22 січня 2026 рокусправа № 380/16072/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком із числа осіб з інвалідністю II групи;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з військової служби згідно з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком із числа інвалідності II групи на підставі поданого ним рапорта.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на таке. Позивач проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 . 21.07.2025 звернувся по команді з письмовим рапортом з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами, а саме: відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який визначає, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Позивач є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , якому встановлено II групу інвалідності та який згідно з висновком ЛКК за №115 від 20.05.2025 потребує постійного стороннього догляду (форма затверджена МОЗ). Зазначає, що дружина батька позивача померла у 2021 році, в шлюбі батько не перебуває. Інший син - ОСОБА_3 1991 р.н. не може здійснювати постійний догляд, оскільки проходить службу у батальйоні поліції особливого призначення (стрілецький корпус Національної поліції України). Тобто, старший син ОСОБА_2 аналогічно як і позивач періодично задіяний до участі в бойових діях, а інших членів сім'ї, які б могли здійснювати постійний догляд за батьком позивача немає. Таким чином, позивач має необхідність у здійсненні догляду за батьком, має бажання і законне право звільнитися з військової служби (на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»).
Вказує, що ним 29.07.2025 отримано відмову у реалізації поданого ним рапорту про звільнення з військової служби, мотивовану відсутністю підтвердження неможливості здійснення постійного догляду за батьком іншим сином - членом сім'ї першого ступеня споріднення, а саме ОСОБА_3 та відсутністю документа, який би засвідчував, що батько позивача потребує постійного догляду. Така відмова була оформлена письмовою відповіддю на рапорт та підписана командиром військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає отриману відмову щодо звільнення його з військової служби відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» протиправною. З цих підстав просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Заявлені позовні вимоги відповідач не визнає в повному обсязі з огляду на їх безпідставність, перекручування позивачем обставин справи та введенням суду в оману щодо дійсних обставин спору. Відповідач у відзиві зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.05.2025 №168 - позивача зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення. В подальшому на адресу військової частини надійшов рапорт від 21.07.2025 щодо звільнення ОСОБА_1 із військової служби у зв'язку із сімейними обставинами, а саме необхідністю догляду за хворим батьком - ОСОБА_2 , а також копії доданих до нього документів. Даний рапорт разом із копіями підтверджуючих документів та посиланнями на нормативно-правові акти, в межах компетенції, було розглянуто у військовій частині НОМЕР_1 . За результатами розгляду рапорту повідомлено позивачу про відсутність підстав для звільнення із військової служби.
В обґрунтуваннях відсутності підстав для звільнення позивача вказано, що відповідно до п. «г» розділу 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, під час дії воєнного стану, у разі: «необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
Представник відповідача наголошує, що членами сім'ї першого ступеня споріднення особи є її батьки (рідні мати і батько), чоловік або дружина, діти (включаючи усиновлених); членами сім'ї другого ступеня споріднення особи є її рідні брати та сестри; баба та дід (з боку матері і батька), онуки. За результатом поданих документів позивачем - відсутні такі, які б підтверджували: необхідність здійснювати саме постійний догляд за хворим батьком ОСОБА_2 , відсутність інших членів сім'ї (по відношенню до батька Позивача) першого чи другого ступеня споріднення, або що такі члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (окрім відсутності дружини ОСОБА_2 ). Також звернено увагу на те, що проходження служби братом військовослужбовця - ОСОБА_3 у поліції не є підставою для визнання його як таким, що відсутній або потребує догляду. З врахуванням викладеного просить в позові відмовити.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 04.05.2025.
Згідно з долученою до позовної заяви копією рапорту від 21.07.2025, адресованого командиру 3ПР2ПБ, позивач просив звільнити його з військової служби згідно з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком - особою з інвалідністю II групи.
До рапорту долучив копії: свідоцтва про народження, посвідчення про інвалідність, акту обстеження житлово-побутових умов та висновок про потребу в постійному сторонньому догляді.
Згідно з резолюцією командира 3ПР2ПБ по суті рапорту ОСОБА_1 , для звільнення позивача з військової служби відсутні підтверджуючі підстави: щодо необхідності постійного догляду за батьком; щодо відсутності інших членів сім'ї 1 та 2 ступеня споріднення.
Листом №2/10/1-2384-вн-2025 від 29.07.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлено позивача, що за результатами розгляду наданих документів, обґрунтованих відстав для звільнення його з військової служби не встановлено.
Зазначено, що позивачем не надано документів, які б підтверджували необхідність здійснювати саме постійний догляд за хворим батьком ОСОБА_2 . Не надано також документів на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, або що такі члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (окрім відсутності дружини ОСОБА_2 ).
Також відповідач звернув увагу позивача на те, що сам факт проходження служби його братом - ОСОБА_3 у поліції не є підставою для визнання його таким, що відсутній чи сам потребує догляду і не може здійснювати догляд за хворим батьком.
Водночас відповідач зауважив, що у разі повторного звернення позивача з відповідним рапортом та наданням додаткових підтверджуючих документів з урахуванням вищезазначених зауважень, такий рапорт буде розглянутий належним чином та буде прийняте відповідне рішення.
Позивач, вважаючи отриману відповідь-відмову відповідача щодо звільнення його з військової служби відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» протиправною, звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 цього Закону визначено такі види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону України № 2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних правовідносин та розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Згідно абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
За приписами ч.7 ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
За змістом спірних обставин у цій справі, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав копії:
- висновку ЛКК від 20.05.2025 № 115 за формою первинної облікової документації № 080-4/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно з яким ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 20.05.2026;
- акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) №6321 від 14.07.2025, згідно з яким під час обстеження сімейного стану військовослужбовця за місцем проживання ОСОБА_2 встановлено відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд. Комісією враховано, що мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсіонрека, особа старечого віку (77років); дружина - ОСОБА_5 - померла; син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 проходить службу в Національній поліції України (батальйон особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» м.Львів);
- свідоцтва про народження;
- посвідчення про інвалідність.
Надаючи оцінку цим документам в контексті спірних правовідносин суд враховує певну недосконалість та неузгодженість визначення термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Поряд з цим, у цій справі позивач доводить наявність у нього права на звільнення з військової служби необхідністю здійснювати постійний догляд за хворим батьком, якому 01.05.2025 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується висновком форми №080-4о №115 від 20.05.2025.
Порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132 (надалі - Інструкція № 407, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 7, 8, 9, 11 Інструкції №407 у пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров'я.
Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Визначаючись у спірних правовідносинах у цій справі суд враховує позицію Верховного Суду у спорі у такій категорії у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 щодо необхідності судам з'ясувати, зокрема, чи містить відповідний висновок (рішення) інформацію про строк, на який воно видане, оскільки позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
Суд враховує, що ІІ групу інвалідності встановлено ОСОБА_2 до 01.05.2026. При цьому, в долученому позивачем до рапорту висновку №115 від 20.05.2025 не вказано про необхідність постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 , а рекомендовано йому отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Тобто, цей висновок дійсний до 20.05.2026 та призначений лише для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Щодо поданої суду копії медичного висновку від 05.12.2024 № 63, складеного лікарями Комунального некомерційного підприємства "Турківський центр первинної медико-санітарної допомоги Турківської міської ради Самбірського району Львівської області" про характер захворювання батька позивача - ОСОБА_2 та про те, що він за станом здоров'я потребує стороннього догляду, суд зауважує, що цей медичний висновок не надавався позивачем до рапорту 21.07.2025, а тому не міг враховуватись відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.
Окрім того, суд не може самостійно встановлювати, чи підпадає встановлений ОСОБА_2 діагноз під критерії, необхідні для здійснення постійного стороннього догляду, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері.
Щодо доводів позивача про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 суд враховує таке.
Абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232 передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У разі ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, водночас, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24.
Тобто, для звільнення з військової служби за пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232 військовослужбовець повинен довести реальну відсутність членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи з І чи ІІ групою інвалідності, за якою необхідно здійснювати догляд, або об'єктивну неможливість іншими членами сім'ї першого чи другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за такою особою. Така об'єктивна неможливість повинна підтверджуватись відповідними документами.
Як слідує з матеріалів справи родичами першого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд за ОСОБА_2 , є: його мати - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та син - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, у ОСОБА_2 окрім самого позивача, який проходить військову службу, є інші члени сім'ї першого ступеня споріднення - мати ОСОБА_4 та повнолітній син ОСОБА_3 . Доказів того, що мати чи син реально не можуть здійснювати догляд за своїм сином та батьком з об'єктивних причин, про які зазначено вище, або ж самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідачу надано не було. Відсутні такі докази і у матеріалах справи.
Позивач покликається на те, що ОСОБА_3 не має фізичної можливості здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , оскільки він та батько не проживають разом, а також ОСОБА_3 проходить службу в поліції.
Суд критично оцінює такі покликання позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що служба в поліції об'єктивно перешкоджає ОСОБА_3 здійснювати догляд за хворим батьком.
Суд також звертає увагу на обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків, закріплений у статті 51 Конституції України.
Також, згідно із статтею 47 Закону України 16 грудня 1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати за ними догляд.
Отже, не проживання сина разом із батьком чи сам факт служби в поліції не накладає на нього суворих обмежень, зокрема щодо свободи пересування чи виконання будь-яких інших додаткових обов'язків, передбачених законами, від виконання яких він відмовитися не може, як наприклад у випадках перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо, про що вказував Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24.
Тож син, який не проживає разом із батьком, не позбавлений об'єктивної можливості взяти на себе фактичну опіку та здійснювати необхідний догляд за своїм батьком.
За таких обставин суд дійшов висновку, що долучені позивачем до рапорту від 21.07.2025 документи не були достатніми для прийняття відповідачем рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Водночас суд вважає за необхідне вказати, що у разі повторного звернення позивача до відповідача з рапортом та долученням необхідних та достатніх документів, що підтверджують його право на звільнення з військової служби, відповідач зобов'язаний його розглянути та прийняти рішення відповідно до положень статті 26 Закону № 2232.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан