справа № 492/1397/25
провадження № 2/492/116/26
Іменем України
15 січня 2026 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Рябчук О.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про припинення стягнення аліментів, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, скасування постанов про встановлення тимчасових обмежень, -
встановив:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачки про припинення стягнення аліментів, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, скасування постанов про встановлення тимчасових обмежень, посилаючись на те, 25 листопада 2011 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 25 липня 2024 року розірвано. У період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_3 , на утримання якого на підставі судового наказу від 16 січня 2024 року з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти. Заочним рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 07 квітня 2025 року виключені відомості про батьківство позивача з актового запису № 111 від 01 лютого 2012 року про народження вказаної дитини, тому відсутні підстави для стягнення аліментів та за позивачем була безпідставно сформована заборгованість у розмірі 50855,00 грн. по аліментах на утримання вказаної дитини та відносно позивача державним виконавцем вжито примусові заходи виконання рішення про стягнення аліментів, а саме: накладено арешт на кошти боржника, на майно боржника, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, тимчасове обмеження боржника у праві користування зброєю, тимчасове обмеження боржника у праві полювання, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, а також примусово стягнуто грошові кошти з банківського рахунку у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
До суду від представника відповідачки надійшов відзив на вказану позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково, посилаючись на те, що враховуючи, що рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 07 квітня 2025 року відомості про позивача як батька виключені з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то вимога щодо припинення стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання вказаної дитини є обґрунтованою, однак позивач може бути звільнений від сплати заборгованості по аліментам виключно з часу набрання законної сили вказаного рішення про виключення відомостей про позивача як батька з актового запису про народження вказаної дитини, тобто з 08 травня 2025 року. Також, позовні вимоги в частині скасування постанов державного виконавця щодо тимчасових обмежень позивача, а також арешту його коштів та майна та майна не підлягають задоволенню, оскільки вони направлені на забезпечення стягнення заборгованості по аліментам.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просив суд задовольнити позов, вважав доводи представника відповідачки щодо заперечень на позов є необґрунтованими, оскільки позивачці при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів було відомо, що позивач не є батьком дитини, а також вказана заборгованість по сплаті аліментів виникла через навмисні дії відповідачки, які були направленні на затягування судового процесу у справі за позовом про виключення відомостей про позивача з актового запису про батька дитини, який подано до суду 07 лютого 2024 року. Виключення запису про батьківство є підставою для звільнення особи від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли така особа була записана батьком дитини (постанова Верховного Суду у справі 477/1165/20).
Позивач у судове засідання не з'явився, але до суду від нього надійшла заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідачки у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти задоволення позовної вимоги про припинення стягнення аліментів, в іншій частині вимог позову просив відмовити.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, але до суду від нього надійшла заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до судового наказу від 16 січня 2024 року, виданого Арцизьким районним судом Одеської області, з ОСОБА_1 (а. с. 7-8), позивача у справі, стягуються на користь ОСОБА_2 , відповідачки у справі, аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу, тобто з 12 січня 2024 року, і до досягнення вказаною дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а. с. 18).
Заочним рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 07 квітня 2025 року, виключені відомості про батьківство ОСОБА_1 , позивача у справі, з актового запису про народження № 111 від 01 лютого 2012 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9-17).
З постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2024 року, винесеної державним виконавцем, вбачається, що відкрите виконавче провадження № 74655649 з примусового виконання судового наказу № 492/69/24 від 16 січня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 , позивача у справі, на користь ОСОБА_2 , відповідачки у справі, аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 19).
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 74655649 станом на 26 вересня 2025 року у ОСОБА_1 , позивача у справі, за період з січня 2024 року по серпень 2025 року виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 50855,00 грн. (а. с. 20).
Постановами державного виконавця від 04 квітня 2024 року у виконавчому провадженні № 74655649 накладено арешт на грошові/електронні кошти та на майно ОСОБА_1 , позивача у справі (а. с. 21-22, 23).
Як вбачається з постанов державного виконавця від 18 вересня 2025 року у виконавчому провадженні № 74655649 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 , позивача у справі: у праві керування транспортними засобами; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; у праві полювання;у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів (а. с. 24-25, 26-27, 28-29, 30-31).
Відповідно до частини 5 статті 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.
Судом встановлено, що позивач на момент державної реєстрації народження дитини не знав про те, що він не є батьком дитини та відповідачкою на виконання вимог закону не на надано суду доказів того, що позивач на момент реєстрації його батьківства достеменно знав про те, що він не є біологічним батьком вказаної дитини.
Стаття 121 СК України містить загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини, за якими: права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України.
Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов'язків щодо виховання та утримання дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України у тому числі обов'язків щодо утримання дитини шляхом сплати аліментів.
За загальним змістом вказаних норм обов'язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.
Такого обов'язку у особи, яка не є батьком дитини, не виникає.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно із частиною 2 статті 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Судом встановлено, що позивач послався як на обставину, яка має істотне значення для припинення стягнення аліментів та звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, на те, що судовим рішенням виключені з актового запису про народження дитини відомості про позивача як батька дитини.
Аліментний обов'язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв'язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дитини, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком дитини.
Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов'язку утримання дітей, адже за змістом положень статті 180 СК України обов'язок утримання дитини несуть лише її батьки.
Аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року (справа № 477/1165/20).
За правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Отже особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі у випадку зміни будь-яких обставин, що впливають на її обов'язок щодо сплати таких платежів, має право порушувати перед судом питання про припинення такого обов'язку.
При цьому зазначена правова норма не містить чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому мають бути враховані будь-які обставини, що мають значення для наявності в особи обов'язку утримувати дитину у спосіб сплати аліментів (постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 511/219/18).
Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини другої статті 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, не є батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому обов'язок по сплаті аліментів на утримання вказаної дитини, передбачений судовим наказом є припиненим.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про припинення стягнення з ОСОБА_1 , позивача у справі, на користь ОСОБА_2 , відповідачки у справі, аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються за судовим наказом Арцизького районного суду Одеської області від 16 січня 2024 року, а також про звільнення від сплати заборгованості по таким аліментам, яка утворилась за період з січня 2024 року по серпень 2025 року у розмірі 50855,00 грн., є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв'язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, що припиняє стягнення аліментів, а отже звільняє останнього від їх сплати, як в подальшому, так і від нарахованої, але не сплаченої заборгованості по аліментам.
Щодо скасування постанов про встановлення тимчасових обмежень, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.
У порядку цивільного судочинства захист прав та інтересів особи здійснюється у порядку конкретного виду судового провадження (позовного, наказного, окремого), а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Крім того, у випадках, визначених законом, учасники виконавчого провадження вправі ініціювати розгляд питань, пов'язаних із виконанням судового рішення.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України, яка кореспондується зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Отже, в даному випадку законодавством визначено інший порядок звернення до суду щодо скасування постанов державного виконавця від 04 квітня 2024 року, від 18 вересня 2025 року у виконавчому провадженні № 74655649, якими накладено арешт на грошові/електронні кошти та на майно ОСОБА_1 , позивача у справі, та якими встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 , позивача у справі: у праві керування транспортними засобами; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; у праві полювання;у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів,а саме шляхом оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.
Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною вимогою про скасування вказаних постанов державного виконавця не у передбачений процесуальним законом порядок, оскільки порядок скасування винесених державним виконавцем вказаних постанов, встановленому розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, а не в порядку позовного провадження як звернувся позивач.
Враховуючи, що вказані постанови, які просив скасувати позивач, винесені державним виконавцем у виконавчому провадженні з примусового виконання судового наказу Арцизького районного суду Одеської області від 16 січня 2024 року про стягнення аліментів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування вказаних постанов державного виконавця, оскільки процесуальним законом передбачено іншу форму звернення до суду та порядок скасування вказаних постанов, винесених державним виконавцем.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням,що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного доказу у справі, зокрема належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про припинення стягнення аліментів, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, скасування постанов про встановлення тимчасових обмежень.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 48, 49, 53, 76-81, 89, 95, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Припинити стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу, тобто з 12 січня 2024 року, і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) від сплати заборгованості по аліментам на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 50855 (п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок.
У задоволенні вимог позову про скасування постанов про встановлення тимчасових обмежень - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено - 22 січня 2026 року.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.