21 січня 2026 року
м. Київ
справа № 646/1133/25
провадження № 61-16524ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської обласної прокуратури, поданою заступником керівника ОСОБА_2, на рішення Осно'вянського районного суду м. Харкова від 29 травня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду,
Обставини справи
1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Зазначив, що в результаті незаконних дій органів досудових розслідувань та прокуратури, він з 08 грудня 2015 року (з дня вручення підозри) по 12 лютого
2024 року (набрання законної сили виправдувальним вироком) незаконно перебував під судом і слідством, що в загальному становить 8 років 1 місяць 5 днів.
Вказав, що незаконними рішеннями та діями посадових осіб органів досудового розслідування та прокуратури він зазнав небажаних змін у звичному способі життя, на момент незаконного притягнення до кримінальної відповідальності він був активним, а після цього був «зруйнований» через плітки про кримінальну справу, незаконні обвинувачення у непрофесійності, про начебто неетичну поведінку та спілкування на роботі, як начальника управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
З урахуванням характеру та обсягу страждань, яких він зазнав, тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті оцінював розмір завданої йому моральної шкоди за період 8 років 1 місяць та 5 днів у зв'язку з безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності у розмірі 971 666,70 грн.
Короткий зміст судових рішень у цій справі
2. Рішенням Осно'вянського районного суду м. Харкова від 29 травня 2025 року, у якому ухвалою від 18 червня 2025 року виправлено арифметичну помилку, позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 785 333,35 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у решті позову відмовлено.
3. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок необґрунтованого кримінального переслідування позивачу завдано моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув у зв'язку з постановленням виправдувального вироку Коломацького районного суду Харківської області від 17 грудня 2020 року, який залишено без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року. ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом 8 років 2 місяці 5 днів. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався принципами розумності та справедливості, зробив висновок про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 785 333,35 грн.
4. Не погоджуючись з рішенням суду заступник керівника Харківської обласної прокуратури Кравченко А. Г. та Головне управління Національної поліції в Харківській області подали апеляційні скарги.
5. Постановою від 03 грудня 2025 року Харківський апеляційний суд апеляційні скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури Кравченка А. Г. та Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишив без задоволення, а рішення Осно'вянського районного суду м. Харкова від 29 травня 2025 року - залишив без змін.
6. Суд апеляційної інстанції, мотивував постанову тим, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ОСОБА_1 має право на відшкодування на його користь за рахунок коштів державного бюджету моральної шкоди.
Визначаючи строк перебування ОСОБА_1 під слідством, суд першої інстанції правильно вважав, що його початком є 08 грудня 2015 року (з моменту повідомлення про підозру), а останнім днем перебування позивача під слідством є 12 лютого 2024 року (набрання чинності виправдувальним вироком суду після його перегляду в апеляційному порядку), тобто позивач під слідством перебував 8 років 2 місяці 5 днів.
Враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, їх значну тривалість протягом 98 місяців та 5 днів, вимушені зміни у житті позивача, ступінь зниження його репутації, вимоги розумності та справедливості, колегія суддів виснувала, що суд першої інстанції правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди, який становить 785 333,35 грн, що відповідає мінімальному розміру відшкодування, визначеному законом.
Щодо доводів про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із положень частини 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні
1 600,00 грн, колегія суддів відхилила, врахувавши висновки Верховного Суду у цій категорії справ, а саме: про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування».
Узагальнені доводи касаційної скарги
7. 29 грудня 2025 року Харківська обласна прокуратура через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку підписав ОСОБА_2 , просила змінити рішення Осно'вянського районного суду м. Харкова від 29 травня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року, та зменшити відшкодування моральної шкоди до
157 066,66 грн.
8. Харківська обласна прокуратура послалася на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначила, що судами не враховано висновки щодо компенсації моральної шкоди, викладені у постановах Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20,
від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц, від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17, від 17 січня 2024 року у справі № 646/337/21, від 30 березня 2023 року у справі № 308/12810/21. Від 22 лютого 2023 року у справі № 610/381/19
Процесуальні передумови вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження
9. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
10. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
11. Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п'ята цієї ж статті).
12. За приписами частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
13. Із матеріалів касаційної скарги, аналізу змісту оскаржуваної постанови Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для виникнення сумнівів щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права.
Встановлені судами обставини
14. 24 липня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за №120152202400000474 на підставі матеріалів правоохоронних державних органів про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 125 КК України, за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .
15. 08 грудня 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою
статті 125 КК України, а саме, в умисному завданні удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
16. 25 січня 2016 року відносно ОСОБА_1 складено обвинувальний акт та скеровано для розгляду до Коломацького районного суду Харківської області.
17. Вироком Коломацького районного суду Харківської області від 24 січня
2017 року по справі №625/51/16-к, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 125 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн.
18. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2018 року вирок Коломацького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1 , - скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції. Справу направлено до Коломацького районного суду Харківської області.
19. 17 грудня 2020 року вироком Коломацького районного суду Харківської області у справі №625/51/16-к ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 125 КК України, та виправдано за недоведеністю його винуватості.
20. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року вирок Коломацького районного суду Харківської області від 17 грудня 2020 року, щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
21. Стаття 56 Конституційні України регламентує, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
22. Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
23. Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (пункт 1 частини першої, частина друга статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон)).
24. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
25. У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема моральна шкода (пункти 5 частини першої статті 3 Закону).
26. Статтею 13 Закону встановлено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
27. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частини перша, третя статті 23 ЦК України).
28. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
29. У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) вказано: «Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
30. Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17
(провадження № 14-4цс19).
31. У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 зазначено: «У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування».
32. У постанові Верховного Суду від 25 вересня 2024 року в справі
№ 761/22531/23 вказано: «Суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 127 800 грн, яка визначена з урахуванням всіх обставин справи, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» на момент відшкодування (7 100 грн). Колегія суддів Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із норм статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600,00 грн, оскільки межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Така практика Верховного Суду є сталою та узгоджується із нормами статті 13 Закону».
33. Суди попередніх інстанцій, враховуючи мінімальний розмір заробітної плати на час відшкодування (станом на 01 січня 2025 року - 8 000,00 грн) за кожен місяць перебування під слідством чи судом (98 місяців та 5 днів), визначили, що розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 становить 785 333,35 грн (98 місяців та 5 днів * 8 000,00 грн).
34. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суди виходили з визначеного законом мінімального розміру відшкодування, врахували висновки Верховний Суд щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі. Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до висновків Верховного Суду, а тому доводи касаційної скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального права.
35. Підсумовуючи, Верховний Суд у цій справі дійшов переконання, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, застосовано правильно. Висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених у касаційній скарзі.
36. Отже касаційна скарга, подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, є необґрунтованою, тому наявні підстави, передбачених пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, для відмови у відкритті касаційного провадження.
37. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської обласної прокуратури, поданою заступником керівника ОСОБА_2, на рішення Осно'вянського районного суду м. Харкова
від 29 травня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара