справа № 756/11636/24
головуючий у суді І інстанції Тиха О.О.
провадження № 22-ц/824/546/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
14 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції рф про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції рф про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії, у якому просить суд стягнути з російської федерації на його користь моральну шкоду у розмірі 1 595 587 грн, що еквівалентно 35 000 євро.
Позов обґрунтовано тим, що з 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, яка розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, після чого мала декілька фаз, які супроводжувались вбивствами цивільного населення країни, руйнацією її інфраструктури, окупацією територій, що спричинило вимушене переселення сотень тисяч громадян України.
24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України - повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до тепер.
Позивач вказує на те, що він проживає у місті Києві, на території якого велися активні бойові дії та на сьогоднішній день ситуація у місті залишається досить напруженою. У зв'язку з цим позивач кожен день зазнає душевних страждань і принижень, переносить стрес, відчуття страху за свою безпеку та безпеку рідних. Через постійні повітряні тривоги та необхідність перебувати тривалий час в укритті були порушені його нормальні життєві зв'язки та погіршилися відносини з оточуючими людьми. Позивач є особою з інвалідністю, і вказані вище обставини, постійний стрес негативно впливають на його здоров'я, яке останнім часом погіршилось і позивач змушений вживати додаткових заходів для підтримання фізичного здоров'я. Також позивач змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення безпеки та захисту порушених прав, умови, у яких він зараз проживає, не дають можливості налагодити звичний для нього спосіб життя. Втративши можливість мирно проживати на рідній землі, спілкуватися з рідними людьми, позивач постійно відчуває розчарування безсилля та безпорадність, що безумовно завдає йому моральну шкоду. Достатнім та справедливим позивач вважає розмір компенсації за завдану йому моральну шкоду у сумі 1 595 587 грн, що на день подання позову еквівалентно 35 000 євро.
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року частково задоволено позов ОСОБА_1 .
Стягнуто з держави російської федерації в особі міністерства юстиції рф на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з держави російська федерація в особі міністерства юстиції рф на користь держави судовий збір у розмірі 948 гривень 87 копійок.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи триваючий характер порушень прав та законних інтересів ОСОБА_1 , характер вимушених змін у його житті, глибину душевних страждань через збройну агресію російської федерації проти України, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також те, що з 24 лютого 2022 року до 30 квітня 2022 року вся територія міста Києва визнана територією активних бойових дій, за встановлених під час розгляду справи по суті обставин, суд дійшов висновку, що достатньою сатисфакцією для позивача є стягнення з держави-агресора моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи фактично зайняв сторону відповідача.
Посилається на те, що відповідач зобов'язаний був у цій справі доказувати, що в Україні немає війни і те, що цивільне населення не страждає від війни та не зазнало моральної шкоди.
Вказує, що відповідач не довів відсутності своєї вини.
Однак, на думку апелянта, суд першої інстанції почав виконувати функції адвоката відповідача.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції порушені вимоги щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано практику судів у подібних правовідносинах: постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у справі 354/773/24; рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 січня 2023 року у справі 545/2374/22, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року у справі 753/11300/23 та ін.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.
Згідно із заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).
Друга фаза збройної агресії російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення так званих «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.
24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України, повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до тепер.
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22 грудня 2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» з 24 лютого 2022 року до 30 квітня 2022 року вся територія міста Києва була визнана територією активних бойових дій.
02 березня 2022 року збройну агресію російської федерації проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від російської федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія російської федерації проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що російська федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.
Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що ця норма поширюється на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться у залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22).
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, яка переглядається суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнув на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Апеляційний суд враховує, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову відповідачем не оскаржується та переглядається в апеляційному порядку лише за апеляційною скаргою позивача, який за результатами розгляду своєї скарги з огляду на принцип заборони повороту до гіршого не має потрапити у гірше становище порівняно з тим, яке він досягнув в попередній інстанції;
Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 19 січня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська