22 січня 2026 року
м. Київ
Справа № 756/11925/23
Провадження № 61-15479ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)
на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року
у справі за скаргою скаржника на дії державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
за заявою ОСОБА_2 як стягувачки про зобов'язання скаржника як боржника подати звіт про виконання судового рішення та
1. У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала справа за вказаною скаргою. 25 червня 2025 року цей суд постановив ухвалу, згідно з якою зобов'язав скаржника у місячний строк з моменту отримання ним копії тієї ухвали подати звіт про виконання ухвали Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року.
2. 11 липня 2025 року скаржник подав до суду звіт про виконання ним судового рішення.
3. 12 серпня 2025 року суд першої інстанції постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у прийнятті звіту скаржника про виконання судового рішення, стягнув зі скаржника 90 840,00 грн штрафу, змінив порядок виконання ухвали Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року.
4. 17 листопада 2025 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував ухвалу суду першої інстанції від 12 серпня 2025 року в частині зміни порядку виконання ухвали апеляційного суду від 21 лютого 2025 року; в іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
5. 9 грудня 2025 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 37283/0/220-25 від 10 грудня 2025 року), у якій просив: скасувати постанову апеляційного суду від 17 листопада 2025 року в частині відмови у задоволенні частини вимог апеляційної скарги; скасувати ухвалу суду першої інстанції від 12 серпня 2025 року в частині відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення та накладення на скаржника штрафу; ухвалити нове судове рішення - про прийняття звіту скаржника як боржника про виконання ухвали апеляційного суду від 21 лютого 2025 року.
6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
6.1. За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
6.2. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
6.3. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).
6.4. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
6.5. Скаржник подав касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, яку апеляційний суд скасував в одній частині, а в іншій - залишив без змін. Згідно з тією ухвалою суд першої інстанції відмовив скаржнику у прийнятті звіту про виконання судового рішення, стягнув з нього штраф у порядку процесуального примусу та змінив порядок виконання судового рішення.
6.6. Пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначив виключний перелік ухвал суду першої інстанції, які у касаційному порядку можна оскаржити окремо від рішення суду після їхнього перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення, стягнення штрафу в порядку процесуального примусу та зміни порядку виконання судового рішення (пункти 18, 26, 43 частини першої статті 353 ЦПК України), у цьому переліку відсутня. Відповідно немає гарантованого права касаційного оскарження ні тієї ухвали, ні постанови апеляційного суду за результатами її перегляду. З огляду на те, що скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, касаційне оскарження яких не передбачене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
7. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
7.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
7.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
7.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
7.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
7.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій, зокрема мав можливість навести аргументи на користь його доводів. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
7.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не можна оскаржити у касаційному порядку. За таких умов обмеження на подання скаржницею касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за заявою ОСОБА_2 як стягувачки про зобов'язання скаржника як боржника подати звіт про виконання судового рішення.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко