22 січня 2026 року місто Київ.
Справа № 759/27152/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2115/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року (у складі судді Петренко Н.О.)
у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_2 про стягнення суми, сплаченого страхового відшкодування,-
У грудні 2024 року позивач ПАТ «СК «АРКС» звернулося до суду з позовом про стягнення з винного водія, який не застрахував свою цивільну відповідальність, виплаченого потерпілій особі страхового відшкодування в сумі 80 047 грн. за договором майнового страхування.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ СК «АРС» 80047, 00 грн. сплаченого страхового відшкодування та 3028 грн. судового збору.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Новак Н.Ю., подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не повідомлено відповідача про розгляд справи, що позбавило його можливості заявити клопотання по зупинення провадження, також судом задоволено позов та визначено суму відшкодування на підставі неналежного та недопустимого доказу страхового акту, якому суд не дав належну правову оцінку, до якого було включено пошкодження не пов'язані з ДТП, а саме: ремонт датчику тиску та заміна запасного колеса на загальну суму 1820 грн. 54 коп. з врахуванням ПДВ 20%.
Відповідач просив в апеляційній скарзі також вирішити питання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для перевірки реального розміру завданої шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити рішення суду без змін, посилаючись на те, що суд вірно визначив суму, яка підлягає стягненню з винного водія, яка була сплачена позивачем на рахунок товариства, що здійснило ремонт транспортного засобу потерпілої особи, пошкодженого внаслідок вини відповідача, який не застрахував свою цивільну відповідальність.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вмотивованою ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2025 року відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що сплачена позивачем сума на рахунок ТОВ «Віннер Автомотів» за ремонт транспортного засобу потерпілої особи, з якою позивач уклав договір добровільного страхування майна, має бути відшкодована відповідачем з вини якого такий транспортний засіб пошкоджено в заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідач не застрахував свою цивільну відповідальність в установленому Законом порядку.
Однак з такими висновками колегія апеляційного суду не погоджується в частині визначення суми відшкодування, з урахуванням наступного.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Як зазначає Верховний Суд України в листі від 19.07.2011 р., перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних виплат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 6-112ц13 від 25.12.2013 р.
Отже, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах загального строку позовної давності та у межах фактичних витрат незалежно від коефіцієнту зносу, ПДВ, оцінки транспортного засобу тощо, право вимоги переходить до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки.
Судом встановлено, що 28 квітня 2022 року о 18:20 у м. Києві по вул. Василя Стуса, 9, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Peugeot 308» (державний номер НОМЕР_1 ), яким керував Відповідач, та автомобіля «Land Rover Range Rover Sport» (державний номер НОМЕР_2 ). Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 02 червня 2022 року у справі № 759/5020/22 Відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф.
На момент ДТП між Позивачем та ОСОБА_4 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 326а21ц від 28 липня 2021 року, за яким Позивач застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Land Rover Range Rover Sport» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ).
Страхувальник своєчасно звернувся до позивача із заявою про страхову подію від 29 квітня 2022 року. Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на підставі страхового акту № ARX3278500 від 02 червня 2022 року та платіжного доручення № 892235 від 03 червня 2022 року в розмірі 80 047 грн 00 коп.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, що підтверджується витягом з централізованої бази МТСБУ.
Факт вини відповідача у ДТП підтверджується постановою Святошинського районного суду від 02 червня 2022 року у справі № 759/5020/22. Розмір завданої шкоди підтверджується актом огляду транспортного засобу від 29 квітня 2022 року, рахунком № 1084329 від 11 травня 2022 року, страховим актом № ARX3278500 від 02 червня 2022 року та платіжним дорученням № 892235 від 03 червня 2022 року.
Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, Позивач має право на стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування .
Разом з тим, задовольняючи позов в повному обсязі, суд не звернув увагу на те, що позивачем на рахунок організації, що проводила ремонт транспортного засобу- ТОВ «Віннер Автомотів» було виплачено також кошти за заміну шини на запасному колесі та за ремонт датчику тиску в загальній сумі 1820 грн.54 коп з урахуванням 20% ПДВ. Разом з тим матеріали справи не містять доказів, що ремонт таких деталей був необхідний та пов'язканий з винною поведінкою відповідача, а тому колегія суддів робить висновок, що в цій частині доводи скарги є обгрунтованими , а рішення суду має бути змінено, шляхом зменшення стягнутої з відповідача суми до 78 226 грн. 46 коп.(80047-1820.54)
Щодо доводів апеляційної скарги, в частині не повідомлення відповідача про розгляд справи, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке:
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
З матеріалів справи вбачається, що судом рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача було направлено копію позову та ухвали про відкриття. Разом з тим відповідач не отримав таке повідомлення. Зазначена адреса на конверті є дійсною, тому, що відповідач за нею зареєстрований і в апеляційній скарзі зазначає ту ж адресу, а тому за таких обставин, суд виконав свій обов'язок, а не отримання пошти, яка надходить за дійсною адресоює не свідчить про порушення судом норм закону .
Посилання на те, що відповідач був позбавлений права заявити клопотання про зупинення провадження, через те, що він служить в ЗСУ, апеляційний суд не приймає з огляду на те, що таке право відповідач реалізував в апеляційному суді, проте вмотивованою ухвалою від 20 січня 2025 року відповідачу було відмовлено в задоволенні такого клопотання.
Клопотання відповідача про призначення в даній справі авто-товарознавчої експертизи, апеляційним судом не задовольняється, так як з матеріалів справи вбачається, що позивач виплатив страхове відшкодування, перерахувавши кошти за проведений ремонт транспортного засобу потерпілої особи, організації яка такий ремонт провела. В справі наявні належні та допустимі докази такого ремонту та його вартості, а тому призначення експертизи не є необхідним, оскільки в справі наявно достатньо доказів для визначення суми страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача. Ті доводи, які відповідач зазначив в апеляційній скарзі, щодо включення ремонту деталей, які відповідач не вважав пов'язаними з ДТП, апеляційний суд врахував вище.
Доводи про те, що надані позивачем докази є неналежними та недопустимими є безпідставні, оскільки в справі наявний рахунок, виставлений ТОВ «Віннер Автомотів» за ремонт автомобіля з якого чітко вбачається, що до нього включено ремонт бампера, бризковика та диску заднього колісного, які відображені в акті огляду транспортного засобу СК, яка перерахувала кошти на рахунок цього товариства за ремонт автомобіля потерпілої особи. Такі докази є належними допустимими, а доводи скарги про відсутність таких доказів є безпідставні.
При вирішенні даного спору суд керується вимогами ст.1192 ЦК України, відповідно до якої: якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З приводу механізму визначення розміру заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспортного засобу, Верховний Суд у постанові №911/482/17 від 20 березня 2018р. зазначив: «Суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
У постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, але не кінцевою сумою, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страховго відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення , яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту тренспортного засобу.
Відповідач не надав доказів, що бампер, бризковики та лівий колісний диск не були пошкоджені внаслідок винних дій відповідача, а тому відсутні підстави для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.
У конкретному випадку пошкоджений автомобіль, належний ОСОБА_4 було відремонтовано ТОВ «Віннер Автомотів». Таким чином, сума сплачена за ремонт, пошкоджених в ДТП деталей є реальним розміром збитків, що підлягають відшкодуванню в розумінні статті 1192 ЦК України.
Оскільки визначаючи суму , яку зобов'язаний відшкодувати відповідач, суд не повно встановив обставини справи, рішення суду, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК україни підлягає зміні.
Змінюючи рішення, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України змінює також розподіл судових витрат.
Так за результатами апеляційного перегляду позов позивача задоволено на 97,7 %, відповідно сплачений позивачем судовий збір в сумі 3028 грн, має бути відшкодований відповідачем пропорційно до задоволених вимог в сумі 2 958 грн. 36 коп.
Відповідачем за апеляційну скаргу сплачено 4542 грн. Позивач зобов'язаний компенсувати відповідачу 2,3 % цієї суми, що становить 104 грн. 47 коп.
Провівши взаємозарахування однорідних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2958.36 грн. - 104грн. 47 коп., що дорівнює 2853 грн. 89 коп.
Керуючись ст. ст. 141, 268, 367, 374- 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року змінити.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» 78 226 грн. 46 коп.(сімдесят вісім тисяч двісті двадцять шість грн. сорок шість коп. ) виплаченого страхового відшкодування та 2 853 грн. 89 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова