлених вимог
ТОВ «Амікум Фарма», заперечуючи проти заявлених вимог, 23 травня 2025 року подало заперечення, в яких просило відмовити у задоволенні заяви.
Стосовно доводів про припинення арбітражного застереження посилалося на статтю 81 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, частину другу статті 21 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ. Вказувало, що Верховний Суд у постановах від 23 лютого 2021 року у справі № 910/15842/19, від 17 грудня 2021 року у справі № 910/9841/20, від 12 листопада 2020 року у справі
№ 910/13366/18, в ухвалі від 11 травня 2023 року у справі № 910/5019/23 послідовно підтримує принцип автономності арбітражної угоди, таким чином, арбітраж мав належну компетенцію.
Щодо формулювання арбітражного застереження посилалося на частину першу статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та вказувало, що законодавство не вимагає обов'язкового переліку конкретних спорів,
а достатньою є вказівка на передачу всіх або певних спорів, що виникають
з конкретних правовідносин.
ТОВ «Амікум Фарма» наводило статтю 22 ГПК України, правові висновки Верховного Суду, зроблені в постанові від 16 серпня 2022 року у справі
№ 916/3245/21 про те, що суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди. Вказувало, що законодавство і судова практика України визнають дійсними арбітражні угоди, які передбачають передачу до арбітражу всіх спорів, що виникають з певних правовідносин, без необхідності конкретизувати кожен можливий спір.
Щодо неможливості виконання зобов'язань через невідворотні обставини товариство вказувало, що наявність форс-мажорних обставин не
є автоматичною підставою для скасування арбітражного рішення, і судова практика вимагає належного доказування таких обставин та їх впливу на виконання зобов'язання.
Щодо суперечності постачання товарів до Республіки Куби загальносуспільним та державним інтересам пояснювало, що публічний порядок України охоплює фундаментальні принципи, що стосуються незалежності, цілісності, основних прав і свобод громадян. Верховний Суд зазначає, що порушення публічного порядку може мати місце лише у випадках, коли виконання арбітражного рішення суперечить цим принципам. У цьому випадку заявник не надав достатніх доказів того, що постачання товарів до Республіки Куби порушує такі принципи. Крім того, публічний порядок є винятковою категорією, і порушення повинне бути грубим та очевидним (постанова Верховного Суду у справі № 796/411/20).
Щодо очевидного неправильного застосування арбітражем норм матеріального та процесуального права наголошувало, що суди України дотримуються принципу обмеженого втручання у рішення арбітражів, і очевидно неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише у випадках, коли це призвело до порушення публічного порядку. У цьому випадку скаржник таких порушень не довів.
Щодо посилання заявника на санкції стосовно Республіки Куба як на форс-мажор товариство наводило зміст статті 617 ЦК України, яка вимагає документального підтвердження форс-мажору, посилалося на правові висновки, викладені
в постанові Верховного Суду у справі № 925/1293/21 про те, що зміна економічних умов не є форс-мажором, заявник не довів, що перешкоди були непередбачуваними і не залежали від його волі, тоді як ТОВ «Амікум Фарма» уклало договір саме з Caribalt Alliance OU, а не компанією Республіки Куба, тому заявник повинен був сам зважати на всі існуючі ризики при веденні господарської діяльності.
Щодо нібито допущення МКАС при ТПП України порушень арбітражного процесу та неврахування доводів Caribalt Alliance OUзазначало, що кандидатуру арбітра, який розглядав спір, було запропоновано саме Caribalt Alliance OU, а ТОВ «Амікум Фарма» погодилось з кандидатурою арбітра; регламент МКАС передбачає процедуру подання доказів та заяв, яку заявник не оскаржував; регламент МКАС передбачає процедуру ведення справи, яку заявник не оскаржував, а рухався в її межах.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 липня 2025 року в задоволенні заяви Caribalt Alliance OU про скасування рішення МКАС при ТПП України від
24 лютого 2025 року у справі № 246/2024 за позовом ТОВ «Амікум Фарма» до Caribalt Alliance OU про стягнення коштів відмовлено.
Врахувавши принцип автономності арбітражної угоди від основного договору,
а також ті обставини, що Caribalt Alliance OUне заперечувало щодо юрисдикції МКАС при ТПП України під час арбітражного провадження, Київський апеляційний суд дійшов висновку, що доводи заявника щодо відсутності компетенції у МКАС при ТПП України на розгляд спору не підтвердилися.
Щодо скасування рішення через відсутність в арбітражній угоді чіткого переліку спорів, які віднесені до компетенції арбітражного суду, Київський апеляційний суд зазначив, що будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
Стосовно порушення публічного порядку суд вказав, що спірні правовідносини
в межах розгляду цієї справи виникли між суб'єктами господарської діяльності,
а обставини, встановлені рішенням арбітражного суду, стосуються порядку виконання зобов'язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного між ними контракту (приватних господарських правовідносин). Рішення МКАС при ТПП України ухвалене суто щодо її сторін, тому
і виконання зазначеного рішення не буде суперечити публічному порядку України.
Суд також звернув увагу на те, що контракт від 27 листопада 2023 року № 27/11, укладений між ТОВ «Амікум Фарма» і Caribalt Alliance OU, предметом якого
є постачання дитячого харчування для медичних цілей, стягнення коштів у зв'язку
з неналежним виконанням якого було предметом розгляду МКАС при ТПП України, регулює правовідносини лише між цими двома юридичними особами
і не стосується прав та обов'язків, які існують у Caribalt Alliance OU з іншими суб'єктами господарської діяльності. Будь-яких доказів на підтвердження того, що Caribalt Alliance OUздійснювало постачання дитячого харчування саме до компанії у Республіці Куба, заявник не надав.
Аргументи заявника
Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного суду від 14 липня
2025 року, представник Caribalt Alliance OU- Вітліна М. О. 18 серпня
2025 року подала для розгляду в апеляційному порядку до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Caribalt Alliance OUзадовольнити.
На обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що 30 січня 2025 року - станом на день ухвалення рішення МКАС при ТПП України договір між сторонами був припинений внаслідок його розірвання позивачем в односторонньому порядку. Тому арбітражне застереження, яке міститься у розділі 10 цього договору, також припинило свою дію, у зв'язку з чим МКАС при ТПП України розглянув справу за відсутності компетенції та дійсного волевиявлення сторін на такий розгляд. Вказує, що в арбітражній угоді немає чіткого переліку спорів, які віднесені до компетенції арбітражного суду. Заявник також посилається на пункт 9.1 контракту, який передбачає форс-мажорні обставини, і якщо вони тривають понад 2 місяці, кожна зі сторін може відмовитися від виконання своїх зобов'язань, у такому випадку жодна зі сторін не може вимагати від іншої сторони відшкодування збитків. Пояснює, що у ділових відносинах, що склалися між сторонами, Caribalt Alliance OU виступало комерційним посередником. Купівля товару у ТОВ «Амікум Фарма» здійснювалася для виконання зобов'язань перед іншим суб'єктом, яким є Medicuba S.A. (Республіка Куба). Республіка Куба внесена до списку країн-спонсорів тероризму, що з часом призвело до повного призупинення всіх банківських розрахунків, ділових відносин та контрактів між Caribalt Alliance OU і Medicuba S.A. Зазначена обставина щодо віднесення Республіки Куба до списку країн-спонсорів тероризму є загальновідомою. Звертає увагу на те, що апеляційний суд помилково посилався на правові висновки Верховного Суду щодо застосування Конвенції про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах
(далі - Нью-Йоркська конвенція).
Аргументи інших учасників справи
29 серпня 2025 року представник ТОВ «Амікум Фарма» - Гуділін О. О. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2025 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що апеляційна скарга містить ті самі аргументи, що
й апеляційна скарга, які вже були розглянуті та відхилені Київським апеляційним судом. Фактично заявник намагається підмінити завдання суду апеляційної інстанції, що переглядає рішення суду першої інстанції на підставі вимог закону. Вказує, що відповідно до принципу автономності арбітражної угоди (separability) арбітражне застереження, яке є частиною договору, розглядається як окрема, незалежна від інших умов договору угода. Навіть якщо основний договір визнається недійсним або розірваним, це не тягне за собою автоматичну недійсність арбітражної угоди. Цей підхід забезпечує гарантію, що будь-який спір, пов'язаний з договором, включаючи спори про його дійсність або розірвання, буде розглянуто саме арбітражем, як це було погоджено сторонами. Згідно
з частиною другою статті 21 Арбітражного регламенту ЮНІСТРАЛ визнання арбітражним судом недійсності договору не тягне за собою недійсність арбітражного застереження. Стаття 81 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів прямо вказує, що розірвання договору не припиняє дії положень про вирішення спорів. Київський апеляційний суд правильно послався на послідовну практику Верховного Суду. Твердження заявника про незастосування міжнародних норм є безпідставним. Також безпідставним
є твердження заявника про те, що контракт від 27 листопада 2023 року № 27/11 не містить чіткого переліку спорів, оскільки це спростовується власне текстом вказаного контракту. Звертає увагу на те, що заявник зловживає концепцією публічного порядку. Доводи заявника щодо неможливості виконання зобов'язань через санкції відносно Республіки Куби є матеріально-правовими, які підлягали оцінці арбітражним судом. Київський апеляційний суд правильно зазначив, що втручання в такі питання є забороненим, оскільки це означало б перегляд справи по суті. У цій справі немає порушення публічного порядку.
Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції та рух матеріалів справи
19 серпня 2025 року апеляційна скарга надійшла до Верховного Суду, і згідно
з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями її передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського апеляційного суду.
18 вересня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2025 року закінчено підготовчі дії
у справі та призначено її до розгляду у відритому судовому засіданні
з повідомленням учасників справи.
Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи
У судовому засіданні:
представник Caribalt Alliance OU - Вітліна М. О. просила апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Caribalt Alliance OU задовольнити.
представник ТОВ «Амікум Фарма» - Гуділін О. О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, аргументи сторін у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 27 листопада 2023 року між ТОВ «Амікум Фарма» (продавець)
і Caribalt Alliance OU (покупець) укладено контракт, за умовами якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує товари, відповідно до специфікації або інвойсів, оформлюваних на кожну партію товарів, що відвантажується, які
є невід'ємною частиною контракту. Контракт діє до 31 грудня 2024 року.
У пунктах 10.1, 10.2 контракту сторони узгодили, що всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути з даного договору або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів. У разі неможливості досягнення згоди за договором (як чинним, так і недіючим) сторони повинні дійти згоди у МКАС при ТПП України відповідно до його регламенту. Арбітражний суд складається з одного арбітра. Місце проведення засідання арбітражного суду - місто Київ. Мова арбітражного розгляду англійська.
Рішенням МКАС при ТПП України від 24 лютого 2025 року у справі № 246/2024 за позовом ТОВ «Амікум Фарма» до Caribalt Alliance OU про стягнення коштів стягнено з Caribalt Alliance OU на користь ТОВ «Амікум Фарма» 22 062,30 євро,
з яких: 3 620,07 євро - пеня; 210,00 євро - за відповідальне зберігання другої партії товарів; 16 411,92 євро - збитки; 1 820,31 євро - арбітражний збір.
У вказаному рішенні МКАС при ТПП України встановив, що 03 липня 2024 року, після подання позовної заяви до МКАС при ТПП України, позивач надіслав відповідачу листа № 050, яким відмовився від (розірвав) договір від 27 листопада 2023 року № 27/11 у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо прийняття другої партії товару.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
Порядок оскарження рішень міжнародних комерційних арбітражів визначено
в розділі VIII ЦПК України.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 454 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.
Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцезнаходженням арбітражу.
Згідно з частинами першою, другою статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо:
1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або
2) суд визначить, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
Аналогічні підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу передбачені також в частині другій статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Рішення національного суду про скасування арбітражного рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) хоча б однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України.
Законодавство України, допускаючи оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу шляхом подання заяви про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких арбітражне рішення може бути скасоване.
Отже, відповідно до статті 459 ЦПК України та статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»
з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі.
Таким чином, під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.
Аналогічні висновки зроблено в постанові Верховного Суду від 23 лютого
2023 року у справі № 824/47/22 (провадження № 61-8730ав22).
Заявник в апеляційній скарзі посилається на порушення підпунктів «а», «в»
пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України та підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України.
Вказані доводи не можуть бути взяті до уваги з таких підстав.
Щодо підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України
Підставою заявлених вимог у цій частині заявник вказує те, що 30 січня
2025 року - станом на день ухвалення рішення МКАС при ТПП України договір між сторонами був припинений внаслідок його розірвання позивачем
в односторонньому порядку, а тому арбітражне застереження, яке міститься
у розділі 10 цього договору, також припинило свою дію, у зв'язку з чим МКАС при ТПП України розглянув справу за відсутності компетенції та дійсного волевиявлення сторін на такий розгляд.
Надаючи оцінку цим аргументам, колегія суддів враховує таке.
У статті 4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що сторона, яка знає про те, що яке-небудь положення цього Закону, від якого сторони можуть відступати, або яка-небудь вимога, згідно з арбітражною угодою, не були дотримані, і проте продовжує брати участь у арбітражному провадженні, не заявивши заперечень проти такого недотримування без невиправданої затримки, а якщо для цього передбачено будь-який строк, то протягом цього строку вважається такою, що відмовилась від свого права на заперечення.
Третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження. Заява про відсутність
у третейського суду компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь
у призначенні арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що третейський суд перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена, як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлено
в ході арбітражного розгляду. Третейський суд може в будь-якому з цих випадків прийняти заяву, зроблену пізніше, якщо він визнає затримку виправданою. Третейський суд може винести постанову щодо заяви, зазначеної в пункті 2 цієї статті, або як з питання попереднього характеру, або в рішенні щодо суті спору. Якщо третейський суд винесе постанову з питання попереднього характеру, що він має компетенцію, будь-яка сторона може протягом 30 днів після отримання повідомлення про цю постанову просити орган, зазначений в статті 6, прийняти рішення з цього питання; таке рішення не підлягає ніякому оскарженню; поки таке прохання чекає на своє вирішення, третейський суд може продовжувати розгляд та прийняти арбітражне рішення (стаття 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або міститься
у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них,
є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження,
є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року в справі № 920/241/19 зроблено висновок, що «арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов'язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов'язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражі. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди)».
Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу
і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 920/241/19, від 24 вересня 2020 року у справі № 824/198/19, від 30 серпня 2024 року у справі № 911/1766/22.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися,
а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19).
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від
14 травня 2025 року у справі № 824/167/24 (провадження № 61-2895ав25), від
22 вересня 2025 року у справі № 824/11/25 (провадження № 61-8372ав25).
Врахувавши принцип автономності арбітражної угоди, а також ті обставини, що відповідач не заперечував щодо юрисдикції МКАС під час арбітражного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи Caribalt Alliance OU щодо скасування рішення МКАС при ТПП України з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Щодо підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України
Як на підставу заявлених вимог в цій частині заявник посилається те, що
в арбітражній угоді немає чіткого переліку спорів, які віднесені до компетенції арбітражного суду.
Надаючи оцінку цим аргументам, колегія суддів враховує таке.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» питання про компетенцію МКАС при ТПП України у кожній конкретній справі вирішує склад арбітражного суду, який розглядає спір.
Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
У пунктах 10.1, 10.2 контракту сторони узгодили, що всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути з даного договору або в зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів. У разі неможливості досягнення згоди за договором (як чинним, так і недіючим) сторони повинні дійти згоди у МКАС при ТПП України відповідно до його регламенту. Арбітражний суд складається з одного арбітра. Місце проведення засідання арбітражного суду - місто Київ. Мова арбітражного розгляду англійська.
Відповідно до статті ІІ Нью-Йоркської конвенції, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.
Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод (частина перша статті II Конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір та арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає сторонам спірних правовідносин можливість мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.
За змістом Конвенції, кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 920/241/19.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторона, яка знає про те, що яке-небудь положення цього Закону, від якого сторони можуть відступати, або яка-небудь вимога, згідно з арбітражною угодою, не були дотримані, і проте продовжує брати участь в арбітражному провадженні, не заявивши заперечень проти такого недотримування без невиправданої затримки, а якщо для цього передбачено будь-який строк, то протягом цього строку вважається такою, що відмовилась від свого права на заперечення.
Зі змісту рішення МКАС при ТПП України від 24 лютого 2025 року у справі
№ 246/2024 відомо, що суд вирішував і досліджував питання щодо компетенції МКАС при ТПП України на розгляд справи № 246/2024, за результатом чого зазначив, що правовою підставою для розгляду справи МКАС при ТПП України
є розділ 10 «Арбітраж» договору № 27/11 від 27 листопада 2023 року. У ході арбітражного провадження жодна зі сторін не висловила заперечень щодо юрисдикції МКАС, а також чинності, ефективності або дії арбітражної угоди, невідповідності вимогам Регламенту МКАС або lex arbatri. Суд вказав, що «відповідно до статті 4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і статті 44 Регламенту МКАС вважається, що сторони відмовилися від права заперечувати ці питання. Спір, що виник між сторонами, належить до предметної та об'єктної компетенції МКАС, визначеної Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та Регламентом МКАС. Таким чином, МКАС має юрисдикцію для вирішення цього спору».
Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що між сторонами було укладено арбітражну угоду, якою сторони узгодили, що вирішення усіх суперечок та розбіжностей, які можуть виникнути протягом виконання контракту або
в зв?язку з ним, будуть вирішуватися шляхом переговорів. У разі неможливості вирішення спорів таким шляхом вони передаються на вирішення до МКАС при ТПП України та його Регламенту.
З огляду на викладене Київський апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів заявника стосовно того, що рішення МКАС при ТПП України від 24 лютого 2025 року у справі № 246/2024 ухвалене щодо не передбаченого арбітражною угодою спору, за відсутності компетенції арбітражу на розгляд справи № 246/2024.
Таким чином, Верховний Суд робить висновок, що доводи Caribalt Alliance OU про скасування рішення МКАС при ТПП України з підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Щодо підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України
Як на підставу вимог щодо порушення публічного порядку заявник посилається на те, що у ділових відносинах, що склалися між сторонами, відповідач був комерційним посередником, оскільки купівля товару у позивача здійснювалась для виконання зобов'язань перед іншим суб'єктом, яким є Medicuba S.A. (Республіка Куба), який внесений до списку країн-спонсорів тероризму, що
з часом призвело до повного призупинення всіх банківських розрахунків, ділових відносин та контрактів між Caribalt Alliance OU і Medicuba S.A.
Надаючи оцінку цим аргументам, колегія суддів враховує таке.
Під публічним порядком розуміють правопорядок держави, визначені принципи
і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканності й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).
Порушення публічного порядку може стосуватися основоположних принципів як матеріального, так і процесуального права.
Як порушення процесуального публічного порядку потрібно розуміти ті процесуальні порушення, допущені арбітражним судом, які є підставою для його скасування відповідно до пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України. Такі підстави для скасування рішення арбітражного суду можуть бути застосовані
у тому разі, якщо сторона, яка подала заяву про скасування арбітражного рішення, обґрунтовує таку заяву цими доводами.
Водночас підстави для скасування рішення арбітражного суду відповідно до пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України підлягають перевірці судом
ex officio.
Категорія публічного порядку застосовується не лише задля того, щоб захистити державу від таких іноземних арбітражних рішень, що порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя у країні визнання та виконання таких рішень. Очевидне неправильне застосування арбітражним судом фундаментальних норм національного матеріального права чи грубе порушення норм процесуального права також може призвести до порушення публічного порядку України та підлягає оцінці національним судом під час оскарження в ньому рішення комерційного арбітражу, розташованого у тій самій країні.
Відповідно, рішення МКАС при ТПП України також підлягають оцінці судом на предмет порушення публічного порядку України.
У таких висновках Верховний Суд керується тим, що публічний порядок України може бути порушено таким рішенням міжнародного комерційного арбітражного суду, під час постановлення якого істотно та очевидно порушено право на судовий захист. До таких порушень належать невідповідність рішення арбітражу виключній компетенції державного суду на вирішення такого спору або наявність рішення національного суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав, що і спір, який розглядає арбітражний суд.
Порушення публічного порядку матиме місце також у тих випадках, коли рішенням арбітражного суду порушено:
1. Засадничі, фундаментальні принципи (засади) українського права, насамперед конституційні, основи правопорядку в Україні, а також основні засади цивільного права.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя,
є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом;
8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов'язковість судового рішення.
2. Загальноприйняті принципи моралі, законні інтереси осіб, суспільства та держави.
3. Основоположні принципи та норми міжнародного права, у тому числі міжнародно-правові стандарти прав людини.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 березня 2023 року
у справі № 824/50/22 (провадження № 61-8593ав22).
Верховний Суд установив, що заявник не надав суду доказів на підтвердження того, що оскаржуване арбітражне рішення впливає на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна або таке рішення заподіє шкоду суверенітету чи безпеці держави Україна.
Контракт від 27 листопада 2023 року № 27/11, укладений між ТОВ «Амікум Фарма»
і Caribalt Alliance OU, предметом якого є постачання дитячого харчування для медичних цілей, стягнення коштів у зв'язку з неналежним виконанням якого було предметом розгляду МКАС при ТПП України, регулює правовідносини лише між цими двома юридичними особами і не стосується прав та обов'язків, які існують у Caribalt Alliance OU щодо інших суб'єктів господарської діяльності. Будь-яких доказів на підтвердження того, що Caribalt Alliance OU здійснювало постачання дитячого харчування саме компанії у Республіці Куба, заявник не надав.
Обставини, встановлені оскаржуваним рішенням МКАС при ТПП України, не стосуються суспільних, економічних і соціальних основ держави Україна, рішення ухвалене у спорі, передбаченому арбітражною угодою, і тільки стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання цього рішення не суперечить публічному порядку України, не заподіює шкоди її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканності, конституційним правам, свободам, та гарантіям, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.
За таких обставин немає підстав для скасування рішення МКАС при ТПП України від 27 вересня 2024 року у справі № 55/2024 у зв'язку з порушенням публічного порядку України.
Доводи заявника щодо порушення арбітражним рішенням публічного порядку України фактично зводяться до незгоди з правильністю застосування норм матеріального права, необхідності переоцінки доказів та спонукання до перегляду спору по суті, що процесуально є неприпустимим.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду як суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те що Верховний Суд як суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи, розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 24, 351, 367-369, 374, 375, 381-384, 459 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційну скаргу Caribalt Alliance OU (Естонська Республіка), подану представником Вітліною Мариною Олександрівною,залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 26 січня 2026 року.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська