про відмову у відкритті касаційного провадження
26 січня 2026 року
м. Київ
справа №420/27254/25
адміністративне провадження № К/990/1307/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 у справі № 420/27254/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області про:
визнання протиправною та скасування відмови ГУПФ України в Одеській області, яка оформлена листом від 28 липня 2025 року за вих №20924-20599/Д-03/8-1500/25, у проведені перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року №203;
зобов'язання ГУПФ України в Одеській області провести з 22 січня 2025 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 66% суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року №203, та виплатити заборгованість, яка виникне внаслідок проведеного перерахунку,
стягнення з ГУПФ України в Одеській області понесені судових витрат, витрат по сплаті судового збору за подання адміністративного позову, відповідно до абз.2 ч.1 ст. 382 КАС України,
зобов'язання ГУПФ України в Одеській області подати звіт про виконання судового рішення.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною та скасовано відмову ГУПФ України в Одеській області, оформлену листом від 28 липня 2025 року за вих№20924-20599/Д-03/8-1500/25, у проведені ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року №203.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області провести ОСОБА_1 з 22 січня 2025 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 66% суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року №203, та виплатити ОСОБА_1 заборгованість, яка виникне внаслідок проведеного перерахунку.
Стягнуто з ГУПФ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн.
08.01.2026 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 у справі № 420/27254/25; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Як підставу касаційного оскарження скаржник зазначає, що справа має значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункти «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України), а також на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (не врахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24).
Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки.
Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом (частина перша статті 328 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на значну кількість спорів.
Натомість скаржник лише покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у цій справі.
Також як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилань скаржника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом спору, який розглядала Велика Палата Верховного Суду, було визнання протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо проведення неповного розрахунку при звільненні та виключенні зі штату суду судді, який полягає у виплаті за період з 27 грудня 2023 року до 08 лютого 2024 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою, обчислених без застосування базового посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, а також без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року абз.4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у розмірі 2 684 грн та абз.4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 3 028 грн, а також стягнення з Верховного Суду на користь позивача недоотримані суми суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою у загальному розмірі 1 305 472,14 грн. з утриманням із цієї суми податків та обов'язкових платежів.
Проте , колегія суддів акцентує увагу на тому, що, у справі, що розглядається, предметом спору є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вже виданої довідки П'ятим апеляційним адміністративним судом про суддівську винагороду.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, щодо посилання скаржника на наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд вказує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі вказаної норми КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Отже, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником постанови Верховного Суду та оскаржувані судові рішення, прийняті з урахуванням різних фактичних обставин справи, у різні періоди часу та з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив.
Отже, за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню, та скаржником не доведені визначені законом виключні обставини, які можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 у справі № 420/27254/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач С.М. Чиркін
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб