26 січня 2026 року
м. Київ
справа №560/13504/25
провадження № К/990/55958/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
27 грудня 2025 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
31 грудня 2025 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кашпур О. В. з 12 січня 2026 року по 23 січня 2026 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 06 січня 2026 року № 9/0/6-26, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу суддів з відпустки.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ДУ «Замкова виправна колонія (№58) щодо невжиття жодних дій після набрання законної сили ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 квітня 2021 року, якою було відмовлено у зверненні мого планшета DELL Latitude 7350 у дохід держави. Відсутність позитивного рішення суду про конфіскацію надає адміністрації два правомірні варіанти дій - або повернути пристрій, або сформувати нові обґрунтовані вимоги відповідно до законодавства. Жодного з них реалізовано не було, що свідчить про триваючу протиправну бездіяльність;
- визнати протиправною тривалу бездіяльність адміністрації установи, яка виразилась в ухиленні від виконання моїх законних заяв про повернення планшета (від 23 червня 2025 року та від 27 червня 2025 року) незаконному утриманні особистого майна на складі з 09 липня 2021 року по теперішній час, демонстративному ігноруванні обов'язку виконати судове рішення та свідомій відмові перевірити працездатність SIM-карти як технічного аргументу. Сукупність цих дій і бездіяльності свідчить про навмисне уникнення законного обов'язку адміністрації;
- зобов'язати ДУ «Замкова виправна колонія (№58) видати мені мій планшетний комп'ютер DELL Latitude 7350, який перебуває на складі з 09 липня 2021 року та не є забороненим предметом відповідно до чинного законодавства України, рішення Ізяславського районного суду від 28 квітня 2021 року та правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;
- визнати протиправною тривалу та безпідставну відмову у доступі до мого планшета, яка призвела до фактичного позбавлення мене можливості: - належно підготувати формуляр до звернення до ЄСПЛ, - оформляти інші правові документи, - користуватися правозаконним технічним засобом, передбаченим внутрішнім нормативами установи. Таке обмеження мало системний характер, не було підкріплене жодним індивідуальним актом чи технічною оцінкою, суперечить принципу пропорційності, має ознаки втручання в приватне життя і перешкоджає реалізації права на звернення до міжнародного правосуддя, що охороняється статями 8, 34 Конвенції;
- стягнути з Державного бюджету України на мою користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 400000 (чотириста тисяч) гривень, спричиненої тривалими, системними, багаторазовими та навмисними діями та бездіяльністю посадових осіб ДУ «Замкова виправна колонія (№58).
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 11 серпня 2025 року відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 19 вересня 2025 року частково задовольнив клопотання ОСОБА_1 від 15 вересня 2025 року, відмовив у задоволенні клопотання від 01 вересня 2025 року та витребував у відповідача докази.
29 вересня 2025 року ОСОБА_1 надіслав заяву (клопотання), в якому просив виправити описку в ухвалі від 19 вересня 2025 року щодо прізвища позивача та повторно вирішити клопотання від 01 вересня 2025 року про призначення експертизи. Також вказує, що перебуваючи в місці позбавлення волі не має впевненості щодо відповідності паперових матеріалів справи з електронними та просив забезпечити змагальність і можливість отримувати матеріали справи.
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 06 жовтня 2025 року частково задовольнив заяву ОСОБА_1 від 29 вересня 2025 року. Виправив описки в ухвалах від 19 вересня 2025 року та від 23 вересня 2025 року по тексту, вказавши прізвище позивача - ОСОБА_2 у відповідних відмінках, замість « ОСОБА_3 ». Повернув клопотання позивача в частині призначення експертизи та клопотання, які повторно надходили до суду, про які описано в описовій частині ухвали.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 жовтня 2025 року апеляційну скаргу залишив без руху, надавши п'ятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду для усунення її недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
На виконання ухвали суду від 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, яка мотивована тим, що оскільки ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, тому відповідно до статті 133 КАС України позивач звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 560/13504/25 повернув відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, частини другої статті 298 КАС України.
Не погоджуючись з указаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Так, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 28 жовтня 2025 року.
За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір», згідно з частиною першою статті 9 якого судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
При цьому частиною другою цієї ж статті Закону визначено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент подання апеляційної скарги, а також по закінченню строку для усунення недоліків апеляційної скарги на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 28 жовтня 2025 року, позивачем не подано клопотання про звільнення від сплати судового збору чи зменшення або розстрочення розміру судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року із наданням доказів про його майновий стан.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, визначені статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Так, частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання про відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Для вирішення зазначеного питання необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір.
Колегія суддів зауважує, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, звільнення від його сплати.
Висновки аналогічного змісту містяться у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 420/1582/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 460/3138/19 і підстави для відступлення від них відсутні.
Так, у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2025 року у справі № 380/14720/22 зазначено, що закладена у чинному законодавстві вимога щодо справляння особами судового збору при зверненні до суду є обов'язковою для усіх учасників справи. Тому реагування судом у процесуальний спосіб на недотримання позивачем цієї вимоги за відсутності на те правових підстав не може трактуватися як надмірний формалізм з боку суду.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та обставини, на які покликається автор в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
При цьому, Суд зауважує, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 560/13504/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська