22 січня 2026 року місто Київ
Справа № 752/26755/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/5515/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Головачова Я.В.,
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2025 року позов ТОВ "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" заборгованість за договором про споживчий кредит № 29352 від 2 вересня 2019 року в розмірі 41 398 грн 29 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
9 грудня 2025 року на зазначене судове рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київською апеляційного суду від 15 грудня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків (подати клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження).
22 грудня 2025 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому представник скаржника зазначає, що справа розглядалася судом першої інстанції без повідомлення учасників справи, копію рішення відповідач не отримував, а представник ознайомився із рішенням тільки 4 грудня 2025 року. У зв'язку з цим, просить суд визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київською апеляційного суду від 25 грудня 2025 року зміну відповідачем представника (адвоката) визнано неповажною причиною пропуску процесуального строку та запропоновано відповідачу зазначити інші підстави поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
2 січня 2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, у якій представник скаржника звертає увагу на те, що попередній представник відповідача неналежно виконував свої процесуальні обов'язки, не повідомивши ані про ухвалення судового рішення, ані про його зміст, та фактично самоусунувся від ведення справи. При цьому доступ до матеріалів справи новим представником було отримано лише 4 грудня 2025 року, а вже 9 грудня 2025 року подано апеляційну скаргу, що, на думку скаржника, свідчить про його добросовісність і поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
21 січня 2026 року на адресу суду надійшли матеріали цивільної справи № 752/26755/24.
Колегія суддів вважає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , є непереконливими та неповажними, оскільки заявник не надав доказів істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили своєчасне вчинення процесуальних дій щодо подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Згідно зі частиною 1 статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справ в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Тобто адвокат як представник під час розгляду позову судом має всі процесуальні права та обов'язками особи, яку він представляє визначені статтею 49 ЦПК України і діє від імені цієї особи за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноваження адвоката.
Як вбачається з матеріалів справи, первинно інтереси відповідача ОСОБА_1 представляла адвокат Зачепіло З.Я., яка отримала повний текст рішення першої інстанції 27 жовтня 2025 року о 15:38 в електронному кабінеті в підсистемі Електронний суд.
При цьому, матеріали справи не містять доказів обмежень повноважень адвоката Зачепіло З.Я., як і не містять заяв відповідача про закінчення повноважень представника у зв'язку з розірванням договору про надання правничої допомоги.
Колегія суддів вважає, що адвокат Зачепіло З.Я., як представник, під час розгляду позову судом першої інстанції мала всі процесуальні права та обов'язки особи, яку вона представляє, в тому числі отримувати через електронний кабінет рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 7 статті 272 ЦПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Отже, отримання 27 жовтня 2025 року представником Зачепіло З.Я. копії оскаржуваного рішення в електронному кабінеті відповідно прирівнюється до вручення цього рішення і самому відповідачу ОСОБА_1 .
Відповідач мав можливість дізнаватись інформацію по справі та повинен був розуміти настання передбачених процесуальним законом наслідків у разі представлення його інтересів представником.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи заявники про неотримання відповідачем особисто копії рішення та не передання адвокатом Зачепіло З.Я. останньому інформації про ухвалення рішення судом першої інстанції, оскільки суд не повинно цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє. Водночас вибір адвоката, який буде представляти інтереси в суді, є правом відповідача, але варто наголосити, що таке право передбачає настання відповідних наслідків, а незнання цього не звільняє від настання цих наслідків.
З матеріалів справи вбачається, що договір про надання правничої допомоги з новим представником відповідача укладено 13 листопада 2025 року, що свідчить про наявність у відповідача підстав для зміни попереднього представника. Така обставина сама по собі не заперечується судом.
Разом з тим, зазначені скаржником обставини не дають підстав для висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Так, лише 18 листопада 2025 року новий представник звернувся до суду із заявою про надання доступу до матеріалів справи в електронній формі, при тому що договір про надання правничої допомоги було укладено раніше. Доступ до матеріалів справи надано 4 грудня 2025 року, тобто вже після спливу процесуального строку на апеляційне оскарження.
Водночас встановлений законом строк на подання апеляційної скарги у цій справі спливав 26 листопада 2025 року, що мало бути відомо новому представнику як особі, яка здійснює професійну правничу діяльність.
Сам по собі факт зміни представника, так само як і обставини, пов'язані з організацією ознайомлення з матеріалами справи, не можуть вважатися об'єктивними та непереборними перешкодами для своєчасного подання апеляційної скарги. Новий представник, будучи адвокатом, мав усвідомлювати правові наслідки пропуску процесуального строку та вжити належних заходів для його дотримання, у тому числі шляхом подання апеляційної скарги в межах установленого строку з подальшим уточненням або доповненням доводів після ознайомлення з матеріалами справи.
Отже, наведені скаржником доводи зводяться до пояснення причин організаційного характеру, які не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження у розумінні процесуального закону.
Таким чином, суд не встановив об'єктивних причин, які унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги у визначений законом строк.
Колегія суддів наголошує, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання процесуальних строків, зокрема, строків на апеляційне оскарження, є складовою принципу юридичної визначеності, який є одним з фундаментальних аспектів верховенства права, на чому неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Згідно з частиною 1 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки у заяві, поданій на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків, не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які б свідчили про наявність непереборних обставин, що унеможливили подання апеляційної скарги у передбачений законом строк, суд не вбачає підстав для поновлення цього строку та відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 126, 185, 358 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2025 року.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Копію ухвали надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді: