26 січня 2026 року
м. Київ
справа №260/4843/25
провадження № К/990/770/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
22 грудня 2025 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
06 січня 2026 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення, а також виплачених грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, визначивши їх розмір, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , перерахунок грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 рік, а також виплачених грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії визначивши їх розмір, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 31 жовтня 2025 року адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , що полягають у застосуванні у період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
Не погодившись із даним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 листопада 2025 року апеляційну скаргу залишив без руху, надавши десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду для усунення її недоліків шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 25 листопада 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд» denus.19981998.11@ukr.net, що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 260/4843/25 повернув відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, частини другої статті 298 КАС України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила їх у касаційному порядку.
Щодо оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року в касаційному порядку Верховний Суд вказує на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Частиною першою статті 328 КАС України обумовлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року не переглянуте по суті в апеляційному порядку, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року в касаційному порядку, Верховний Суд зазначає таке.
Так, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 24 листопада 2025 року.
За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та обставини, на які покликається автор в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 260/4843/25.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 260/4843/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська