справа № 753/16569/25
провадження № 22-ц/824/3464/2026
головуючий у суді І інстанції Коренюк А.М.
22 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець Солонько Микола Миколайович, приватний нотаріус Євтушок Ірина Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
У серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець Солонько М.М., приватний нотаріус Євтущок І.О., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 22 серпня 2025 року дана позовна заява залишена без руху та надано строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання заявником ухвали.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець Солонько Микола Миколайович, приватний нотаріус Євтущок Ірина Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів, визнано неподаною та разом із доданими до неї документами повернуто заявнику.
Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що під час подання позовної заяви через відділення Укрпошти позивачем було сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру (1228 грн 50 коп.) та за вимогу немайнового характеру (1211 грн 20 коп.), та оригінали квитанцій про сплату судового збору було надіслано до Дарницького районного суду міста Києва разом із позовною заявою та іншими матеріалами, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення № 0101141886658 від 04.08.2025 року. Крім того вказує,що в ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 22.08.2025 року у справі № 753/16569/25 жодним чином не зазначенопро те, що «...не надано платіжні документи про сплату судового збору відповідно до ціни позову за вимогу майного характеру-1 228 грн. 50 коп та за вимогу немайного характеру 1 211 грн. 20 коп.», що у свою чергу, підтверджує надання позивачем до Дарницького районного суду м. Києва платіжних документів про сплату судового збору.
Також зазначає, що є помилковим твердження суду першої інстанції про те, що надіслана позивачем 14.09.2025 року до Дарницького районного суду міста Києва виправлена позовна заява лише в одному екземплярі (для суду), та не надано екземплярів виправленої позовної заяви разом із іншими виправленими документами (копіями виправлених документів) для інших учасників судового процесу, оскільки позивачем 14.09.2025 року через відділення Укрпошти було надіслано до Дарницького районного суду міста Києва виправлену позовну заяву разом із іншими виправленими документами (копіями виправлених документів) як для суду, так і для інших учасників судового процесу (одного відповідача та двох третіх осіб), що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення № 0101141928024 від 14.09.2025 року.
Наголошує, що позивачем повністю виконані вимоги Дарницького районного суду м. Києва щодо усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі від 22.08.2025 року.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що уточнена позовна заява не містить її копій відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, що перешкоджає праву відповідачів, третіх осіб бути обізнаними про подані позивачем заяви, позовної заяви у новій редакції тощо.
Також суд вказав, що позивачем не надано платіжні документи про сплату судового збору відповідно до ціни позову за вимогу майнового характеру - 1 228 грн 50 коп та за вимогу немайнового характеру 1 211 грн 20 коп., сплачені на рахунок УДК у Дарницькому районі м. Києва - UA728999980313101206000026003.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За правилом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі -Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У ч. 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у ст. 175 ЦПК України, а положеннями ст. 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Так, згідно з ч. 1,4 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, також до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До неналежно оформленої позовної заяви застосовуються положення ст. 185 ЦПК України.
Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ним ухвали.
Ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачені вимоги до форми і змісту позовної заяви. Так, обов'язковими складовими позову мають бути: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, матеріалами справи встановлено, що суд першої інстанції залишив без руху позовну заяву у зв'язку з тим, що (якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (п.2 ч.8 ст. 43 ЦПК України), проте без дотримання вимог ст.177 ЦПК України - її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, до суду не подані, що перешкоджає праву відповідачів, третіх осіб бути обізнаними про подані позивачем заяви, позовної заяви у новій редакції тощо.
Судом встановлено, що позов було подано до Дарницького районного суду міста Києва в паперовій формі. Отже, позивач зобов'язаний був надати копію позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
З матеріалів справи вбачається, що, як при зверненні до суду із позовом 6 серпня 2025 року, так і під час усунення недоліків 16 вересня 2025 року, позивачем подавалась копія позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, що переліком додатків до позовної заяви (а.с.6;41).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про ненадання позивачем суду копій позовної заяви з доданими до нього копіями документів відповідно до всіх учасників справи. Зазначене вказує на те, що в місцевого суду не було підстав ні для залишення позовної заяви без руху, ні для її повернення з цієї підстави.
Крім того, зазначаючи в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року про повернення позовної заяви про те, що позивачем також не було усунено недоліки, а саме не сплачено судовий збір відповідно до ціни позову за вимогу майнового характеру - 1 228 грн 50 коп та за вимогу немайнового характеру 1 211 грн 20 коп., на рахунок УДК у Дарницькому районі м. Києва - UA728999980313101206000026003, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 22 серпня 2025 року про залишення позовної заяви без руху взагалі не містить вказівки про сплату судового збору за помилковими реквізитами, а тому позивач не був обізнаний про необхідність виправлення указаних недоліків.
З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції необґрунтовано залишив без руху, а в подальшому - повернув позовну заяву з тієї підстави, що позивач зобов'язаний був надати копію позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Так само суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву без розгляду з тих підстав, що позивачем невірно вказані реквізити для сплати судового збору, оскільки суд взагалі не повідомив позивача щодо наявності таких недоліків та не надав процесуальної можливості позивачеві усунути такі недоліки.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали, ухвала суду від 29 вересня 2025 року прийнята з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 379, 381 - 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба